Ухвала суду № 108187622, 29.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" грудня 2022 р. Справа № 911/2779/22

Суддя Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239)

до Фізичної особи - підприємця Паршиної Наталії Вікторівни (08452, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Лецьки, РНОКПП НОМЕР_1 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 55 527,90 грн за Договором № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Паршиної Наталії Вікторівни заборгованості за Договором № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021 у розмірі 55 527,90 грн, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 26 927,90 грн та суми прострочених платежів за комісією 3 600,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором, до умов якого останній приєднався 21.04.2021 шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти), внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Разом з тим, відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до пункту 4 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність заявлених вимог.

Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" ґрунтуються на укладеному 21.04.2021 між ним (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Паршиною Наталією Вікторівною (позичальник) Договорі № 190284-КС-003 про надання кредиту, шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Заявник вказує, що свої зобов`язання за Договором про надання кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а боржник в свою чергу взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим за боржником рахується заборгованість в загальному розмірі 55 527,90 грн, яку заявник просить суд стягнути з боржника.

Разом з тим, до заяви ТОВ "Бізнес Позика" додано Договір № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021, як електронний доказ, проте в письмовій формі (роздруківка на паперових носіях) та довідку про укладення договору вих. № 190284-КС-003 від 17.12.2021, підписану директором ТОВ "Бізнес Позика" Крупелою А.М.

Також матеріали заяви містять роздруківки на паперових носіях: Пропозиції укласти Договір (оферта) № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021 та Анкети-згоди клієнта.

Відповідно до частини першої-третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про електронну комерцію", фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з Прикінцевими положеннями ЗУ "Про електронну комерцію" щодо внесених змін до таких законодавчих актів України:

2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365) після слів "особистий підпис" доповнити словами "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";

3) частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 36, ст. 275; 2014 р., N 24, ст. 885) викласти в такій редакції:

"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ. Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/19.

Як встановлено судом, паперова копія Договору № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021 не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник ФОП Паршина Н.В. підписала вказаний Договір не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т. ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).

Натомість до заяви долучено довідку про укладення договору, складену заявником в односторонньому порядку, про те, що договір підписано одноразовим ідентифікатором G-3911, відправленим кредитором 21.04.2021 о 11:19:37 год. на номер телефону, і який введено позичальником 21.04.2021 о 11:20:02 і відправлено кредитору, кошти перераховані позичальнику 21.04.2021. Разом із тим, доказів належності наведеного в довідці номеру телефону саме Фізичній особі - підприємцю Паршиній Н.В. матеріали заяви не містять; дані, зазначені у довідці, жодним чином не підтверджені.

Крім того, заявник посилається на те, що на виконання умов договору грошові кошти в сумі 24 000,00 грн були перераховані заявником на вказаний позичальником відповідно до умов пункту 4.4.4. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям рахунок № 4149439311902898, на підтвердження чого долучено копію платіжного доручення № 27162 від 21.04.2021.

Однак, як вбачається, а ні в умовах договору, ні в оферті (пропозиції) про укладання договору про надання кредиту, ні в прийнятті (акцепті пропозиції (оферти) щодо укладення Договору 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021 не містяться дані про рахунок позичальника, на який будуть перераховані грошові кошти.

Взагалі будь-які докази того, що рахунок № НОМЕР_2 належить боржнику Фізичній особі - підприємцю Паршиній Н.В. в матеріалах заяви відсутні.

З наданого платіжного доручення № 27162 від 21.04.2021, на яке посилається заявник, не вбачається, що вказані кошти були перераховані на рахунок Фізичної особи - підприємця Паршиній Н.В., натомість вбачається, що грошові кошти в сумі 24000,00 грн 21.04.2021 були перераховані на рахунок НОМЕР_3 , в графі одержувач зазначено поповнення карт Приват-24 юр.осіб.

Таким чином із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З огляду на викладене, суд на підставі пунктів 1, 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України відмовляє у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Паршиної Н.В. заборгованості за Договором № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021, укладеного шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, в загальному розмірі 54 527,90 грн.

Згідно із частиною другою статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Разом з цим суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина перша статті 153 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 148, 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення із Фізичної особи - підприємця Паршиної Наталії Вікторівни заборгованості у розмірі 55 527,90 грн за Договором № 190284-КС-003 про надання кредиту від 21.04.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 29.12.2022