Рішення № 108171260, 27.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Справа № 160/16000/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № UA110140/2022/000170 від 06.09.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ТЕКМАН» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листом від 06.09.2021р. позивач надав митниці свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «ТЕКМАН», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2022/000170 від 06.09.2022 р. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16000/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 18.11.2022 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

28 жовтня 2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН», в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 05.09.2022 звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару: «пилососи будівельні та частини до них в асортименті. Торговельна марка "Теkhmann". Країна виробництва СN». Зазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 із компанією "LUМІ TRADING LIMITED" (Китай) та ТОВ "Текман" (Україна) та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за ЕМД від 05.09.2022 №UA110140/2022/005286. Митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною поговору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з вищезазначеною митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 року, а саме: відповідно до п.5.1 контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 товари вважаються доставленими Продавцем та прийняті Покупцем у параметрах якості, кількості та ваги зазначеними у специфікації на поставку партії товару, проте у наданій до митного оформлення Додатковій угоді (специфікації) від 07.07.2022 №7 вагу товару не зазначено, проте до митного оформлення надано лист б/н від 01.09.2022, в якому зазначено, що вірна інформація про вагу наведена у пакувальному листі № JL0707/1 від 01.09.2022, тобто у наданому рахунку-фактурі від 07.07.2022 № JL0707 міститься не вірна інформація про вагу товарів, що викликає сумнів в достовірності заявленої вагової характеристики товарів. У графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104), проте згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару «Франкфурт Індастріел Кепітал Груп Лімітед», а у наданому рахунку-фактурі від 07.07.2022 № JL0707 відсутні відомості щодо виробника товару. Враховуючи заявлений характер угоди - контракт з виробником (код 4104), продавець та відправник - LUМІ TRADING LIMITED, відправником товару здійснювалось його митне оформлення у країні відправлення, але, всупереч зазначеному, експорту митну декларацію до митного оформлення не надано. Згідно пункту 3.2 контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 дата поставки зазначається у специфікації. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 дата поставки не зазначена. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 товар постачається на умовах відстрочення платежу не пізніше ніж 180 днів з моменту поставки партії товарів на підставі інвойсу. Морський коносамент UTRASТ22070229 видано 11.07.2022, Комерційний рахунок № JL0707 - 07.07.2022. Таким чином, основні документи, що підтверджують заявлену митну вартість (ст.53 МКУ) містять розбіжності. Дату оплати за оцінювану партію товару не можливо встановити згідно наданих документів. Також поставка задекларованої партії товарів здійснюється за коносаментом від № UTRUST22070229, однак назва товарів згідно коносаменту не відповідає відомостям специфікації №7 та інвойсу № JL0707. Відповідно до відомостей графи 20 ЕМД та наданих товаросупровідних документів, комерційні умови поставки оцінюваної партії товарів СРТ Дніпро (Freight Preraid): Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідні для доставки товару до названого місця призначення (Дніпро). Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту. При цьому експортну декларацію не надано до митного оформлення. Також, згідно графи 44 ЕМД до митного оформлення не надано сертифікат якості, сертифікат походження Додатково декларантом за власним бажанням було надіслано комерційну пропозицію від 04.07.2022 № б/н та прайс-лист від 01.07.2022 № б/н, які містить відомості для продажу саме на території України та виключно для конкретного імпортера, що може свідчити про суб`єктивний характер даного документу та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Листом від 06.09.2021р. позивач надав митниці свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів Аналізуючи подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Дніпровської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом v митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Рівень заявленої декларантом митної вартості за ЕМД від 05.09.2022 №UА110140/2022/005286 - товару № 1 - 2,51 дол./кг, товару № 2 - 8,01 дол./кг, товару № 3 - 1,56 дол./кг, товару №4- 3,09 дол./кг, товару № 5 - 1,82 дол./кг, товару № 6 - 2,41 дол./кг.

Згідно інформації баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару ( товару №1 - пилосос будівельний) за МД від 25.08.2022 №UА408020/2022/034237 у співставних обсягах на однакових комерційних рівнях час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього із задекларованою митною вартістю на рівні 3,21 дол./кг (29,1637 дол./шт. ) з урахуванням всіх складових. Згідно інформації баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару ( товару №4 - частини до пилососу будівельного: шланги, насадки) за МД від 01.09.2022 №UА204060/2022/010730 у співставних обсягах на однакових комерційних рівнях час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього із задекларованою митною вартістю на рівні 3,96 дол./кг з урахуванням всіх складових. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідно до статей 54, 58 МКУ, прийнято Рішення про коригування митної вартості від 06.09.2022 №UА110140/2022/000059/1 (тов. №№ 1, 4). Митна вартість, скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на відомостях, наведених у МД від 25.08.2022 №UА408020/2022/034237 та визначається на рівні 3.21 дол./кг з урахуванням всіх складових та ґрунтується на відомостях, наведених у МД від 01.09.2022 №UА204060/2022/010730 та визначається на рівні 3.96 дол./кг з урахуванням всіх складових. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 06.09.2022 № UА 110140/2022/000059/1. Відповідач зазначає, що посадовими особами Дніпровської митниці у графі 33 Рішень про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до норм чинного законодавства. У зв`язку з прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товару, Позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови №UА 110140/2022/000170. Таким чином, Картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

02 листопада 2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача викладена позиція аналогічна заявленій ним у власній позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.10.2021 між ТОВ «ТЕКМАН» та LUМІ TRADING LIMITED (Китай) було укладено контракт міжнародної купівлі-продажу LTL 25/10-2021 (далі Контракт), згідно з умовами якого, продавець зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Контрактом, передати у власність Покупцеві Товар, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, вказаних в Специфікаціях на поставку Товару, які є невід`ємною частиною даного Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Контракті (п.1.1 Контракту).

Згідно з п.2.1 та п. 2.2 Контракту, загальна сума цього Контракту визначається як наростаюча сума за всіма поставками здійсненими протягом дії цього Контракту. Покупець покупає товари і кількості та за цінами, які визначені і погоджених та підписаних Сторонами Специфікаціях на постачання кожної парті Товару.

Ціни встановлюються в доларах США, Євро, або в іншій валюті за згодою сторін, і повинна бути вказана в доданих Специфікаціях. Ціна на Товар включає в себе вартість товару, маркування, упаковку, транспортування (п.2.3 Контракту).

Згідно з п.2.4. Контракту, кількість Товару має відповідати Специфікації на поставку партії Товару до даного Контракту по кожному замовленню.

Відповідно до п.3.1 Контракту, поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах визначених в Додатках на поставку Товару, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010».

Датою поставки є дата, визначена в Специфікації на кожну партію Товару (пункт 3.2 Контракту).

Якість товару, що поставляється за цим Контрактом, повинно відповідати стандартам країни виробника (п.4.1 Договору).

Товар оплачується на умовах (пункт 6.1 Контракту), якщо інші умови оплати не зазначені в Специфікації на поставку Товару Покупець оплачує Товар на умовах відстрочки платежу не пізніше 220 календарних днів з моменту поставки партії Товару.

Специфікацією №7 від 07.07.2021 р. к Контракту міжнародної купівлі-продажу LTL 25/10-2021 від 25.10.2021 року погоджено продаж товару загальною вартістю 14566,93 дол. США. на умовах поставки CРТ Дніпро, страна походження Китай, виробник товару «Франкфурт Індастріел Кепітал Груп Лімітед», за умови оплати за товар на умовах відстрочення платежу не пізніше 180 календарних дів з моменту постачання партії товару на підставі виставленого продавцем рахунку.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UА110140/2022/005286 від 05.09.2022 р.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: Контракт міжнародної купівлі-продажу LTL 25/10-2021 від 25.10.2021 року, Специфікація №7 від 07.07.2021 р. к Контракту міжнародної купівлі-продажу LTL 25/10-2021 від 25.10.2021 року; морський коносамент UTRASТ 22070229 від 11.07.2022р.; комерційний рахунок № JL0707 від 07.07.2022 р.; прайс лист від 01.07.2022 р.; комерційна пропозиція від 04.07.2022р.; інвойс № JL0707 від 07.07.2022 р.; міжнародна товарно-транспортна накладна № LGI09619 від 30.08.2022, лист б/н від 01.09.2022 р.

За результатом опрацювання поданих декларантом документів Дніпровська митниця дійшла висновку, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до п.5.1 контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 товари вважаються доставленими Продавцем та прийняті Покупцем у параметрах якості, кількості та ваги зазначеними у специфікації на поставку партії товару, проте у наданій до митного оформлення Додатковій угоді (специфікації) від 07.07.2022 №7 вагу товару не зазначено, проте до митного оформлення надано лист б/н від 01.09.2022, в якому зазначено, що вірна інформація про вагу наведена у пакувальному листі № JL0707/1 від 01.09.2022, тобто у наданому рахунку-фактурі від 07.07.2022 № JL0707 міститься не вірна інформація про вагу товарів, що викликає сумнів в достовірності заявленої вагової характеристики товарів.

2) у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104), проте згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару «Франкфурт Індастріел Кепітал Груп Лімітед», а у наданому рахунку-фактурі від 07.07.2022 № JL0707 відсутні відомості щожо виробника товару. Враховуючи заявлений характер угоди - контракт з виробником (код 4104), продавець та відправник - LUМІ TRADING LIMITED, відправником товару здійснювалось його митне оформлення у країні відправлення, але, всупереч зазначеному, експорту митну декларацію до митного оформлення не надано.

3) Згідно пункту 3.2 контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 дата поставки зазначається у специфікації. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 дата поставки не зазначена. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 товар постачається на умовах відстрочення платежу не пізніше ніж 180 днів з моменту поставки партії товарів на підставі інвойсу. Морський коносамент UTRASТ22070229 видано 11.07.2022, Комерційний рахунок № JL0707 - 07.07.2022. Таким чином, основні документи, що підтверджують заявлену митну вартість (ст.53 МКУ) містять розбіжності. Дату оплати за оцінювану партію товару не можливо встановити згідно наданих документів.

4) поставка задекларованої партії товарів здійснюється за коносаментом від №UTRUST22070229, однак назва товарів згідно коносаменту не відповідає відомостям специфікації №7 та інвойсу № JL0707.

5) відповідно до відомостей графи 20 ЕМД та наданих товаросупровідних документів, комерційні умови поставки оцінюваної партії товарів СРТ Дніпро (Freight Preraid): Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідні для доставки товару до названого місця призначення (Дніпро). Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту. При цьому експортну декларацію не надано до митного оформлення.

6) згідно графи 44 ЕМД до митного оформлення не надано сертифікат якості, сертифікат походження Додатково декларантом за власним бажанням було надіслано комерційну пропозицію від 04.07.2022 № б/н та прайс-лист від 01.07.2022 № б/н, які містять відомості для продажу саме на території України та виключно для конкретного імпортера, що може свідчити про суб`єктивний характер даного документу та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено ,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 06.09.2021 року декларантом надано митниці свої пояснення, а також зазначено про неможливості надання інших додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів за ЕМД №UА110140/2022/005286

06.09.2022 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000059/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів, а саме: методом визначення митної вартості за ціною договору, щодо ідентичних товарів по товару №1 та резервним методом по товару №4.

Так у вищезазначеному рішенні митниці зазначено, що заявлена митна вартість за ЕМД від 05.09.2022 №UА110140/2022/005286 - товару №1 - 2,51 дол./кг, товару № 2 - 8,01 дол./кг, товару № 3 - 1,56 дол./кг, товару №4- 3,09 дол./кг, товару № 5 - 1,82 дол./кг, товару № 6 - 2,41 дол./кг.У митного органу наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару (товару №1 - пилосос будівельний) за МД від 25.08.2022 №UА408020/2022/034237 у співставних обсягах на однакових комерційних рівнях час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього із задекларованою митною вартістю на рівні 3,21 дол./кг (29,1637 дол./шт.) з урахуванням всіх складових. У митного органу наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару (товару №4 - частини до пилососу будівельного: шланги, насадки) за МД від 01.09.2022 №UА204060/2022/010730 у співставних обсягах на однакових комерційних рівнях час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього із задекларованою митною вартістю на рівні 3,96 дол./кг з урахуванням всіх складових.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідно до статей 54, 58 МКУ, прийнято Рішення про коригування митної вартості від 06.09.2022 №UА110140/2022/000059/1 (тов. №№ 1, 4). Митна вартість, скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на відомостях, наведених у МД від 25.08.2022 №UА408020/2022/034237 та визначається на рівні 3.21 дол./кг з урахуванням всіх складових та ґрунтується на відомостях, наведених у МД від 01.09.2022 №UА204060/2022/010730 та визначається на рівні 3.96 дол./кг з урахуванням всіх складових. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 06.09.2022 № UА 110140/2022/000059/1.

Згідно зі спірним рішенням про коригування митної вартості суб`єктом владних повноважень збільшено митну вартість товару на 76360,90 грн.

06.09.2022 р. Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2022/000170, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 06.09.2022р. рішення про коригування митної вартості №UA110140/2022/000059/1, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2022/000170 від 06.09.2022 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, при укладенні договору, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.

Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Статтями 6, 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Крім того, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З аналізу вищенаведених обставин справи та приписів законодавства, вбачається відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить світовій практиці та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Щодо твердження відповідача щодо того, що відповідно до п.5.1 контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021 товари вважаються доставленими Продавцем та прийняті Покупцем у параметрах якості, кількості та ваги зазначеними у специфікації на поставку партії товару, проте у наданій до митного оформлення Додатковій угоді (специфікації) від 07.07.2022 №7 вагу товару не зазначено, проте до митного оформлення надано лист б/н від 01.09.2022, в якому зазначено, що вірна інформація про вагу наведена у пакувальному листі № JL0707/1 від 01.09.2022, тобто у наданому рахунку-фактурі від 07.07.2022 № JL0707 міститься не вірна інформація про вагу товарів, що викликає сумнів в достовірності заявленої вагової характеристики товарів, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що вищевказане ніяким чином не суперечить вимогам діючого законодавства України, а тим більше вимогам Контракту, адже п.5.2. зазначено наступне: « 5.2 Зобов`язання Продавця з відвантаження та постачання вважаються виконаними після навантаження Товару відповідно до умов постачання визначених у Специфікації на постачання партії Товару.».

До митного оформлення надано лист із б/н від 01.09.2022 року, в якому було зазначено, що вірна інформація про вагу наведена у пакувальному листі JL0707/1 від 01.09.2022 року, який також було надано до митного оформлення.

Щодо не надання копії ліцензії на виробництво товару; - копії нормативно- технічної документації на виготовлення товару; - копії сертифікату на систему якості товару; - копії сертифікату продукції власного виробництва; - копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Так, п. 5.1 Контракту передбачено: "Товари вважаються поставленими Продавцем і прийнятими Покупцем в параметрах якості, кількості і ваги, визначених у Специфікації на поставку партії Товару".

Пунктом 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, який з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, серед цих документів відсутні такі документи, як митна декларація експорту, сертифікат якості Продавця, та інші вказані Митним органом. Таким чином, зауваження, щодо обов`язковості надання пакувального листа, сертифікату якості, сертифікату походження, копії митної декларації країни відправлення суперечить чинному законодавству та не впливає на ціноутворення по контракту.

Щодо відстрочення платежу згідно умов контракту від 25.10.2021 № LTL 25/10-2021, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.2 контракту дата поставки зазначається у специфікації. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 дата поставки не зазначена. Відповідно до специфікації від 07.07.2022 №7 товар постачається на умовах відстрочення платежу не пізніше ніж 180 днів з моменту поставки партії товарів на підставі інвойсу. Морський коносамент UTRASТ22070229 видано 11.07.2022, Комерційний рахунок № JL0707 - 07.07.2022. Таким чином, основні документи, що підтверджують заявлену митну вартість (ст.53 МКУ) містять розбіжності. Дату оплати за оцінювану партію товару не можливо встановити згідно наданих документів.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, при укладенні договору, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.

Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Статтями 6, 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Крім того, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З аналізу вищенаведених обставин справи та приписів законодавства, вбачається відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить світовій практиці та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Щодо твердження відповідача щодо того, що поставка задекларованої партії товарів здійснюється за коносаментом від №UTRUST22070229, однак назва товарів згідно коносаменту не відповідає відомостям специфікації №7 та інвойсу № JL0707, суд зазначає наступне.

Коносамент - це товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. У коносаменті не передбачено зазначення детального опису Товару, в ньому зазначається стислий його опис, кількість і вага.

Специфікація, як і Інвойс - це невід`ємні частини Договору, де Сторони узгоджують усі деталі співробітництва, вказують вартість, найменування, кількість товару і т.д.

Таким чином, зауваження, щодо невідповідності назви товару у коносаменті і специфікації не відповідає дійсності і вимога додаткових документів суперечить чинному законодавству та не впливає на ціноутворення по контракту.

Щодо відсутності інформації щодо включення до ціни товару витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; «не підтвердження транспортної складової», суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Специфікацією №7 від 07.07.2021 р. к Контракту міжнародної купівлі-продажу LTL 25/10-2021 від 25.10.2021 року передбачена поставка Товару на умовах СРТ (інкотермс 2010) Дніпро.

Такі умови перевезення передбачають: «СРТ (англ. Carriage Paid Toi (... named place destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, повязані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом «перевізник» розуміється будь- яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту»

Таким чином, організацією перевезення та оплата перевезення до складу Покупця здійснювалась силами і за рахунок Продавця.

Покупець здійснював розміщення автотранспорту на території пункту прибуття укладеного з ТОВ «ДНІПРО ЛОГІСТИК СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33856636) за Договором від 11.01.2020 року №746/20/А.

Отже, витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару, тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини 10 ст.58 МК України, Товариство не понесло.

Крім того, здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженим маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року, передбачено виключно порядок заповнення митної декларації суб`єктами господарської діяльності КНР і жодним чином не передбачено зобов`язання для підприємства КНР надання копії такої декларації підприємству України та не встановлено зобов`язання надання копії декларації КНР підприємством України митному органу України, тому твердження митниці про наявність такої декларації у ТОВ «Текман» ґрунтується виключно на припущеннях і є безпідставним.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Таким чином, уся інформація необхідна для ціноутворення по Контракту міститься у наданих Декларантом документах, відповідно зауваження Митного органу не відповідають дійсності і суперечать діючому законодавству.

Щодо тверджень відповідача про те, що надані позивачем прайс-листи мають адресний характер та суб`єктивну спрямованість в розумінні вимог ст.52 Митного кодексу України, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки, суд зазначає наступне.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст.53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Крім того, митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

За викладених обставин, документи подані позивачем до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості декларованого товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що рівень митної вартості є більшим по товару №1 (МД від 25.08.2022 №UА408020/2022/034237 становить 3,21 дол./кг (29,1637 дол./шт.) (ніж заявлено декларантом 2,51 дол./кг) та товару №4 (МД від 01.09.2022 №UА204060/2022/010730 та становить 3,96 дол./кг (ніж заявлено декларантом 3,09 дол./кг), водночас, інформація щодо рівня інших чотирьох товарів, зазначених у МД, рішення не містить.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні № UA110140/2022/000170 від 06.09.2022 р., яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110140/2022/000170 від 06.09.2022р. зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022року.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 року через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110140/2022/000170 від 06.09.2022р., також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 4962,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» (код ЄДРПОУ 43374186, місцезнаходження: пр. Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ПВ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2022/000059/1 від 06.09.2022 р., прийняте Дніпровською митницею (код ЄДРПОУ ПВ 43971371).

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2022/000170 від 06.09.2022 р., видану Дніпровською митницею (код ЄДРПОУ ПВ 43971371).

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ПВ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» (код ЄДРПОУ 43374186, місцезнаходження: пр. Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що набрало чинності Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя І.В. Тулянцева