Рішення № 108171250, 27.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Справа № 160/16268/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання бездіяльності протиправною, визнати протиправним та скасувати

рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листах від 30.06.2022 року, 20.07.2022 року, 23.08.2022 року, 30.08.2022 року, 26.04.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 08 жовтня 2019 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову вказано, що позивач взята на облік внутрішньо переміщеною особою з зареєстрованим місцем проживанням АДРЕСА_1 на фактичне місце проживання АДРЕСА_2 . Позивач звернулась до відповідача із заявами про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, при цьому відповідачем-1 було відмовлено, оскільки для поновлення виплати пенсії необхідно отримати відповідні документи, зокрема які місять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, а також документи, що є в пенсійній справі, необхідні для визначення умов набуття права на пенсію та розміру пенсійної виплати, у зв`язку з чим пенсійним фондом були здійсненні запити до Пенсійного фонду Російської Федерації, при цьому відповіді отримано не було. Позивач вважає вказану бездіяльність та листи відмови протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відсутність паперової справи не є підставою для відмови у поновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести наслідків, у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє права на її відновлення. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

19.10.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 19.10.2022 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

01.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано матеріали пенсійної справи позивача.

01.12.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач зареєстрована та до 08.10.2019 року проживала в АРК, м.Феодосія, де їй в 2011 році, як зазначено в заяві, була призначена пенсія за віком як державному службовцю. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно поданої заяви від 06.04.2022 та наданих до неї документів Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650011992 від 19.04.2022, оскільки пенсія їй вже призначалась. Головне управління листом № 0400-010207-10/118513 від 07.09.2021 звернулося з запитом до Державного управління Пенсійного фонду російської федерації щодо витребування пенсійної справи Позивача. Станом на теперішній час пенсійна справа не надходила. Поновлення виплати пенсії в Україні можливе за умови підтвердження припинення виплати пенсії за попереднім місцем її отримання та після надходження оригіналу пенсійної справи. З огляду на вказане відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.12.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі № 160/16268/22 в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

05.12.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі є протиправними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

13.12.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла витребувана судом копія пенсійної справи позивача.

21.12.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивачем не було подано документів передбачених пп.6 п.2.1 Порядку №22-1, у відповідача-2 були відсутні підстави для призначення пенсії позивачу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_4 , що підверджується копією довідки №08.10.2019 року №1203-5000209670 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

06.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650011992 від 19.04.2022 року, яке прийнято за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за № 359/35961, відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки відсутній атестат про припинення виплати пенсії та інформації, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного фонду російської федерації і не отримує пенсію.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650011992 від 19.04.2022 року було направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області супровідним листом від 26.04.2022 року.

24.06.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2022 року №0400-010304-8/99091 повідомлено позивача, що 06.04.2022 ОСОБА_1 особисто надала заяву та документи на призначення пенсії за віком. Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 зареєстрована у м. Феодосія Республіки Крим та у заяві зазначила про призначення за місцем реєстрації пенсії по інвалідності з 2011 року. Враховуючи викладене, відділом обслуговування громадян № 3 (сервісним центром) управління обслуговування громадян листом № 0400-010207-10/118513 від 07.09.2021 був направлений запит до Державного управління Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування пенсійної справи. На сьогодні пенсійна справа не надходила.

11.07.2022 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо поновлення виплати пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.07.2022 року №0400-010304-8/73679 повідомлено позивача, що Відділом обслуговування громадян № 4 (сервісним центром) управління обслуговування громадян листом від 07.09.2021 за № 0400-010207-10/118513 був направлений запит до Державного управління Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування пенсійної справи та документу (атестату) про строк її виплати. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в країні введено воєнний стан. З огляду на зазначене, до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором, листування з Російською Федерацією припинено. Оскільки, на сьогодні, пенсійна справа не надійшла, зробити повторний запит немає можливості. Також відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення листом від 27.06.2022 за № 0400-010305-6/64147 був направлений запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області про підтвердження дійсності паспорта ОСОБА_1 . Після надходження відповідей можливо буде повернутися до розгляду питання поновлення заявниці пенсії.

11.08.2022 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо поновлення виплати пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.08.2022 року №0400-01304-8/88050 повідомлено позивача, що 06.04.2022 ОСОБА_1 особисто надала заяву і документи на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно паспортних даних, заявниця зареєстрована у м. Феодосія Республіки Крим та у заяві зазначила про призначення пенсії з 25.08.2011 за місцем реєстрації. Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. Враховуючи вищезазначене та на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 8 Закону, частини 1 статті 10 Закону та підпункту 8 пункту 2.1 розділу II Порядку ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній атестат про припинення виплати пенсії та інформації, що заявниця не перебуваєте на обліку в органах пенсійного фонду Російської Федерації та не отримує пенсію. Відділом обслуговування громадян № 4 (сервісним центром) управління обслуговування громадян листом від 07.09.2021 за № 0400-010207-10/118513 був направлений запит до Державного управління Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування пенсійної справи та документу (атестату) про строк її виплати. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в країні введено воєнний стан. З огляду на зазначене, до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором, листування з Російською Федерацією припинено. Оскільки, на сьогодні, пенсійна справа не надійшла, зробити повторний запит немає можливості. Також відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення листом від 27.06.2022 за № 0400-010305-6/64147 був направлений запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області про підтвердження дійсності паспорта ОСОБА_1 . Після надходження відповідей можливо буде повернутися до розгляду питання поновлення заявниці пенсії, про що Вас було повідомлено листом від 20.07.2022 № 0400-010304-8/73679.

Позивач вважає бездіяльність відповідача-1 щодо непоновлення пенсії позивачу та рішення відповідача-1 про відмову у поновленні пенсії позивача, викладене в листах від 30.06.2022 року, 20.07.2022 року, 23.08.2022 року, 30.08.2022 року, 26.04.2022 року протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Так у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі №540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 року по справі №569/14531/16-а сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, проаналізував положення ст. 19 Конституції України, ст. ст.3,4,9,17,18 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії, в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

Отже, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п. 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.

Відповідно до п. 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з п. 4.12 розділу IV Порядку №22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).

Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VІІ), який з 22.11.2014 набрав чинності та яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону №1706-VІІ визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону №1706-VІІ, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 5 листопада 2014 р. №637 призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. N 269 та від 20 березня 2022 р. N 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк.

При цьому, для переведення виплати пенсії позивача з Автономної Республіки Крим за новим місцем проживання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- має надіслати запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначив пенсію за попереднім місцем проживання, з огляду на захоплення АРК росією, то до компетентного органу російської федерації;

- отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу, акціонерне товариство Укрпошта з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, тому відповідач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.

Натомість, військова агресія російської федерації проти України, є форс-мажорною обставиною, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.

При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, раніше, позивачу призначена пенсія за віком, згідно українського законодавства, вона має трудову книжку на підтвердження зайняття трудовою діяльністю на території України (АР Крим) та є громадянином України, згідно наданої копії паспорта громадянина України, переїхала з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, а тому вона має право для переведення виплати пенсії з Автономної Республіки Крим за новим місцем проживання.

Пенсія для позивача є основним джерелом надходження коштів, а тому має продовжуватись виплачуватись згідно чинного законодавства.

Суд враховує позицію відповідача викладену в листах стосовно того, що він має отримати пенсійну справу позивача та підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації, проте відсутність даних документів пов`язано з форс-мажорною обставиною війною, тому позивач не може бути позбавлений виплати пенсії основного джерела надходження коштів, до того моменту поки у відповідача не будуть в наявності докази продовження виплати позивачу пенсії саме органами пенсійного фонду російської федерації.

Натомість, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 7 Угоди визначено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 Угоди.

Відтак, Угодою не передбачено повторного призначення пенсії.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, де суд дійшов висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

Суд критично оцінює посилання відповідача про позицію щодо можливості призначення пенсії лише за наявності сформованої пенсійної справи та підтвердження припинення виплати органами пенсійного фонду РФ, яка роз`яснена у листі Мінсоцполітики України від 30.06.2022 року №6463/0/2-22/54, оскільки правові норми можуть бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер та не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи те, що пенсія для позивача є основним джерелом надходження коштів, та те, що відповідач листами від 30.06.2022 року, 20.07.2022 року, 23.08.2022 року, 30.08.2022 року відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, суд дійшов висновку, щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні пенсії викладені у листах від 30.06.2022 року, 20.07.2022 року, 30.08.2022 року.

При цьому щодо посилань позивача на лист від 26.04.2022 року, суд зазначає, що вказаний лист є лише супровідним листом до рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, щодо рішення від 23.08.2022 року, судом встановлено, що це є рішення Пенсійного фонду України про розгляд скарги, а тому не містить відмову, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, вимога в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

У даному ж випадку відповідачем були вчинені активні дії, а саме відмовлено у здійсненні поновлення виплати пенсії позивача, яка викладена в листах відмовах, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом із тим, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд керується такими мотивами.

При дослідженні матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650011992 від 19.04.2022 року було відмовлено у поновленні пенсії з підстав неподання атестату про припинення виплати пенсії, при цьому з огляду на вищевстановлені судом обставини та з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Щодо вимог в частині зобов`язання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 08 жовтня 2019 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та поновлення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про поновлення пенсії та визначення підстав, за яких поновлюється пенсія або приймається рішення про відмову в її поновленні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2715931308.1 від 21.10.2022 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 496,20 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені норми, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору у розмірі 248,10 грн. та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового збору у розмірі 248,10 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул.Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладену в листах від 30.06.2022 року №0400-010304-8/99091, від 20.07.2022 року №0400-010304-8/73679, від 30.08.2022 року №0400-01304-8/88050.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650011992 від 19.04.2022 року про відмову поновленні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2022 року (дати звернення) про поновлення виплати пенсії за віком, з урахування правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв