Рішення № 108187548, 29.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2022Справа № 910/9724/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз-Згурівка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна - Кон»

про стягнення 70 786,46 грн.

Суддя Борисенко І.І.

за участю представників сторін:без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 70 786,46 грн., з огляду на не реєстрацію відповідачем податкових накладних, складених на підставі виконання договору поставки № 10/06-2020 від 10.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/9724/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

22.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував про відсутність його вини щодо не реєстрації контролюючим органом податкових накладних, складених за результатом здійснення господарських операцій з позивачем на підстав договору поставки № 10/06-2020 від 10.06.2020. За таких обставин, враховуючи відсутність складу правопорушення, просив відмовити у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіна-Кон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз - Згурівка» був укладений Договір №10/06-2020 від 10.06.2020, предметом якого є поставка дизельного палива, автомобільного бензину.

За умовами цього Договору:

- умови поставки: EXW (пункт відвантаження заводу виробника або резервуар зберігання вказується Постачальником), налив та транспортування нафтопродуктів здійснюється за рахунок Покупця; СРТ (пункт призначення визначається заявкою Покупця), налив та транспортування нафтопродуктів до пункту призначення здійснюється за рахунок Постачальника (пункт 3.2. Договору);

- строк поставки: 3 (три) календарні дні з моменту отримання Постачальником заявки на відвантаження нафтопродуктів, а у випадку поставки на умовах EXW, Покупець зобов`язаний подати до пункту наливу зазначений в заявці автотранспорт та прийняти

нафтопродукти протягом 1 (одного) робочого дня з моменту надання Постачальником повідомлення про місце і час їх відвантаження (п.п. 3.5. та 3.6. Договору);

- кількість фактично поставлених нафтопродуктів кожної конкретної партії визначається підписаною видатковою накладною або актом прийому-передачі (пункт 2.2. Договору);

- вартість товару визначається у рахунку-фактурі та у видаткових накладних/актах прийому-передачі на кожну конкретну партію нафтопродуктів, що видається постачальником на кожну окрему партію товару (пункт 4.1. Договору);

- порядок розрахунків: протягом 1 (одного) робочого дня, починаючи з дати, наступної за датою їх поставки Покупцеві (пункт 4.4. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня поточного року (протягом якого був підписаний Договір) та вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору не було офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від однієї Сторони до іншої Сторони про небажання продовжувати договірні відносини (пункт 8.1 Договору).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до умов Договору поставки нафтопродуктів від 10.06.2020 № 10/06-2020 відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар на загальну суму 424 718, 75 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні, а саме:

- від 20.07.2020 №225 на суму 212 793,75 грн, в тому числі ПДВ 35 465,63 грн.,

- від 01.08.2020 №239 на суму 211 925,00 грн, в тому числі ПДВ 35 320,83 грн,

Позивач здійснив повну оплату згідно умов договору та видаткових накладних.

При цьому, як вказує Позивач, Відповідач у порушенням вимог п.201.10 ст. 201 ПК України у встановлений строк не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивачем було понесено збитки у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту у сумі 70 786,46 грн.

Матеріали справи містять докази досудового врегулювання спору, проте вимоги позивача на подану претензію відповідачем виконані не були.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідачем не було зареєстровано податкові накладні за наслідком здійснення господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів від 10.06.2020 № 10/06-2020.

Суд відхиляє твердження відповідача, що ним вчинялися дії щодо реєстрації податкових накладних, проте контролюючим органом було блоковано такі накладні, також, вказує про проведення фактичної перевірки контролюючим органом щодо встановлення відсутності порушень з боку продавця, як необґрунтовані, з огляду на таке.

Так, за наслідками проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт фактичної перевірки № 2395/26-15-09-02/39939775 від 02.11.2020, в якому встановлено ряд порушень податкового законодавства ТОВ «Афіна - Кон».

Не погоджуючись з висновками вказаного Акту фактичної перевірки відповідачем було подано Заперечення на Акт від 17.08.2020.

Суд звертає увагу відповідача, щодо описки в частині дати заперечень на акт, з огляду на логічну послідовність подій в часі.

Далі, за результатом розгляду заперечень, контролюючим органом прийнято рішення яким заперечення на акт залишено без задоволення, а висновки акту без змін.

За таких обставин, Відповідачем зазначену позивачем інформацію щодо не реєстрації ПН не спростовано та не надано доказів на підтвердження протилежного.

Водночас, слід зауважити, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічний висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Щодо визначення збитків, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкових накладних на товар який поставлено позивачу відповідно до видаткових накладних (копії яких залучені до справи) призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 70 786,46 грн. до податкового кредиту позивача.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Податковим кодексом України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності в його діях протиправної поведінки та вини, з огляду на те, що такі твердження спростовуються наданими самим відповідачем доказами, які складені контролюючим органом, про які судом зазначено вище (Акт, відповідь на заперечення).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не надання суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 70 786,46 збитків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178, ст. 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз-Згурівка» (07600, Київська обл., смт. Згурівка. Вул. Шевченка, 28, код ЄДРПОУ: 33354308) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна - Кон» (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21, код ЄДРПОУ: 39939775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз-Згурівка» (07600, Київська обл., Згурівський р-н., смт. Згурівка. Вул. Шевченка, 28, код ЄДРПОУ: 33354308) 70 786 (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 46 коп. збитків та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Борисенко І.І.