Рішення № 108171443, 29.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2022 року Справа № 160/2729/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 02.02.2022 р. в частині непроведення нарахування та виплати судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, а також допомоги на оздоровлення за 2021 рік (яка виплачується в розмірі посадового окладу), у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за січень - грудень 2021 року, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплати суддівської винагороди судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, а також допомогу на оздоровлення (яка виплачується в розмірі посадового окладу) за 2021 рік у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач працює на посаді судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, при цьому, суддівська винагорода нарахована та виплачена відповідачем за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (включно), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, в розмірі 2102 грн. Позивачем вказано, що відповідачем невірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року, а саме: замість розміру 2270 грн. протиправно застосовано розмір 2102 грн. Розмір посадового окладу судді встановлюється виключено на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та не може визначатися Законом України Про Державний бюджет на 2021 рік. Позивач стверджує, що розмір винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій. З огляду на вищезазначене, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України як співвідповідача та витребувано додаткові докази у справі.

03.03.2022 року на електронну пошту суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Законом № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, представник відповідача вказує, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Як вказує представник відповідача, нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ (далі - Закон №1082-ІХ). Так, статтею 7 Закону Закон № 1082-ІХ установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. Відтак, представник відповідача звертає увагу на те, що оскільки стаття 7 Закону №1082-ІХ містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, таким чином відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми статті 7 Закону №1082-ІХ, якою установлено, що у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2270 грн. Таким чином, за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, територіальне управління не вправі було застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року продовжено Територіальному управлінню ДСА в Дніпропетровській області та Державній судовій адміністрації України строк для надання доказів та провадження у справі № 160/2729/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії зупинено до закінчення воєнного стану на території України.

10.05.2022 року на електронну пошту суду від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 заперечує проти позову та вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Законом 1082-IX запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2021 року складає 20102 грн. Таким чином, з прийняттям Закону 1082-IX зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. З посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 20102 грн., територіальне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України. Отже, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону 1082-IX, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року повторно витребувано у відповідачів додаткові докази у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року задоволено клопотання Державної судової адміністрації про вихід зі спрощеного провадження у справі № 160/2729/22, підготовче засідання призначено на 05 жовтня 2022 року о 13:00.

05.10.2022 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 02.11.2022 року 14 год. 30 хв.

02.11.2022 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 18.11.2022 року о 13:00год.

У зв`язку з повним припинення постачання електричної енергії у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро) з 17 листопада 2022 року о 08 годині 25 хвилин по 18 листопада 2022 року включно внаслідок ракетних ударів по місту Дніпро, справу № 160/2729/22, судове засідання по якій було призначено на 18.11.2022 року о 13:00год., було знято з розгляду.

Ухвалою від 28.11.2022 року заяву про самовідвід судді Рябчук О.С. - задоволено та передано адміністративну справу №160/2729/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії для здійснення перерозподілу з урахуванням приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №389д від 28.11.2022 р. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. у зв`язку із винесенням Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали від 28.11.2022 року про самовідвід судді Рябчук О.С., відповідно до підпункту 2.3.49. пункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/2729/22 за допомогою автоматизованої системи документообігу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 року адміністративна справа №160/2729/22 розподілена судді Сліпець Н.Є.

06.12.2022 року ухвалою суду було прийнято матеріали справ №160/2729/22 до провадження судді Сліпець Н.Є., та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.12.2022 року о 11:30 годині, про що повідомлено учасників справи.

У зв`язку із знеструмленням приміщення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро) з 16 грудня 2022 року по 21 грудня 2022 року включно внаслідок ракетних ударів по місту Дніпро, що мали місце 16 грудня 2022 року, справу № 160/2729/22, судове засідання по якій було призначено на 20.12.2022 року о 11:30 год., було знято з розгляду та призначено наступний розгляд справи на 27.12.2022 року о 10:30 годині.

Позивач у судове засідання не прибула, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у відзиві на позов зазначив про розгляд справи за відсутності їх представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 2, представник третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини не прибуття суд не повідомили.

Третя особа будь-яких пояснень щодо позову до суду не надала.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням клопотань представників сторін та їх неявкою, належно повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України Про призначення суддів №201/2010 від 20 листопада 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська строком на п`ять років.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №444/2017 від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до наказу голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №1 від 02 січня 2018 року Про продовження повноважень судді ОСОБА_1 судді ОСОБА_1 приступити до виконання повноважень зі здійснення правосуддя з 03 січня 2018 року та встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 03 січня 2018 року у розмірі 40% від посадового окладу.

Наказом в.о. голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 49 від 21 листопада 2018 року Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років та здійснення перерахунку суддівської винагороди судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ОСОБА_1 встановлено з 05 серпня 2018 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року позивачу була нарахована суддівська винагорода для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,2, надбавка за вислугу років 40 % від посадового окладу, виходячи з величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2102,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 гривень.

Отже, позивач вважаючи, що розмір її суддівської винагороди не відповідає розміру, що встановлений законом, звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно достатті 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбуліЗакону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII(далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цейЗаконвизначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першоюстатті 4 Закону № 1402-VIIIвстановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»(частина друга статті 4).

Відповідно до частини першоїстатті 135 Закону № 1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другоюстатті 135 Закону № 1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIII(яка згідно зРішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 рокудіє в редакціїЗакону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 5 та 6статті 135 Закону України № 1402-VIIIсуддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 10 років - 30 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;

працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.

З матеріалів справи вбачається, що суддівську винагородуза період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

ВизначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановленаЗаконом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону № 1402-VIIIй норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені доКонституції Українизгідно ізЗаконом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(далі - Закон № 1401-VIII).

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Верховний Суд звертає увагу на те, щоКонституція Україниу редакціїЗакону № 1401-VIIIвперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 130 Конституції Українизакріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено уЗаконі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV(далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно достатті 1 Закону № 966-XIVпрожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної нормиЗакону № 966-XIVзакріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, щоЗаконом № 966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому, суддіЗаконом № 966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомістьстаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбаченостаттею 135 Закону№ 1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни доЗакону № 1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві, а також вЗакон № 966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

ВодночасЗакон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зауважує, щоЗакон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальнийзаконскасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобтоЗакону №1402-VIII, а положенняЗакону № 966-XIVвважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже,Законом України «Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначенихКонституцією Українита законом гарантій незалежності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн.), на іншу розрахункову величину, якаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, на підставі абзацу 5статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»було неправомірним.

Розмір суддівської винагороди встановленостаттею 135 Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.4ст. 148 Закону №1402-VIIIфункції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно достатті 149 Закону №1402-VIIIсуди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей148,149 Закону № 1402-VIIIу зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті22, частини першої статті23 БК Українивиплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

За вказаних обставин саме Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, повинно нарахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

При цьому, ДСА України повинно здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат позивачу недоплаченої суддівської винагороди на період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року на підставі частин 2, 3статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме 2270 грн. 00 коп. з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбаченихзакономподатків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно.

Отже належним способом поновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 1 провести нарахування суддівської винагороди, включаючи матеріальну допомогу на оздоровлення, позивачу на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме 2270 грн. 00 коп., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно.

За вказаних обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 02.02.2022 р. в частині непроведення нарахування та виплати судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, а також допомоги на оздоровлення за 2021 рік (яка виплачується в розмірі посадового окладу), у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Згідно частин 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положеньст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення зокрема у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, відповідно до вказаних частин ст.371 КАС України передбачено перелік рішень, негайне виконання яких є обов`язковим в силу закону та рішення, які приймаються на розсуд суду шляхом зазначення про їх допуск у резолютивній частині рішення.

Таким чином, заява про допуск до негайного виконання рішення в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць задоволенню не підлягає, оскільки вимоги про стягнення суддівської винагороди не були предметом розгляду даної справи.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.

Розподіл судового збору у відповідності до вимогст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивачзвільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295,370, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди, включаючи матеріальну допомогу на оздоровлення, судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме 2270 грн. 00 коп., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець