Рішення № 108171181, 14.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Справа № 160/14013/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14013/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 43198711) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350; ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп до Волинської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп зазначає, що на виконання умов укладеного між позивачем та його контрагентом SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг) контракту №070422 від 07.04.2022, на умовах поставки DAP - кордон України, Україна, надійшли придбані позивачем товари, а саме: батарейки PowerFlash (вугільно-цинкові первинні елементи живлення цивільного призначення) в асортименті на загальну суму 47328 доларів США. Як зазначив позивач, під час декларування товарів загальна вартість останніх була визначена ним в митній декларації за основним методом, тобто за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із митною декларацією до митного органу були надані документи, у відповідності до положень ч. 1 ст. 49 та ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Проте, за результатом розгляду поданих позивачем документів, відповідач прийняв оскаржені картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022. Підставою для прийняття оскаржених картки-відмови та рішення стала відсутність підписів покупця товару у рахунку-фактурі від 22.04.2022 №UBSR220422. Однак, як зазначає позивач, означене не вплинуло на визначення митної вартості товарів за митною декларацією №UА205030/2022/022807 від 26.07.2022, крім того, наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язковість такого реквізиту рахунку-фактури, як підпис покупця, оскільки рахунок-фактура (інвойс) - це документ, який видається продавцем, відповідно і підписується ним. Також, позивач вказує, що у рішенні про коригування митної вартості відповідачем протиправно зазначено про порушення вимог ст. 254 МК України щодо мови, якою викладений інвойс, та наголошує, що подавав документи, викладені українською та англійською мовами. Таким чином, позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребував у позивача додаткові документи, не здійснив перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною контракту, наведених у статті 58 МК України. Позивач наголошує, що подані ним до митного органу документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої митної вартості. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржені картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 відкрито провадження у справі №160/14013/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6029/22, вх. №6032/22), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, свою позицію обґрунтував таким чином. В результаті перевірки правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за першим методом. Під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі АСАУР). За митною декларацією №UА205030/2022/022807 від 26.07.2022 відбулось спрацювання наступного профілю ризику: 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів, по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі Наказ №476); 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог Наказу №476. Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з урахуванням поданих у вказаних цілях разом з митною декларацією документів було встановлено розбіжності, відтак, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: рахунок-фактура від 22.04.2022 №UBSR220422 не містить підписів покупця товару. З цього приводу відповідач зазначає, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а також не містить розбіжностей з іншими поданим документами. Крім того, відповідач наголошує, що згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну загальну кількість рахунку. Позивачем в позовній заяві зазначено, що числові значення митної вартості у рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах не містять розбіжності. Однак, відповідач звертає увагу, що дане твердження позивача є недостовірним, тому що в рахунку-фактурі від 22.04.2022 №UBSR220422 в графі кількість (QUANTITIES) деякі позиції товару не відповідають кількості та найменуванню товару, зазначеним в пакувальному листі від 22.04.2022 №UBSR220422, а саме: в пункті 7 рахунку-фактури зазначено LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash LR06 (2/24/480) mini в кількості 14400, а в пакувальному листі зазначено LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash 6LR61 (1/10/240) в кількості 768; в пунктах 8, 9, 10 відрізняється кількість так, як в рахунку-фактурі 768, 9600, 12000, а в пакувальному листі 9600, 12000, 14400. Також, відповідач наголошує, що в рахунку-фактурі (інвойсі) всього суму вказано 47 328 USA 00 CENT, а пакувальному листі від 22.04.2022 №UBSR220422 всього суму вказано двічі 19389,00 та 18613,44. У зв`язку з відсутністю можливості ознайомлення з документом, поданим до митного оформлення з порушенням статті 254 МК України декларанту наголошено на необхідності виконання умов даної статті, а саме: документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Відповідно до вищезазначеної статті митні органи під час перевірки документів мають право від декларанта вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі, декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) є документом, що підтверджує митну вартість товару, а отже дані, які зазначено в ньому, є важливими під час перевірки заявленої декларантом митної вартості товару. Згідно п. 2.5 розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до ст. 254 МК України, засвідчуються шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», проставленого особистого підпису особи, яка здійснювала переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. Саме тому, як зазначає відповідач, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, у митного органу виникли сумніви, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з товаром, який поставляється, та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Зважаючи на вказане та згідно вимог Наказу №476 та згідно ст.ст. 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. Однак, відповідач вказує, що позивачем не надано жодних документів для підтвердження митної вартості, а також подано лист з повідомленням про відмову від подачі документів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт її проведення свідчить відсутність будь-яких зауважень з боку декларанта, надісланих як в паперовій так і в електронній формі. Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Таким чином, відповідач зазначає, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно митної декларації №UА205030/2022/023052 від 29.07.2022 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України. Згідно ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Проте, як вказує відповідач, позивач з додатковими документами на підтвердження заявленої митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не звертався. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. У відзиві відповідачем також викладено незгоду щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

06.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №12407/22ел), у якому останній щодо тверджень відповідача про наявність розбіжностей у кількості та вартості товару у рахунку-фактурі та пакувальному листі посилається на постанову Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, в якій вказано, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Представник позивача зазначає, що у пункті 7 рахунку-фактури (інвойсу) №BSR220422 від 22.04.2022 зазначено, що товар LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash LR06 (2/24/480) mini відвантажений у кількості 14400, що відповідає п.10 пакувального листа від 22.04.2022, а також відомостям, зазначеним у митній декларації №UA205030/2022/022807 від 26.07.2022. Перелік товарів, зазначений у рахунку-фактурі (інвойсі) №BSR220422 від 22.04.2022 повністю співпадає з переліком товарів, зазначених у пакувальному листі від 22.04.2022. Пакувальний лист від 22.04.2022 містить інформацію щодо кількісних показників товару: вага брутто 19389,00 кг, вага нетто 18613,44 кг, кількість упаковки 1243 шт. Відповідні дані визначені й у коносаменті №440-010 від 12.05.2022, що був наданий позивачем митному органу. В митній декларації №UA205030/2022/022807 від 26.07.2022 також зазначені ідентичні відомості: вага брутто 19389,00 кг (12578,50 кг + 6810,00 кг), вага нетто 18613,44 кг (12075,36 кг + 6538,08 кг). Загальна ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) №BSR220422 від 22.04.2022 та у пакувальному листі від 22.04.2022, становить 47328,00 доларів СІІІА. Щодо твердження відповідача, що у рахунку-фактурі (інвойсі) вказано вартість 47328,00 доларів США, а пакувальному листі від 22.04.2022 суму вказано двічі 19389,00 доларів США та 18613,44 доларів США, представник позивача зазначає, що числові дані 19389,00 кг та 18613,44 кг, зазначені у пакувальному листі, відповідають не вартості товару, а його вазі (брутто і нетто відповідно). Крім того, наголошує, що числові значення у рахунку-фактурі (інвойсі) №UBSR220422 від 22.04.2022 цілком співпадають та не містять розбіжностей із числовими значеннями у інших документах, поданих для митного оформлення: митній декларації (щодо асортименту, кількості, ціни та вартості), пакувальному листі (щодо асортименту та кількості), коносаменті (щодо кількості), платіжному дорученні (щодо вартості), акті про проведення огляду (переогляду) товарів №UA205020/2022/204030 від 26.07.2022 (щодо асортименту та кількості). Платіжне доручення, яким підтверджено оплату вартості товару, містить посилання саме на рахунок-фактуру (інвойс) №UBSR220422 від 22.04.2022. Таким чином, як зазначає представник позивача, числові значення митної вартості у рахунку-фактурі та інших документах не містять розбіжностей. Щодо невиконання вимог відповідача про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, у перекладі на українську мову, представник позивача зазначає, що зі змісту ст. 254 МК України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою. Разом з тим, вказана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Позивачем до Волинської митниці були подані документи, складені українською та англійською мовами. Рахунок-фактура (інвойс) №BSR220422 від 22.04.2022 складений англійською мовою. Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ) з 16.05.2008 (на підставі Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10.04.2008 №250-VI). Англійська мова є однією з офіційних мов СОТ. Відповідно до ч. 6 ст. XVI Угоди про заснування Світової організації торгівлі цю угоду учинено англійською, французькою та іспанською мовами. Відтак, документи, які подані позивачем для здійснення митного оформлення та викладені англійською мовою, у тому числі рахунок-фактура (інвойс), відповідають вимогам ст. 254 МК України. Представник позивача наголошує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено, у зв`язку з чим англійська мова, якою був складений рахунок-фактура (інвойс) №BSR220422 від 22.04.2022, не була розцінена в якості іноземної мови міжнародного спілкування, а також, в оскарженому рішенні Волинською митницею не зазначено, які саме дані, які містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) №BSR220422 від 22.04.2022, були необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, та яким саме чином ненадання перекладу рахунку-фактури (інвойсу) №BSR220422 вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості. Крім того, як зазначає представник позивача, саме рішення Волинської митниці №UA205030/2022/000039/2 від 28.07.2022 не містить вимоги про надання рахунку-фактуру (інвойсу) №BSR220422 від 22.04.2022 у перекладі на українську мову. З метою завершення митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг, позивачем до Волинської митниці 29.07.2022 подано митну декларацію №UA205030/2022/023052 та доплачено митні платежі на загальну суму 577474,62 грн. При цьому, митне оформлення товару за другим методом було здійснено Волинською митницею за тим самим інвойсом (рахунок-фактура №BSR220422 від 22.04.2022), складеним іноземною мовою, без перекладу, що свідчить про те, що відповідач мав змогу, навіть без перекладу зазначеного рахунку-фактури (інвойсу), ідентифікувати товар, який розмитнюється, визначити його асортимент, кількість та вартість, що підтверджується митною декларацією №UA205030/2022/023052 від 29.07.2022. Таким чином, представник позивача наголошує, що вимоги Волинської митниці щодо перекладу на українську мову рахунку фактури (інвойсу) №BSR220422 від 22.04.2022 не ґрунтувалися на законі, оскільки переклад зазначеного документа не був необхідним для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 43198711, зареєстроване як юридична особа з 29.08.2019, за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 11, офіс 3, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12241020000091718.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп (покупець) та SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг) (продавець) укладено контракт №070422 від 07.04.2022 (далі Контракт).

Згідно п. 1 Контракту продавець продав, а покупець купив на умовах DAP кордон України, Україна (Інкотермс 2010) товари відповідно інвойсу, який є невід`ємною частиною Контракту. Товари придбаваються покупцем за узгодженою ціною.

Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки. Повна назва конкретних товарів та їх ціна вказуються в інвойсах, оформлених на кожну партію товарів, що поставляються за даним Контрактом.

Згідно п. 3.1 товар поставляється на умовах DAP кордон України (Інкотермс 2010). Відправником товару, за даним Контрактом, може виступати за дорученням продавця або покупця інша фірма. Продавець і покупець узгоджують фірму відправника товару під час його відвантаження.

Продавець на виконання умов Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс Іnvoice UBSR220422 від 22.04.2022 (далі Інвойс), у відповідності до якого загальна вартість поставлених товарів LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash складає 47328,00 доларів США. Умови оплати: 100% попередня оплата.

Відповідно до пояснювального листа до інвойсу UBSR220422 від 22.04.2022, товари, що поставляються:

Елементи живлення, вугільно-цинкові ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506808000:

- Батарейка R03 (4/60/1200) - 264000 шт.

- Батарейка R06 (4/60/1200) - 600000 шт.

- Батарейка R20 (2/12/288) - 15840 шт.

- Батарейка R03 (2)- 21600 шт.

- Батарейка R06 (2)- 16800 шт.

Елементи живлення діоксид-марганцеві, лужні, циліндричної форми ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506101100:

- Батарейка LR03 (4/40/1440) - 122400 шт.

- Батарейка LR06 (4/40/800) - 160000 шт.

- Батарейка LR20 (2/12/96) - 2880 шт.

- Батарейка LR06 (2/24/480) mini - 14400 шт.

- Батарейка LR14 (2/12/96) - 768 шт.

- Батарейка LR03 (2/24/480) - 9600 шт.

Виробник: SHANDONG HUATAI NEW ENERGY BATTERY CO., LTD.

Країна виробництва: Китай.

Згідно пакувального листа Packing List UBSR220422 загальна вага брутто поставлених товарів LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash складає 19389,00 кг, вага нетто 18613,44 кг, кількість упаковок 1243 шт.

Відповідно до коносаменту Bill of lading FBL №440-010 UA від 12.05.2022 місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Qingdao, China; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: Gdansk, Poland, у кількості 1243 упаковки вагою 19389,00 кг, 1 контейнер №TRHU3635128.

На підставі платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 27.05.2022 позивачем сплачено 47328,00 доларів США попередньої оплати за товар, згідно контракту №070422 від 07.04.2022, на підставі інвойсу UBSR220422 від 22.04.2022, на користь продавця SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг).

Таким чином, на підставі контракту №070422 від 07.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп було ввезено на митну територію України придбаний товар, а саме: LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash, на загальну суму 47328,00 доларів США.

З метою митного оформлення придбаного у Китайській Народній Республіці та ввезеного на територію України товару між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віздом» (митний брокер) укладено договір №89/05-2022 доручення на надання послуг митного брокера від 31.05.2022, згідно підпункту 1.1 якого замовник доручає, а митний брокер зобов`язується від імені, за винагороду та за рахунок замовника у відносинах з митними органами представляти інтереси замовника щодо виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів (далі товарів) замовника та документів на них. У тому числі, митний брокер надає послуги по декларуванню митному органу товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України або митною територією України, в разі потреби здійснює функції із сприяння замовнику в проведенні державних видів контролю, які передують митному оформленню товарів, надає інформаційно-консультаційні та інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

26.07.2022 уповноваженою особою до Волинської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №UА205030/2022/022807 на придбаний товар: товар 1: Power Flash R03 (2) у кількості 21600 штук; R-(zinc carbon battery)/Батарейка Power Flash R06 (2) у кількості 16800 штук; Flash LR06 (2/24/480) mini у кількості 14400 штук; товар 2: LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash LR14 (2/12/96) у кількості 768 штук; LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash LR03 (2/24/480) у кількості 9600 штук; LR-alkaline battery/Батарейка Power Flash LR06 (2/24/480) у кількості 12000 штук. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту) у розмірі 473278,00 USD відповідно.

Зазначені у митній декларації №UА205030/2022/022807 від 26.07.2022 відомості повністю співпадають із зазначеними у експортній декларації на товар №422720220000397312, копія якої міститься у матеріалах справи.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією №UА205030/2022/022807 від 26.07.2022 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять наступні розбіжності: рахунок-фактура від 22.04.2022 №UBSR220422 не містить підписів покупця товару; у зв`язку з відсутністю можливості ознайомлення з документом, поданим до митного оформлення з порушенням статті 254 МК України декларанту наголошено на необхідності виконання умов даної статті, а саме: документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

У зв`язку з означеним декларанту було запропоновано у десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів згідно п. 3 ст. 53 МК України, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових (організацій про вартість товару або сировини.

- та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

28.07.2022 декларантом до митниці був направлений лист за вих. №б/н та зауважено, що по митній декларації №UА205030/2022/022807 від 26.07.2022 усі документи надані митниці. Додаткові документи не надаватимуться.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 28.07.2022 №UA205030/2022/000039/2, яким визначив вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні товар 1 0,075624 дол. США/шт., товар 2 0,12 дол. США/шт.

Вказане рішення обґрунтоване наступними обставинами.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності:

- Рахунок-фактура від 22.04.2022 №UBSR220422 не містить підписів покупця товару;

У зв`язку з відсутністю можливості ознайомлення з документом, поданим до митного оформлення з порушенням статті 254 МК України декларанту наголошено на необхідності виконання умов даної статті, а саме: документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Згідно ст. 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також з наявними розбіжностями в товаросупровідних документах, декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно п. 3 ст. 53 МК України, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових (організацій про вартість товару або сировини.

- та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом до митного оформлення не було подано жодних документів для підтвердження рівня митної вартості, а також подано лист з повідомленням про відмову від подачі документів.

За умови надання, згідно ч. 3 ст. 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься на інтернет-порталі (інформація додається), а саме:

- Товар 1 на рівні 0,075624 дол. США/шт., за МД №UA500070/20/502867 від 25.10.20;

- Товар 2 на рівні 0,12 дол. США/шт., за МД №UА500500/20/506025 від 14.09.20;

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп звернулось до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі- МК України) митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені частиною 3 статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1-2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Судом встановлено, що у рішенні Волинської митниці №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022 про коригування митної вартості товарів зазначено, що: митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: рахунок-фактура від 22.04.2022 №UBSR220422 не містить підписів покупця товару; у зв`язку з відсутністю можливості ознайомлення з документом, поданим до митного оформлення з порушенням статті 254 МК України декларанту наголошено на необхідності виконання умов даної статті, а саме: документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України: пакувальний лист (packing list) UBSR220422 від 22.04.2022; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) UBSR220422 від 22.04.2022; коносамент (bill of lading) №440-010 від 12.05.2022; автотранспортна накладна (road consignment note) №б/н від 22.07.2022; декларація про походження товару (declaration of origin) UBSR220422 від 22.04.2022; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) UA205020/2022/204030 від 26.07.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 27.05.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №070422 від 07.04.2022; договір про надання послуг митного брокера №89/05-2022 від 31.05.2022; інші некласифіковані документи №22PL322080NS581PS0 від 22.07.2022; інші некласифіковані документи сертифікат безпечності перевезення від 23.12.2020; інші некласифіковані документи фото завантаження від 22.07.2022; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA205030/2022/022807 від 26.07.2022.

Слід звернути увагу, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З аналізу наданих для митного оформлення документів слід зазначити, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари елементи живлення, вугільно-цинкові ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506808000; елементи живлення діоксид-марганцеві, лужні, циліндричної форми ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506101100, а рішення про коригування митної вартості не містить посилання на конкретні розбіжності щодо митної вартості товару.

При цьому, слід урахувати, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складена у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

У інвойсі від 22.04.2022 №UBSR220422 міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, його предмет та ціну товару, що цілком дає можливість ідентифікувати господарську операцію, її ціну та її учасників.

Копія митної декларації країни відправлення (китайської експортної декларації) №422720220000397312 є додатковим документом, що подавався декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і ця митна декларація була належним чином оформлена, відповідно до чинного законодавства Китайської Народної Республіки.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» до оформлення основні документи узгоджені між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже вказані у сукупності відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), жодним чином не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Рахунок-фактура (англ, invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, у якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно із загальносвітовою практикою рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також у рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

При співставленні усіх наданих позивачем документів до митного органу розбіжностей, вказаних в оскарженому рішенні, зокрема, щодо вартості товарів, не вбачається, усі показники є абсолютно однаковими.

В той же час, митницею у оскаржених рішеннях не було обґрунтовано, яким чином відсутність підпису покупця у рахунку-фактурі (інвойсі) впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.

Відтак, висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є абсолютно безпідставним, а тому, у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за резервним методом.

Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Слід також вказати, що митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного митним органом розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою.

За таких обставин, митним органом безпідставно не було взято до уваги вартість товару за ціною контракту.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та це не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально- технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Натомість, як убачається із тексту рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022 та картки-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022, жодних розбіжностей щодо ціни товару у них взагалі не зазначено.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» для оформлення товару за першим методом було надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. З огляду не це, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого товару.

При цьому, слід зауважити, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 Верховний Суд зробив висновок, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16, у справі № 815/143/17, від 27.02.2019 у справі № 814/1647/16, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Крім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17 тау постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, є цілком необґрунтованими зроблені відповідачем висновки про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

Щодо твердження відповідача, стосовно ненадання позивачем перекладу на українську мову поданих документів, зокрема інвойсу від 22.04.2022 №UBSR220422, суд зазначає таке.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з англійської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Такої вимоги митним органам не здійснено та вказана обставина жодним чином не стосується митної вартості товарів та не могла слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд наголошує на тому, що позивачем був наданий відповідачеві інвойс, який відповідно до чинного законодавства є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Крім того, пунктом 1 Контракту позивача передбачено, що продавець продав, а покупець купив на умовах DAP кордон України, Україна (Інкотермс 2010) товари відповідно інвойсу, який є невід`ємною частиною Контракту. Товари придбаваються покупцем за узгодженою ціною, а пунктом 2.1, - ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки. Повна назва конкретних товарів та їх ціна вказуються в інвойсах, оформлених на кожну партію товарів, що поставляються за даним Контрактом.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, та які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару, визначених ст. 53 МК України, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, рахунком-фактурою (інвойсом), коносаментом та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Отже, з викладених правових норм МК України слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів в достовірності проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржені рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення вимог статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованих товарів не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те правових підстав.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в пункті 7.1. та пункті 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 (далі Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Слід звернути увагу, що оскаржена картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Отже, в даному випадку, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім цього, неподання декларантом запитуваних відповідачем документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем у оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, оскаржене рішення є неправомірним, оскільки в ньому не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки, відповідно до пункту 7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то такі, з огляду на визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 3ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих під час митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч. 1 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та вказав, яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З оскаржених рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява №4909/04, Суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню судом повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 11143,13 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №64 від 29.08.2022 на суму 2481,00 грн. та платіжним дорученням №65 від 29.08.2022 на суму 8662,13 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в загальній сумі 11143,13 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Аналіз наведених норм, дозволяє зробити висновок про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копію договору №01/08/22 про надання правової допомоги від 01.08.2022;

- копію додаткової угоди №1 від 01.08.2022 до договору №01/08/22 про надання правової допомоги від 01.08.2022;

- копію рахунку на оплату №53 від 01.08.2022;

- копію виписки за банківським рахунком Адвокатського об`єднання «Едвайзерс» за 22.08.2022;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000762 від 15.02.2022;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1029229 від 09.09.2022.

Судом встановлено, що між Товариством з об`єднаною відповідальністю «Укрсервіс Груп» та Адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» укладено договір №01/08/22 про надання правової допомоги від 01.08.2022.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Із наданих суду документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суд не може встановити, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводження справи в суді, оскільки, суду не надано доказів на підтвердження того, які саме послуги були виконані адвокатом, обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідної роботи (надання відповідної послуги).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн. задоволенню не підлягає, у зв`язку з його необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 132, 134, 139, 242-243, 245-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 43198711) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350; ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UА205030/2022/000039/2 від 28.07.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UА205030/2022/000591 від 28.07.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсервіс Груп (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 43198711) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350; ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 11143 (одинадцять тисяч сто сорок три) грн. 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 14.11.2022.

Суддя О.В. Царікова