Рішення № 108187470, 28.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2022Справа № 910/10511/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" (м. Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" (м. Київ)

про стягнення 73.701,89 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" про стягнення 73.701,89 грн, з яких: 54.991,11 грн інфляційних втрат, 14.461,60 грн 3 % річних та 4.249,18 грн пені, що нараховані в період з 01.10.21. по 01.02.22. у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором суборенди обладнання № 15/07-19/30 від 15.07.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.22. відкрито провадження у справі №910/10511/22, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки до суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким відповідачу направлялась копія ухвали від 19.10.22., з відміткою про відсутність адресата, відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином.

У встановлений судом строк письмового відзиву на позов відповідачем не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.19.між позивачем (Орендар) та відповідачем (Суборендар) був укладений Договір суборенди обладнання № 15/07-19/30 (далі - Договір), відповідно до якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке знаходиться в користуванні Орендаря на законних підставах.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування Обладнання, його комплектність, технічні характеристики, відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці Обладнання зазначаються в Протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання Договору відповідно до протоколів погодження істотних умов договору суборенди та актів прийому-передачі, позивач передав, а відповідач приймав в суборенду обладнання - навантажувачі, з орендною платою в розмірі 120 000,00 грн на місяць за кожен навантажувач.

Станом на квітень 2020 року в користуванні відповідача знаходились чотири навантажувачі: навантажувач фронтальний BOBCAT Т40140, навантажувач фронтальний BOBCAT Т40170, навантажувач телескопічний JCB 535V125 та навантажувач Caterpiller.

30.04.20. відповідач повернув позивачу з суборенди навантажувачі BOBCAT Т40140, JCB 535V125 та Caterpiller. Навантажувач BOBCAT Т40170 на той час знаходився під арештом та не був повернутий.

Як вказує позивач, відповідачем не було сплачено орендну плату за Договором в повному обсязі та не відшкодувало збитки, спричинені незадовільним станом навантажувачів після їх повернення з суборенди.

21.10.20. позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Ділекс Транспорт" та ТОВ "Одескрансервіс" (як поручителя) про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та збитків договором суборенди обладнання № 15/07-19/30 від 15.07.19.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.21 р. по справі № 916/3006/20 позовні вимоги частково задоволено, зокрема, стягнуто з ТОВ "Ділекс Транспорт" на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 359.000,00 грн, пеню в розмірі 32.769,54 грн та судовий збір у розмірі 5.876,55грн.

Зазначені обставини доказуванню не підлягають при розгляді даної справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

З виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.21. у справі №916/3006/20, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченко Є.С. було відкрито виконавче провадження № 68425736. Зазначене рішення було виконано 02.02.22., перерахування зазначених коштів на банківський рахунок позивача платіжним дорученням № 4557 від 02.02.22.

Позивач нарахував та пред`явив до стягнення з відповідача за час прострочення сплати заборгованості 4.249,18 грн пені за період з 01.10.20. по 05.11.20., а також 54.991,11 грн інфляційних втрат та 14.461,60 грн 3 % річних, нарахованих за період з 01.10.20. по 01.02.22.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 9.1.1. Договору за прострочення виконання будь-яких зобов`язань Суборендаря перед Орендарем за цим Договором, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, та не є завданими кредитору збитками.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, а також відповідність вимогам чинного законодавства України, в тому числі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки судовим рішенням у справі № 916/3006/20 встановлено порушення відповідачем умов договору, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат у визначені позивачем періоди є законним та обґрунтованим.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень про заявлених вимог не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15.000,00 грн на підставі: договору про надання правової допомоги від 20.09.22., укладеного між позивачем та адвокатом Василіним Віталієм Валерійовичем, Акту про обсяг виконаних робіт та детального опису виконаних робіт.

Умовами п. 3.1. договору від 20.09.22. сторони погодили розмір винагороди адвоката в сумі 15.000,00 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, відсутність заперечень відповідача чи доводів щодо неспівмірності таких витрат, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 15.000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються в разі задоволення позову на відповідача.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 1-А, офіс 295; ідентифікаційний код 35362511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" (65069, місто Одеса, вулиця Дунаєвського, будинок 1; ідентифікаційний код 41657337) 4.249 (чотири тисячі двісті сорок дев`ять) грн 18 коп. пені, 54.991 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн 11 коп. інфляційних втрат, 14.461 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн 60 коп. 3 % річних, 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору та 15.000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко