Рішення № 108187520, 29.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2022Справа № 910/11155/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з додатковою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма

«ЛДС»

про стягнення 224.745,47 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЛДС» про стягнення 224.745,47 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.05.2021 між сторонами укладено договір на закупівлю товару № 532/21, відповідно до п. 5.1 якого відповідач мав поставити обумовлений договором товар у строк до 31.07.2021. Товар поставлений відповідачем згідно видаткових накладних № Т-1671 від 09.07.2021, № Т-1672 від 09.07.2021, № Т-2092 від 13.08.2021, № Т-2371 від 10.09.2021. Тобто товар поставлений у повному обсязі 10.09.2021. Таким чином, загальний строк прострочення поставки товару становить 39 днів. З огляду на викладене, на підставі п. 7.2 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 224.745,47 грн, з яких 80.413,52 грн пені та 144.331,95 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/11155/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492908483 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 31.10.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 09.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492908483, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 24.11.2022 включно.

25.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 21.11.2022), згідно з яким відповідач визнає позов про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором № 532/21 від 28.05.2021.

Разом з відзивом відповідачем подано заяву про зменшення розміру неустойки до 50.000,00 грн, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Заява обґрунтована тим, що через глобальний виробничий збій в ланцюгу постачання комплектуючих, спричинений пандемією COVID-19, відповідач не зміг отримати необхідний товар від постачальників і виробників в обумовлені строки, що спричинило затримку поставки товару позивачу. При цьому відповідач вказує на те, що 50% зобов`язань за договором було виконано вчасно. Так, застосування штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем призведе до збитків відповідача, оскільки середній дохід за результатами виконання договору становить приблизно 10% від ціни договору.

29.11.2022 від позивача до суду надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

05.12.2022 відповідачем подано додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

13.12.2022 від позивач до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що заявлені позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій до 50.000,00 грн, з огляду на те, що відповідачем не доведено, що порушення встановлених договором строків відбулося у зв`язку із дією форс-мажорних обставин. Позивач також зазначає, що запропонована відповідачем сума є безпідставною і не аргументованою, що свідчить про намір відповідача уникнути відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань за договором.

Разом з цим, оскільки відповідь на відзив від позивача надійшла поза строком, визначеним в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.10.2022, позивач просить поновити строк на її подання.

За приписами частин 1, 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається із системного тлумачення вищезазначеної норми, відповідь на відзив подається після отримання позивачем відзиву в розумний строк, тому відповідь на відзив, що надійшла від позивача до суду 13.12.2022 та, яка подана до відправлення до поштового відділення зв`язку 08.12.2022, є такою, що подана у розумний строк та приймається судом до розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЛДС» (постачальник, відповідач) було укладено договір на закупівлю товару № 532/21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити комп`ютерне обладнання - лот № 5 - принтери та БФП (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначених договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару у визначені договором строки не здійснив, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 80.413,52 грн пені та 144.331,95 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2021, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за договором - до повного їх виконання.

Згідно з п. 1.2 договору найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 021:2015: код 30230000-0 - «комп`ютерне обладнання».

Відповідно до п. 1.3 договору ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються в додатку № 1 «специфікація на товар», який додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Специфікацією на товар визначено, що предметом поставки за договором є наступна продукція:

1) Xerox VersaLink B400DN у кількості 41 шт. загальна вартість 686.094,00 грн;

2) Xerox VersaLink C400DN у кількості 2 шт. загальна вартість 33.234,00 грн;

3) Xerox WC 3335DNI (Wi-Fi) у кількості 20 шт. загальна вартість 211.740,00 грн;

4) Xerox VersaLink B7030 у кількості 7 шт. загальна вартість 307.377,00 грн;

5) Xerox VersaLink C7020 у кількості 20 шт. загальна вартість 823.440,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору його ціна складає 2.061.885,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 343.647,50 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється до 31.07.2021.

Згідно з п. 5.4 договору видаткові накладні на поставлений товар складаються постачальником на підставі довіреності замовника та передаються під підпис представнику замовника в момент передачі товару.

Прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 5.6 договору датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно з видатковою накладною, підписаною сторонами.

Матеріали справи містять видаткові накладні, згідно яких на виконання договору № 532/21 від 28.05.2021 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 2.061.885,00 грн, а саме:

видаткова накладна № Т-1671 від 09.07.2021 на суму 211.740,00 грн;

видаткова накладна № Т-1672 від 09.07.2021 на суму 823.440,00 грн;

видаткова накладна № Т-2092 від 13.08.2021 на суму 340.611,00 грн;

видаткова накладна № Т-2371 від 10.09.2021 на суму 686.094,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3.6 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищезазначеного відповідач повинен був поставити весь товар визначений специфікацією на товар у строк до 31.07.2021.

Матеріали справи підтверджують та відповідач визнає, що останнім допущено прострочення виконання зобов`язання за договором згідно з видатковими накладними № Т-2092 від 13.08.2021 та № Т-2371 від 10.09.2021, на загальну кількість днів - 39 днів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки продукції не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару замовнику постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни договору.

21.06.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № 5/3/921-13С/Н від 21.06.2022, згідно якої позивач вимагав сплатити пеню у розмірі 80.413,52 грн та штраф у розмірі 144.331,95 грн.

Відповідач у відповіді на зазначену претензію (зареєстрована за вх. № 4494-ВС/Н від 22.07.2022) зазначив, що відповідачем було заздалегідь повідомлено позивача про неможливість поставки всієї партії товару у строк, визначений договором. Також відповідачем запропоновано позивачу відмовитися від застосування штрафних санкцій.

Суд вважає за необхідне відзначити, що сторонами доказів повідомлення відповідачем позивача про неможливість належного виконання зобов`язання у строк визначений договором № 532/21 від 28.05.2021 не подано.

Оскільки мало місце прострочення поставки товару, в тому числі більше ніж на 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 80.413,52 грн пені та 144.331,95 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Суд розглянувши заяву відповідача, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, про зменшення розміру штрафних санкцій до 50.000,00 грн, відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.

При цьому, зменшення розміру зазначених вище сум є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій до 50.000,00 грн відповідач вказує на те, що через глобальний виробничий збій в ланцюгу постачання комплектуючих, спричинений пандемією COVID-19, відповідач не зміг отримати необхідний товар від постачальників і виробників в обумовлені строки, що спричинило затримку поставки товару позивачу. При цьому відповідач вказує на те, що 50% зобов`язань за договором було виконано вчасно. Так, застосування штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем призведе до збитків відповідача, оскільки середній дохід за результатами виконання договору становить приблизно 10% від ціни договору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України установлено з 12 03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

В подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд змін та доповнень до постанови № 211 від 11.03.2020 згідно з якими строк дії карантину на всій території України було продовжено до теперішнього часу.

Договір на закупівлю товару № 532/21 було укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 до Товариством з додатковою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЛДС» 21.05.2021.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на глобальний виробничий збій в ланцюгу постачання комплектуючих, спричинений пандемією COVID-19 не приймається судом до уваги, оскільки укладаючи договір та погоджуючись зі строками встановленими цим договором, у відповідача була можливість оцінити свою реальну спроможність виконати умови договору враховуючи карантинні обмеження, які діяли на той момент понад рік.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір № 523/21 від 28.05.2021 сторони погодили відповідальність сторін, яка наступає у разі неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за цим договором, тому посилання відповідача на те, що останнім виконано в строк визначений договором понад 50% зобов`язання, судом не приймаються до уваги.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що за результатами виконання договору дохід відповідача становить приблизно 10% від ціни договору, що є менше ніж заявлена позивачем сума штрафних санкцій.

В обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій відповідач також зазначає про те, що матеріли справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки поставки товару.

Суд відзначає, що сам лише факт відсутності доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЛДС» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41, код ЄДРПОУ 22906244) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 80.413 (вісімдесят тисяч чотириста тринадцять) грн 52 коп. пені, 144.331 (сто сорок чотири тисячі триста тридцять одна) грн 95 коп. штрафу, 3.371 (три тисячі триста сімдесят одна) грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова