Рішення № 108187509, 28.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2022Справа № 910/10439/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Дайк Технікс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегі Тренд" (м. Київ)

про стягнення 491.979,04 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван Дайк Технікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегі Тренд" про стягнення 491.979,04 грн, з яких: 400.560,00 грн - заборгованість за виконані позивачем роботи за Договором №22/п від 14.05.21. про пусконалагоджувальні роботи, 81.114,22 грн інфляційних втрат та 10.304,82 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.22. відкрито провадження у справі №910/10439/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Копія означеної ухвали направлялась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та була вручена йому 28.10.22.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/10439/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введення та продовження воєнного стану), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.05.22. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Договір №22/п про пусконалагоджувальні роботи (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання для зберігання картоплі "ВДТ-К-9-3" (комплект). На умовах даного Договору Виконавець зобов`язується під свою відповідальність виконати пусконалагоджувальні роботи по завданню Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що сума Договору складає 400.560,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1. Договору оплата вартості виконаних робіт, включаючи вартість використаних матеріалів, проводиться Замовником не пізніше семи робочих днів від дати підписання Акта виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту укладення та закінчується 10.10.22., але його дія продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.2. Договору).

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що він виконав роботи за Договором у повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надано копію підписаного та скріпленого печатками сторін Акту надання послуг № 9 від 09.11.21. на суму 400.560,00 грн.

Відповідачем в порушення умов Договору виконані позивачем роботи оплачено не було, у зв`язку з чим позивач нарахував та пред`явив до стягнення також 81.114,22 грн інфляційних втрат та 10.304,82 грн 3 % річних за період прострочення з 19.11.21. по 27.09.22.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суд 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 80.000,00 грн на підставі: договору про надання правової допомоги №139/1/22 від 05.09.22., укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Джастлікторз", додаткової угоди № 1 від 05.09.22. до вказаного договору, детального опису робіт (наданих послуг), акту про надання правової допомоги № 1 від 09.12.22.

Пунктом 2 додаткової угоди від 05.09.22. до договору про надання правової допомоги №139/1/22 від 05.09.22. передбачено, що за надання комплексної правової допомоги у справі про стягнення з ТОВ "Вегі Тренд" заборгованості за договором про пусконалагоджувальні роботи №22/п від 14.05.21. сторони домовились визначити гонорар у розмірі 80.000,00 грн. Клієнт сплачує аванс адвокатському об`єднанню у розмірі 40.000,00 грн.

Платіжним дорученням №864 від 20.09.22. позивач сплатив адвокатському об`єднанню 40.000,00 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 07.07.21. у справі № 910/12876/19 висловила правову позицію, за якою розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, Суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 80.000,00 грн неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу не може вважатись розумним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності).

Співмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову, значенням справи для сторони та таким, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, за висновком суду, є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10.000,00 грн.

Суд при цьому зауважує, що в даному випадку не відбувається втручання у передбачені договором про надання правової допомоги правовідносини між адвокатським об`єднанням та клієнтом, в тому числі щодо визначення розміру гонорару, оскільки судом вирішується виключно питання розміру відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

Відтак за висновком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегі Тренд" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 3-А, ВХІД "Б", офіс 8; ідентифікаційний код 43711150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Дайк Технікс" (02137, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 16, квартира 213; ідентифікаційний код 42107953) 400.560 (чотириста тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. заборгованості, 81.114 (вісімдесят одну тисячу сто чотирнадцять) грн 22 коп. інфляційних втрат, 10.304 (десять тисяч триста чотири) грн 82 коп. 3 % річних, 7.379 (сім тисяч триста сімдесят дев`ять) грн 69 коп. судового збору та 25.000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко