Рішення № 108174510, 29.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6886/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/6886/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2022 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління статистики у Полтавській області (надалі - ГУС), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нерозгляду її запитів про надання інформації від 01.03.2022 та 17.07.2022, зобов`язавши ГУС розглянути запити ОСОБА_1 від 01.03.2022 та 17.07.2022 та надати запитувану інформацію.

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що відповідач відповіді на її звернення у встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк не надав, чим порушив її конституційне право на інформацію, ігнорував вимоги чинного законодавства України.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

02.09.2022 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що ніяких листів з вимогами чи то звернень ОСОБА_1 на офіційну електронну пошту ГУС ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ні 01.03.2022, ні 17.07.2022 не надходило. При цьому, позивач не надала до суду будь-яких доказів на підтвердження факту одержання ГУС 01.03.2022 та 17.07.2022 (вихідний день, неділя) звернень від неї. Усі викладені у позовній заяві доводи ОСОБА_1 сфальсифіковані і не підтверджуються доказами та фактами об`єктивної дійсності (а.с. 17-21).

У відповіді на відзив позивач навела доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додала, що на її звернення від 08.02.2022 відповідач надіслав 23.02.2022 відповідь без надання підтвердження про факт одержання зазначених електронних документів (а.с. 29-36).

У запереченнях відповідач окрім доводів, наведених у відзиві, вказав, що працівниками відділу комп`ютерних мереж та телекомунікаційних систем управління інформаційних технологій ГУС постійно ведеться контроль за надходженням на офіційну електронну пошту ГУС кореспонденції від юридичних та фізичних осіб, які надсилають кореспонденцію з електронних пошт, які не заборонені в Україні. При їх надходженні листи вкладення до них зберігаються в папку PRIEM та обліковується в Журналі обліку прийому інформації. Далі листи адресовані керівництву ГУС, друкуються і передаються на розгляд керівництва. ГУС надало до суду докази того, що у Журналі обліку прийому інформації та архівній папці PRIEM відсутні листи, які надійшли з електронної адреси < ІНФОРМАЦІЯ_2 > 01.03.2022 і 18.07.2022 (17.07.2022 вихідний день). І це не означає, що їх не зареєстрували, як зазначає позивач, а є доказом того, що ці листи до ГУС не надходили (а.с. 37-38).

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як зазначає у позові ОСОБА_1 , починаючи з 09.03.1993 вона перебувала у трудових відносинах з ГУС. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №816/654/17 від 27.11.2020, яке набрало законної сили 06.04.2021, відповідач поновив її на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами ГУС з 12.04.2017 згідно з наказом № 96-к від 30.11.2020 (а.с. 10).

01.03.2022 наказом ГУС №529-к ОСОБА_1 звільнена у зв`язку з виходом на пенсію на підставі пункту 7 статті 83 Закону України "Про державну службу".

Позивач вказує, що у період проходження державної служби нею було направлено відповідачу електронне звернення з приводу надання інформації від 01.03.2022, а саме - роз`яснення про встановлений у 2022 році законний порядок надання декларації за 2021 рік та декларації після звільнення 01.03.2022.

Позивач також вказала, що після припинення проходження державної служби вона подала ще одне електронне звернення від 17.07.2022, яким просила повідомити інформацію щодо розміру нарахованої ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати у порядку застосування норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" при виконанні рішення суду по справі №440/516/22 та норм наказу ГУС №87-к від 14.07.2022.

Проте, станом на 15.08.2022 позивач жодної відповіді на свої запити не отримала, у зв`язку з чим вважає, що такими діями відповідач порушив її конституційне право на інформацію, ігнорував вимоги чинного законодавства України, в тому числі Закону України "Про доступ до публічної інформації", з огляду на що вимушена звернутися з цим позовом до суду для відновлення втрачених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про доступ до публічної інформації", на який посилається ОСОБА_1 у позові, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян".

Частиною першою статті 1 вказаного Закону передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно та пропозиціями, що від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до о функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане 3 використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Так, зокрема статтею 11 цього Закону визначено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Всупереч наведеному позивач не надала до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт направлення нею до ГУС 01.03.2022 та 17.07.2022 (вихідний день, неділя) звернень, що свідчить про голослівність відповідних тверджень позивача.

У відзиві на позов представник зазначив, що при надходженні кореспонденції на офіційну електронну пошту ГУС ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) лист і вкладення до нього зберігаються в папку PRIEM тa обліковується в Журналі обліку прийому інформації адресовані керівництву ГУС, друкуються і передаються на розгляд керівництва.

Проте за даними Журналу обліку прийому інформації (а.с. 22-24), у ньому відсутні листи, які б надійшли з електронної < ІНФОРМАЦІЯ_2 > 01.03.2022 i 18.07 2022 (17.07.2022 вихідний день).

З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що позивач вигадала обставини щодо своїх звернень до ГУС з листами-вимогами 01.03.2022 та 17.07.2022, тоді як надрукований позивачем текст у позовній заяві адресату "polqus" не є доказом отримання ГУС електронних листів від позивача.

Відповідач також повідомив, що позивач систематично надсилає різного характеру запити до ГУС, зокрема і через електронну пошту, і всі вони зареєстровані у Журналі обліку прийому інформації та на них надані відповіді в установлені законом терміни, які також зареєстровані у відповідних журналах.

На підтвердження наведених обставин відповідач надав вимогу позивача від 08.02.2022, що отримана ГУС 09.02.2022, про надання інформації, яка надійшла від позивача до ГУС на офіційну електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 25), та на яку на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 23.02.2022 ГУС була надіслана відповідь, яка була зареєстрована у Журналі обліку передачі інформації по мережі Інтернет (а.с. 26-27).

Крім того відповідач повідомив, що 01.03.2022 та 02.03.2022 позивач перебувала в будівлі ГУС і 01.03.2022 та 02.03.2022 у приймальні залишила лише заяву про припинення нею проходження державної служби та заяву про надання на її електронну адресу довідки про виплати сум при звільненні та розрахункового листа за березень 2022 року відповідно.

Разом з тим, на підтвердження наведених обставин відповідач не надав доказів. До того ж такі доводи відповідача не мають значення при встановленні фактів направлення звернень ОСОБА_1 саме на електронну адресу ГУС.

Інших звернень від ОСОБА_1 01.03.2022 та 17.07.2022 ні на електрону пошту, ні іншим способом до ГУС не надходило.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що факт звернення ОСОБА_1 01.03.2022 та 17.07.2022 не підтверджено належними доказами ні позивача, ні наявними в розпорядженні відповідача доказами, з огляду на що твердження позивача з приводу протиправних дій з боку відповідача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відтак, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат, яких позивач не понесла, відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун