Рішення № 108187497, 29.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2022Справа № 910/10039/22Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп"

про стягнення 1 113 944,97 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" про стягнення 1 113 944,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору про надання послуг спецтехніки №0401/2022-01 від 04.01.2022 відповідачем в частині оплати наданих послуг.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 801 325,00 грн., 3% річних в розмірі 13 857,09 грн., інфляційні збитки в розмірі 133 933,71 грн., пеню в розмірі 164 829,17 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10039/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

24.10.2022 року до канцелярії суду товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" подано клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

27.10.2022 до канцелярії суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2022 в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/10039/22 відмовлено.

14.11.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення, в яких просять суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у разі його подання.

16.11.2022 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якій просить суд зупинити провадження у справі №910/10039/22 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №908/2236/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія" про визнання недійсним договору №0401/2022-01 про надання послуг спецтехніки від 04.01.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" (замовник) укладено договір №0401/2022-01 про надання послуг спецтехніки.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику послуги спецтехніки з дроблення бетону та залізобетону (далі по тексту спецтехніка) на будівельному об`єкті замовника «Нове будівництво торговельно-розважального центру по вул.. Глісерній, 8, 8а в м. Запоріжжя», а замовник приймає надані послуги на оплату їх вартість на умовах цього договору.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Найменування та вартість послуг, що надаюсь виконавцем зазначається у додатку до договору (п.1.2 договору).

Між сторонами підписано додаток №1 до договору №0401/2022-01 від 04.01.2022 про надання послуг спецтехніки в якому сторонами погоджено найменування то вартість послуг.

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором вказується в рахунках-фактурах, виставлених виконавцем, та актах приймання-передачі наданих послуг, виходячи з ціни однієї тони надробленого матеріалу спецтехнікою, визначеної у додатку №1 до цього договору (вартість послуги спецтехніки). З урахуванням попередньої домовленості, забезпечення спецтехніки ПММ, послугами технічного персоналу та водіїв-операторів здійснюється за рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в т.ч. проведення розрахунків (п.9.1 договору).

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальна ціна договору складається з суми вартості всіх підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом дії цього договору (п.3.2 договору).

Послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем та надсилається замовнику разом з рахунком на оплату послуг не пізніше 25-го числа місяця, в якому надавалися послуги. (п.3.6 договору).

На виконання умов договору позивачем надано роботи, які прийняті відповідачем на загальну суму 1 918 475,76 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, а саме:

- №12 від 11.01.2022 на суму 25 000,08 грн.,

- №29 від 19.01.2022 на суму 324 297,00 грн.,

- №41 від 31.01.2022 на суму 317 385,00 грн.,

- №51 від 07.02.2022 на суму 255 468,60 грн.,

- №61 від 15.02.2022 на суму 971 325,00 грн.,

- №128 від 24.02.2022 на суму 25 000,08 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30% від суми замовлених послуг, впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати надання заявки на отримання послуг, згідно з рахунком виконавця, якщо інше не погоджено сторонами.

Остаточний розрахунок за отримані послуги замовник здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3 додатку 1 до договору повний (останній) розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дня підписання акту надання послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку (з урахуванням раніше сплаченого авансу).

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України та договору, останнім днем оплати по наданих послуг по актам є:

- №12 від 11.01.2022 на суму 25 000,08 грн. є 14.01.2022, а першим днем прострочення - 15.01.2022 року;

- №29 від 19.01.2022 на суму 324 297,00 грн. є 24.01.2022, а першим днем прострочення - 25.01.2022 року;

- №41 від 31.01.2022 на суму 317 385,00 грн. є 03.02.2022, а першим днем прострочення - 04.02.2022 року;

- №51 від 07.02.2022 на суму 255 468,60 грн. є 10.02.2022, а першим днем прострочення - 11.02.2022 року;

- №61 від 15.02.2022 на суму 971 325,00 грн. є 18.02.2022, а першим днем прострочення - 19.02.2022 року;

- №128 від 24.02.2022 на суму 25 000,08 грн. є 01.03.2022, а першим днем прострочення - 02.03.2022 року.

На виконання умов договору відповідачем здійснено оплату наданих послуг на загальну суму 1 117 150,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №73 від 11.01.2022 на суму 50 000,16 грн.,

- №74 від 11.01.2022 на суму 90 000,00 грн.,

- №96 від 26.01.2022 на суму 324 297,00 грн.,

- №127 від 21.02.2022 на суму 317 385,00 грн.,

- №128 від 21.02.2022 на суму 255 468,60 грн.,

- №23 від 22.04.2022 на суму 80 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо ймовірності фактичної підробки акту надання послуг №61 від 15.02.2022.

Суд зазначає, що фактичне посилання відповідача на підробку документу зі сторони позивача мають встановлюватись, за необхідності, відповідними слідчими органами за наявності можливості реалізувати, в тому числі і кримінальну відповідальність особи, яка стверджує певні факти та обставини.

Крім того, на акті надання послуг №61 від 15.02.2022 міститься печатка відповідача.

Також, дослідивши наявні в матеріалах справи акти надання послуг, судом встановлено, що на актах надання послуг №51 від 07.02.2022 та №128 від 24.02.2022 так само як в акті №61 від 15.02.2022 відсутній підпис Шлецера А.І., та обов`язковість даного підпису укладеним між сторонами договором не передбачена.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 801 325,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 164 829,17 грн. нараховану по 20.09.2022, 3% річних в розмірі 13 857,09 грн. нараховані до 20.09.2022 та індекс інфляції в розмірі 133 933,71 грн. нарахований по серпень 2022 включно.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п.6.2 договору у разі прострочення сплати послуг виконавця більше ніж 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за весь період прострочення (кожен день прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення202 384,9215.02.2022 - 20.02.2022610,000.055665,38856 324,9201.03.2022 - 21.04.20225210,000.05524 399,39776 324,9222.04.2022 - 02.06.20224210,000.05517 866,11776 324,9203.06.2022 - 19.08.20227825,000.13782 949,7925 000,0812.03.2022 - 02.06.20228310,000.0551 136,9925 000,0803.06.2022 - 02.09.20229225,000.1373 150,70За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 130 168,36 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 34 660,81 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договору сторони домовились, що до сторін цього договору відповідальність у вигляді відсотків, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовується, тобто розмір відповідного відсотка (процента) встановлюється сторонами і дорівнює 0 (нуль).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 857,09 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 133 933,71 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану виконання зобов`язань по договору є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до п.7.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за даним договором, якщо таке виконання пов`язано з діями обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або запобігти (далі - форс-мажорні обставини).

Згідно з п.7.2 договору форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами.

При виникнення форс-мажорних обставин сторонами зобов`язана письмово протягом 3 (трьох) робочих днів поінформувати іншу сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню цього договору. Підтвердженням цих обставин є документи, засвідчені Торгово-промисловою палатою України (п.7.4 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на такі обставини, що звільняють від відповідальності (п.7.4 договору).

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:

- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;

- даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;

- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану стосується не лише відповідача, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань частина з яких виникла ще до введення воєнного стану на території України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили в строки визначені п.7.3 договору.

Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару за договором.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір про надання правової допомоги від 04.07.2022, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Юридична компанія радник», відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу з питань судових справ.

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у погодженому окремо сторонами розмірі (п.4.1 договору).

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість (п.4.2 договору).

- додаткова угода №1 від 04.07.2022 про надання правової допомоги від 04.07.2022, відповідно до умов якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту наступну правничу допомогу: складання та подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва за позовом ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» до ТОВ «ІБК «Інтеграл Груп» про стягнення боргу за договором підряду №0401/2-22-01 від 04 січня 2022 (п.1.1).

Винагорода адвокатське об`єднання за пунктом 1.1. цієї угоди складає 5 000,00 грн. із розрахунку 1 000 грн. година роботи адвокатське об`єднання * 5 годин, які оплачуються протягом десяти днів з моменту виставлення рахунку (п.3 додаткової угоди №1).

- рахунок-фактура №СФ-0000190 від 28.07.2022 на суму 5 000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 11.07.2022 до договору про надання правової допомоги від 04.07.2022, в якому зазначено, що вартість наданих виконавцем послуг складає 5 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1293 від 28.07.2022 на суму 5 000,00 грн.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1093892 від 28.07.2022р. на адвоката Штабовенко Дениса Всеволодовича.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 782,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" (03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 62; ідентифікаційний код 37560169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія" (69005, Запорізька обл.., м. Запоріжжя, пров. Тамбовський, будинок 2, ідентифікаційний код 31598841) основний борг в розмірі 801 325 (вісімсот одна тисяча триста двадцять п`ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 130 168 (сто тридцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 36 коп., інфляційне збільшення в розмірі 133 933 (сто тридцять три тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 71 коп., судовий збір в розмірі 15 982 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 32 коп. та 4 782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 32 коп. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий