Рішення № 108174543, 29.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9198/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (надалі також відповідач), у якій просить: визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, що оформлена листом від 12.10.2022 №05-46/9412, у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи; зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради продовжити гр. ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно та повторно відмовлено позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки позивач має травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, а відтак вважає, що наявні підстави передбачені статтею 7 Закону №3551-ХІІ для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

15 листопада 2022 року до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради на позовну заяву /а.с. 27-34/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що у свідоцтві про хворобу позивача №1505-х від 10.12.1996 зазначено, що травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, проте, ОСОБА_1 не надав доказів про участь у бойових діях, позивач отримав інвалідність в мирний час. Вказує, що позивач не приймав участі по захисту Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій. Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 та 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків, у зв`язку з чим можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_1 не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни). За вказаними обставинами підстави для надання позивачу статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" відсутні, у зв`язку з чим позивачу правомірно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період із 15 листопада 1995 року по 24 грудня 1996 року, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та у трудовій книжці позивача /а.с. 7,10/

У свідоцтві про хворобу № 1505-х від 10 грудня 1996 року, виданому військово-лікарською комісією ГВКГ хірургічного профілю, встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. /а.с. 17/.

За змістом свідоцтва про хворобу № 1505-х від 10 грудня 1996 року, 05 жовтня 1996 року на території частини після падіння ОСОБА_1 з забору у нього з`явилися болі у поперековому відділі хребта, лікувався у лазареті частини 18.11.1996 (довідка командира військової частини НОМЕР_1 №45) /а.с. 17/.

20 березня 2020 року Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_3 , з терміном дії до 01.04.2023, відповідно до якого позивач є особою з інвалідністю третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни /а.с. 50/.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 469162 ОСОБА_1 , за результатами повторного огляду 14.02.2022 встановлена друга група інвалідності з 04.01.2022, травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена безтерміново /а.с. 16, 51/.

11.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою (вх. №2257-01.3-46 від 11.04.2022) про продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку зі зміною інвалідності з ІІІ на ІІ, травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, довідка МСЕК Серії 12 ААВ № 469162 /а.с. 46/.

Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 15 квітня 2022 року №05-46/2256 позивача повідомлено про відмову у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи /а.с. 13/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №440/4694/22, яке набрало законної сили 17 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради у продовженні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, викладену у листі від 15 квітня 2022 року №05-46/2256. Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 квітня 2022 року про продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, з урахуванням висновків суду /а.с. 14-15/.

26.09.2022 Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради прийнято розпорядження №71, яким відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду 17.08.2022 року у справі № 440/4694/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавче комітету Київської районної в м. Полтаві ради:

1) скасовано розпорядження Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 11.04.2022 № 21 про відмову гр. ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи;

2) повторно розглянувши звернення від 11 квітня 2022 року, відмовлено ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи згідно статті 4, п.1 ч.2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", наданих роз`яснень Міністерства соціальні політики України №976/0/290-20/29 від 23.01.2020 та Міністерства у справах ветеранів України від 18.02.2021 №1688/02/09.1-21.

Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 12.10.2022 №05-46/9412 позивача повідомлено про прийняття та зміст розпорядження №71 від 26.09.2022. Зазначено, що встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, суперечить нормам статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказано, що питання соціального захисту осіб, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, врегульовано законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, яким передбачено низку соціальних гарантій. На підставі наданих роз`яснень та відсутності підтверджуючих документів про участь в бойових діях під час виконання обов`язків військової служби позивачу 26.09.2022 відмовлено в продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи /а.с. 11-12, 35-36/.

Вважаючи протиправною відмову, оформлену листом від 12.10.2022 №05-46/9412, у продовженні терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (надалі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Підставою для відмови позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статей 4, 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (під час воєнних дій), тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а одержана внаслідок проходження військової служби.

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що проходження строкової служби з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону № 3551-XII; проходження строкової військової служби не обов`язково пов`язане з обставинами, визначеними у пунктах 1 та 2 частини другої статті 7 цього Закону.

Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Оскільки травма, яку 05.10.1996 отримав позивач при проходженні строкової військової служби та внаслідок якої встановлено інвалідність другої групи, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав підтвердження позивачу статуту ветерана війни шляхом продовження терміну дії посвідчення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.

Стосовно посилання позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №440/4694/22, суд зазначає таке.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №440/4694/22, яке набрало законної сили 17 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради у продовженні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, викладену у листі від 15 квітня 2022 року №05-46/2256. Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 квітня 2022 року про продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, з урахуванням висновків суду /а.с. 14-15/.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, протиправність відмови Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради у продовженні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, викладеної у листі від 15 квітня 2022 року №05-46/2256, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили та не доказується у даній справі.

Натомість, у справі, що розглядається, суд не дає оцінку відмові Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради у продовженні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, викладеній листі від 15 квітня 2022 року №05-46/2256.

У даній справі оскаржується відмова, оформлена листом від 12.10.2022 №05-46/9412, у продовженні терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.

Частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відтак, правова оцінка, надана судом першої інстанції у рішенні від 17 серпня 2022 року у справі №440/4694/22, яке набрало законної сили, не є обов`язковою для суду при розгляді даної справи №440/9198/22, на відміну від висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18 та які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на помилкове присвоєння позивачу статусу інваліда війни, неможливо стверджувати, що позбавлення цього права свідчить про втручання у права позивача на певні соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач не міг та не повинен був розраховувати.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, оформлена листом від 12.10.2022 №05-46/9412, у продовженні терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи ґрунтується на вимогах законодавства України, підстави для визнання її протиправною відсутні.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради (вул. Ст. Халтуріна, 13, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 03195240) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич