Рішення № 108171284, 27.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Справа № 160/18792/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, визнати протиправним та скасувати

рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, викладеному в листі від 08.11.2022 року за вих. № 34300-26043/Б-01/8-0400/22 та щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеному в листі від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.08.2022 року, тобто з часу призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову вказано, що позивачу було призначено пенсію з 23.08.2022 року, при цьому позивачем під час ознайомлення з пенсійною справою дізнався, що при призначенні пенсії за віком відповідач для розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки замість 2019-2021 роки як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», також відповідачем не виплачено позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення. Так, позивач звернувся до відповідача, із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2019-2021 роки, при цьому листом відповідач повідомив, що позивач отримував з 27.06.2014 року пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з 23.08.2022 року, на підставі заяви від 23.08.2022 року, позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах, отже, при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки. Також, позивач звертався до відповідача із заявою щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому відповідачем було повідомлено, що позивачу 27.06.2014 року призначалася пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була одразу припинена, оскільки позивач виявив бажання продовжити роботу за фахом, а отже, не має права на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, викладеному в листі від 08.11.2022 року за вих. № 34300-26043/Б-01/8-0400/22 та щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеному в листі від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22, оскільки такі не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

29.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Ухвала від 29.11.2022 року разом з позовними матеріалами були отримані відповідачем 12.12.2022 року, що підтверджується розпискою долученою до матеріалів справи.

Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву та витребувані судом докази до суду не надано, про причини такого неподання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

23.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за перерахунком пенсії, відповідно до якого просив перерахувати пенсію, вид перерахунку перехід на інший вид пенсії з вислуги років на пенсію за віком.

Відповідно до копії витягу з пенсійної справи ОСОБА_1 від 20.09.2022 року позивача було переведено на пенсію за віком з 23.08.2022 року.

12.10.2022 року ОСОБА_1 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2019-2021 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.11.2022 року за вих. № 34300-26043/Б-01/8-0400/22, повідомлено, що з 27.06.2014 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки 08.09.2014 року позивач працевлаштувався за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії за вислугу років була припинена. На підставі особистої заяви від 23.08.2022 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.08.2022 року. При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Розмір пенсії обчислено виходячи із загального страхового стажу 55 років 11 місяців 3 дні (зарахований по 30.06.2022). Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,55917. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за період з 01.06.1992 по 31.05.1997 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2022, склав 9945,93 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,60773- індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Загальний розмір пенсії, станом на 01.11.2022, складає 5776,27 грн. Враховуючи викладене, оскільки позивачу була призначена пенсія у 2014 році, для розрахунку розміру пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати (доходу) (за 2019 - 2021 роки - 10846,37 гри) відсутні підстави.

14.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22, повідомлено, що позивачу 27.06.2014 року призначалася пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була одразу припинена, оскільки позивач виявив бажання продовжити роботу за фахом, а отже, не має права на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, викладеному в листі від 08.11.2022 року за вих. № 34300-26043/Б-01/8-0400/22 та щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеному в листі від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Отже, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за ним, а також закріплене право вибору виду пенсії.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У ч. 2 ст. 40 досліджуваного нормативно-правового акту законодавець регламентував, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За змістом Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавець регламентував порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Так, судом встановлено, що позивачу з 27.06.2014 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Поряд із цим, позивач продовжив працювати за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Після досягнення шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 23.08.2022 року звернувся до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії за віком.

Отже, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 27.06.2014 року, здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, суд враховує, що положення ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачають такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Натомість, у ч. 3 ст. 45 досліджуваного нормативно-правового акту законодавець закріпив порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права з подібних правовідносин викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 213/1226/16-а (позов ОСОБА_1 до Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 84195888).

Крім того, відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV (позов (ОСОБА_3 до Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77654163).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи, що позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач 23.08.2022 року звернувся вперше, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії при призначенні позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки. Належних та достатніх доказів зворотнього представником відповідача не надано.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії при її призначенні позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.08.2022 року, тобто з часу призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.

Щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

За приписами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За змістом даної норми отримання грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Зокрема, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» «ж» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Суд виходить із того, що наявний у позивача страховий стаж становить 55 років 11 місяців 3 дні. При цьому, після призначення пенсії за вислугу років позивач фактично не отримував відповідний вид пенсії, оскільки виявив бажання працювати далі. Документального підтвердження зворотнього (а саме отримання призначеної за вислугу років пенсії) відповідачем не надано. Відтак, суд вважає, що позивач має право на одержання грошової допомоги, що яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеному в листі від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №4277-52533-4704-9377 від 21.10.2022 року.

З урахуванням положень статті 139 КАС України та відповідно до задоволених вимог, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі 992,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, викладеному в листі від 08.11.2022 року за вих. № 34300-26043/Б-01/8-0400/22.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.08.2022 року, тобто з часу призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеному в листі від 17.11.2022 року за вих. № 35133-28981/Б-01/8-0400/22.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яності дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв