Рішення № 10817656, 15.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.10р.Справа № 33/84-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 112 389 грн. 12 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Захарченко О.А. (директор), протокол № 9 від 25.08.2009 року, Виграненко С.П., довіреність б/н від 05.03.2010 року

Від відповідача: Перепелиця В.М., довіреність б/н від 29.03.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс" про стягнення 63 147 грн. 68 коп. - основного боргу по договору суборенди № 1-08/А від 01.07.2008 року, 37 815 грн. 55 коп. - пені, 2 169 грн. 51 коп. - 3%річних, 9 256 грн. 38 коп. - інфляційних втрат та витрати по справі.

          В судове засідання 12.04.2010 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2010 року та у своєму відзиві від 09.04.2010 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що строк оплати за договором суборенди № 1-08/А від 01.07.2008 року не настав, а сума пені, інфляційного збільшення та 3% річних, розраховані позивачем, протирічить положенням чинного законодавства.

          В судовому засіданні 12.04.2010 року за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

          01.07.2008 року між позивачем (суборендар-1) та відповідачем (суборендар-2) був укладений договір суборенди № 1-08/А (далі –Договір).

          Відповідно до пункту 1.1. Договору суборендар-1 надає, а суборендар-2 приймає в тимчасове платне користування залізничні на піввагони. Суборендар-2 зобов'язується прийняти на піввагони та сплачувати суборендатору-1 плату за користування на піввагонами.

          Відповідно до пункту 1.3. Договору суборендар-1 передає на піввагони в оренду з підписанням акту приймання-передачі.

          Відповідно до пункту 2.1.1. Договору суборендар-1 зобов'язаний на протязі 10-ти календарних днів з дати підписання відповідного додатку до даного Договору надати суборендарю-2 на піввагони.

          Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата за 1 сутки використання вагонів складає 206,0 грн. з урахуванням ПДВ.

          Згідно з пунктом 3.2. Договору оплата орендної плати проводиться суборендарем-2 щомісячно на протязі 3-х банківських днів з дати передачі суборендарю-2 підписаного суборендарем-1 акту виконаних робіт.

          Згідно з пунктом 3.4. Договору орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі.

          Позивач свої договірні зобов’язання виконав в повному обсязі та передав в користування відповідачу вагони в кількості 100 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі вагонів від 01.07.2008 року (а.с. 19-21).

          Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за користування на піввагонами, виконав частково.

          У зв’язку з простроченням оплати з боку відповідача, позивачем неодноразово надсилались листи на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс" з проханням погасити існуючу заборгованість (вих. № 08-12/08-2 від 08.12.2008 р., № 10-12/08-1 від 10.12.2008 р., № 15-12/08-2 від 15.12.2008 р., вих. № 20-01/09-2 від 20.01.2009 р., № 08-12/09 від 08.12.2009 р.), після часткової оплати, що підтверджується банківськими виписками (а.с.51-53, 56-71, 76-81), заборгованість відповідача перед позивачем склала 63 147 грн. 68 коп.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 63 147 грн. 68 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.3. Договору сторонами передбачено, що за порушення строку внесення орендної плати суборендар-2 сплачує на користь суборендаря-1 пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені відповідно до розрахунку, наданого позивачем, нарахований в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, складає 37 815 грн. 55 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, сума інфляційних –9 256 грн. 38 коп. та 3 % річні - 2 169 грн. 51 коп. підлягають задоволенню.

Позивач просить накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс" з метою забезпечення виконання зобов’язання з боку відповідача. Суд, вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не навів жодного обґрунтування тому, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, позовні підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –63 147 грн. 68 коп. - основного боргу по договору суборенди № 1-08/А від 01.07.2008 року, 37 815 грн. 55 коп. - пені, 2 169 грн. 51 коп. - 3%річних, 9 256 грн. 38 коп. - інфляційних втрат.

          Твердження відповідача про те, що строк оплати за договором суборенди № 1-08/А від 01.07.2008 року не настав, а сума пені, інфляційного збільшення та 3% річних, розраховані позивачем, суперечать положенням чинного законодавства, спростовуються вищевикладеним.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

          Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

          Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс" (49041, м. Дніпропетровськ, Шосе Запорізьке, буд. 40, кв. 480, код ЄДРПОУ 13433806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 97-Б, код ЄДРПОУ 35931971) 63 147 (шістдесят три тисячі сто сорок сім) грн. 68 коп. - основного боргу, 37 815 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 55 коп. - пені, 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев’ять) грн. 51 коп. - 3%річних, 9 256 (дев’ять тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 38 коп. - інфляційних втрат, 1 123 (одна тисяча сто двадцять три) грн. 89 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення підписано 23.04.2010 року