Рішення № 108187494, 29.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2022Справа № 910/11667/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак"

про стягнення 284 509,26 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 284 509,26 грн., з яких: 227 397,66 грн. - основний борг, 17 899,83 грн. - штраф, 4 297,87 грн. - 3 % річних, та 34 913,90 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами 01.09.2021 року договором про відшкодування витрат за надання послуг з водопостачання, водовідведення та експлуатаційних і ремонтних витрат № 73, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/11667/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 03.11.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/11667/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105493048208.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105493048208 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.11.2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" (виконавець) було укладено договір про відшкодування витрат за надання послуг з водопостачання, водовідведення та експлуатаційних і ремонтних витрат № 73 (далі - Договір), за умовами якого виконавець бере на себе витрати по забезпеченню життєдіяльності внутрішніх систем з водопостачання та сплату тарифів за надання послуг з водопостачання, водовідведення в повному обсязі для забезпечення функціонування Будівлі "А1" площею 2 623,8 м2, розташованої за адресою: 02160, місто Київ, проспект Соборності, 15, літера "А1". Водопостачання та водовідведення здійснюється згідно з лічильником № 1, який знаходиться в будівлі "А1". Замовник зобов`язується відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані із забезпеченням життєдіяльності внутрішніх систем з водопостачання, водовідведення та сплату тарифів за надання послуг з водопостачання, водовідведення, яка знаходиться у користуванні замовника будівля "А1" проспект Соборності, 15 в місті Києві.

Означена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками печаток цих контрагентів.

За умовами пункту 1.2 Договору крім наданих виконавцем послуг, зазначених у пункті 1.1 цього Договору, сторони дійшли згоди, що замовник також бере участь у витратах, пов`язаних з прибиранням прибудинкової території та експлуатації, пропорційно площі приміщень замовника.

Згідно з пунктом 2.1 Договору розмір плати за обслуговування Будівлі "А1", прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень Будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються виконавцю житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування Будівлі літера "А1", комунальні та інші послуги виконавця.

Вартість робіт згідно з Переліком (Додаток № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору) та рахунком-фактурою визначається по факту надання послуг, враховуючи діяльність замовника, та корегується виконавцем в залежності від зміни централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 2.2 означеного правочину).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що водовідведення та водопостачання здійснюється згідно з лічильником № 1; витрати з охорони Будівлі літера "А1" - у розмірі 18,2 %. Експлуатаційні та додаткові витрати: із суми комунальних послуг - 10 %.

Згідно з пунктом 2.4 Договору виконавець щомісяця до 10-го числа поточного місяця виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату за надані послуги згідно з Переліком (Додаток № 1).

За умовами пункту 2.5 цієї угоди замовник не пізніше 15-го числа поточного місяця вносить плату шляхом безготівкового переказу коштів з поточного рахунку замовника на рахунок виконавця, згідно з виставленим рахунком-фактурою виконавцем.

Відповідно до пункту 7.1 Договору останній укладено строком на один рік, з 10.09.2021 року до 31.08.2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" вказувало на те, що протягом строку дії Договору останнє належним чином виконувало його умови, а також нарочно надавало відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг за вересень 2021 року - серпень 2022 року та відповідні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 357 995,74 грн. Крім того, рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за лютий-серпень 2022 року були додатково направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" листом від 24.10.2022 року № 16.

Проте відповідач в установленому порядку підписав лише надані йому акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вересень 2021 року - січень 2022 року (акт від 30.09.2021 року № ОУ-0000872 на суму 30 726,05 грн., акт від 31.10.2021 року № ОУ-0000978 на суму 32 615,34 грн., акт від 30.11.2021 року № ОУ-0001081 на суму 32 214,44 грн., акт від 31.12.2021 року № ОУ-0001184 на суму 31 632,12 грн. та акт від 31.01.2022 року № ОУ-0000099 на суму 33 841,49 грн.,), залишивши решту складених позивачем актів без підпису та затвердження, а також у період з 22.12.2021 року по 12.10.2022 року сплатив на рахунок виконавця грошові кошти у загальному розмірі лише 130 598,08 грн., заборгувавши таким чином позивачу 227 397,66 грн.

На підтвердження вищенаведених обставин позивач надав суду, зокрема, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2021 року № ОУ-0000872 на суму 30 726,05 грн., від 31.10.2021 року № ОУ-0000978 на суму 32 615,34 грн., від 30.11.2021 року № ОУ-0001081 на суму 32 214,44 грн., від 31.12.2021 року № ОУ-0001184 на суму 31 632,12 грн., від 31.01.2022 року № ОУ-0000099 на суму 33 841,49 грн., від 28.02.2022 року № ОУ-0000203 на суму 37 772,80 грн., від 31.03.2022 року № ОУ-0000356 на суму 25 210,26 грн., від 30.04.2022 року № ОУ-0000380 на суму 24 117,35 грн., від 31.05.2022 року № ОУ-0000561 на суму 30 435,31 грн., від 30.06.2022 року № ОУ-0000571 на суму 21 107,60 грн., від 31.01.2022 року № ОУ-0000099 на суму 33 841,49 грн., від 31.07.2022 року № ОУ-0000661 на суму 26 607,69 грн., від 31.08.2022 року № ОУ-0000749 на суму 31 715,29 грн., копії платіжних доручень від 22.12.2021 року № 337, від 23.12.2021 року № 338, від 29.12.2021 року № 343, від 06.07.2022 року № 400, від 25.07.2022 року № 404, від 11.08.2022 року № 425, від 15.08.2022 року № 427, від 09.09.2022 року № 438 та від 12.10.2022 року № 448, а також копію листа від 24.10.2022 року № 16.

Крім того, позивач надав суду копії відповідних рахунків-фактур від 17.09.2021 року № СФ-0000850 на суму 30 726,05 грн., від 18.10.2021 року № СФ-0000952 на суму 32 615,34 грн., від 15.11.2021 року № СФ-0001045 на суму 32 214,44 грн., від 15.12.2021 року № СФ-0001138 на суму 31 632,12 грн., від 17.01.2022 року № СФ-0000093 на суму 33 841,49 грн., від 15.02.2022 року № СФ-0000191 на суму 37 772,80 грн., від 15.03.2022 року № СФ-0000340 на суму 25 210,26 грн., від 15.04.2022 року № СФ-0000344 на суму 24 117,35 грн., від 16.05.2022 року № СФ-0000347 на суму 30 435,31 грн., від 17.06.2022 року № СФ-0000559 на суму 21 107,60 грн., від 15.07.2022 року № СФ-0000647 на суму 26 607,69 грн. та від 15.08.2022 року № СФ-0000729 на суму 31 715,29 грн.

З огляду на наведене суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати наданих послуг.

Аналогічної за змістом правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 року в справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 року в справі № 923/712/17, від 21.01.2019 року в справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 року в справі № 918/537/18, від 29.08.2019 року в справі № 905/2245/17, від 20.02.2020 року в справі № 915/400/18 та інших, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" виник обов`язок за Договором по оплаті на користь виконавця 357 995,74 грн. вартості здійснених позивачем витрат за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року включно, з урахуванням того, що умовами пункту 2.5 вказаного правочину прямо передбачено обов`язок замовника вносити плату за цією угодою не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що такий обов`язок був виконаний відповідачем неналежним чином, оскільки останній у період з 22.12.2021 року по 12.10.2022 року сплатив на рахунок виконавця грошові кошти у загальному розмірі лише 130 598,08 грн. та заборгував таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" 227 397,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.09.2022 року № 11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" звернулося до відповідача із претензією про сплату наявної у замовника заборгованості за Договором.

Зважаючи на залишення Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" означеної претензії позивача без відповіді та задоволення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" звернулося до суду з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором по відшкодуванню протягом спірного періоду витрат виконавця у загальному розмірі 227 397,66 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодування витрат позивача за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" просило суд стягнути з відповідача 4 297,87 грн. 3 % річних та 34 913,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за Договором у період з 16.09.2021 року по 24.10.2022 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 4 297,87 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаних компенсаційних виплат у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що 3 % річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати боргу не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року в справі № 927/1091/17, від 13.06.2018 року в справі № 922/1008/16, від 10.04.2018 року в справі № 910/13064/17, від 08.05.2019 року в справі № 910/9078/18.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок 3 % річних було здійснено, зокрема, з урахуванням днів, в яких відбувалася часткова оплата, що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства. Також, позивачем всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України невірно визначено дати початкових періодів нарахування наведених сум компенсаційних виплат у січні та травні 2022 року.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дати здійснених відповідачем часткових погашень суми боргу та вказані самим позивачем періоди нарахування (межі позовних вимог), обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 3 898,58 грн., з яких: 244,97 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 726,05 грн. у період з 16.09.2021 року по 21.12.2021 року; 179,61 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 32 615,34 грн. у період з 16.10.2021 року по 21.12.2021 року; 2,28 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 27 743,31 грн. у період з 22.12.2021 року по 22.12.2021 року; 8,75 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 17 743,31 грн. у період з 23.12.2021 року по 28.12.2021 року; 113,85 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 32 214,44 грн. у період з 16.11.2021 року по 28.12.2021 року; 462,91 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 29 957,75 грн. у період з 30.12.2021 року по 05.07.2022 року; 25,82 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 14 957,75 грн. у період з 07.007.2022 року по 27.07.2022 року; 582,38 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 31 632,12 грн. у період з 16.12.2021 року по 27.07.2022 року; 33,75 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 31 589,87 грн. у період з 29.07.2022 року по 10.08.2022 року; 6,56 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 589,87 грн. у період з 12.08.2022 року по 14.08.2022 року; 42,59 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 21 589,87 грн. у період з 16.08.2022 року по 08.09.2022 року; 16,81 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 6 389,87 грн. у період з 10.09.2022 року по 11.10.2022 року; 742,66 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 33 841,49 грн. у період з 18.01.2022 року по 11.10.2022 року; 30,01 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 431,27 грн. у період з 13.10.2022 року по 24.10.2022 року; 779,26 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 37 772,80 грн. у період з 16.02.2022 року по 24.10.2022 року; 462,07 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 25 210,26 грн. у період з 16.03.2022 року по 24.10.2022 року; 376,63 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 117,35 грн. у період з 18.04.2022 року по 24.10.2022 року; 402,75 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 435,31 грн. у період з 17.05.2022 року по 24.10.2022 року; 227,27 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 21 107,60 грн. у період з 16.06.2022 року по 24.10.2022 року; 216,51 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 607,69 грн. у період з 18.07.2022 року по 24.10.2022 року; 182,47 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 31 715,29 грн. у період з 16.08.2022 року по 24.10.2022 року.

Разом із тим, нарахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" сума інфляційних втрат у розмірі 34 913,90 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" на користь позивача підлягає 3 % річних за порушення умов Договору в розмірі 3 898,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 34 913,90 грн., тоді як у задоволенні вимог виконавця про стягнення із замовника 399,29 грн. 3 % річних за цією угодою слід відмовити.

Також, внаслідок неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодування витрат позивача за Договором протягом спірного періоду, останній просив суд стягнути з відповідача 17 899,83 грн. штрафу згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За умовами пункту 2.6 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг згідно виставленого рахунку-фактури, або якщо оплата перерахована не в повному обсязі, замовник сплачує виконавцю, зокрема, штраф у розмірі 5 % від суми оплати якої замовник затримав.

Оскільки нарахована позивачем сума штрафу в розмірі 17 899,83 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства і умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" про стягнення з відповідача цієї неустойки у вищенаведеному розмірі.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15; код ЄДРПОУ 31954288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м`ясної і молочної промисловості "УкрНДІм`ясомолпром" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15; код ЄДРПОУ 00419288) 227 397 (двісті двадцять сім тисяч триста дев`яносто сім) грн. 66 коп. основного боргу, 3 898 (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн. 58 коп. 3 % річних, 34 913 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 17 899 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 83 коп. штрафу, а також 4 261 (чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.12.2022 року.

Суддя В.С. Ломака