Ухвала суду № 108169470, 26.12.2022, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/714/22

Провадження №1-кс/471/164/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р.

Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник заявника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеного 26.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022000000000634,

в с т а н о в и в :

29 листопада 2022 року адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» та KARPATY CHEMICAL B.V. звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 07.10.2022 в рамках кримінального провадження 42022000000000634 за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення посягань на функціонування економіки держави управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням посягань на функціонування економіки держави Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на корпоративні права нідерландської компанії KARPATY CHEMICAL B.V. у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ "КАРПАТИНАФТОХІМ» та на об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ».

Під час судового засідання представник заявника, адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання, додатково зазначив, що арешт був накладений необґрунтовано, оскільки:

- відсутні докази наявності бюджетної заборгованості підприємства (довідка про відсутність бюджетної заборгованості додана до клопотання);

- докази на які посилається прокурор на обґрунтування клопотання про арешт майна, а саме висновок аналітичного дослідження Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України № 69/99-00-08-01-03-20/33129683 від 12 липня 2022 року «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 вересня 2022 року № 20265/22-72/20266/22-71 за результатами проведення судової економічної експертизи є недопустимими та отриманими з порушенням вимог КПК;

- арешт накладено на корпоративні права та нерухоме майно, які належать юридичній особа, тоді як у кримінальному проваджені підозра пред`явлена директору підприємства, а статус юридичної особи не визначено;

- не доведено, що корпоративні права здобуті кримінально-протиправним шляхом;

Окрім цього, адвокатом зазначено, що корпоративні права не відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Також зазначив, що питання накладення арешту у цьому кримінальному проваджені неодноразово розглядалися Шевченківським районним судом м. Києва. Так, хвалою вказаного суду 28.07.2022 року було накладено арешт, в подальшому ухвалою від 18.08.2022 року арешт скасовано, 14.09.2022 року у задоволенні клопотання про накладення арешту було відмовлено.

З огляду на вищевикладене, вважає, що прокурором у клопотанні не доведено, а слідчим суддею не враховано, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання держави у право власності, а тому арешт є необґрунтований та підлягає скасуванню.

Прокурор ОСОБА_3 вважав, що арешт накладений в рамках кримінального провадження повністю відповідає інтересам досудового слідства, оцінку доводам, які стали підставою для застосування слідчим суддею арешту були предметом перевірки апеляційним судом, отже наразі відсутні підстави для його скасування.

Прокурор ОСОБА_4 , також просив суд про відмову у задоволенні клопотання. Зазначив, що наразі досудове розслідування зупинено, в зв`язку з направленням запиту про міжнародну правову допомогу з метою з`ясування обставин які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Підстави для скасування арешту відсутні.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, вислухавши позицію учасників процесу, слідчий суддя встановив наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Окрім цього суд притримується думки, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Відповідно до ст.16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 07.10.2022 року у кримінальному провадження № 471/132/22 було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на корпоративні права нідерландської компанії «KARPATY CHEMICAL B.V.» у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Карпатнафтохім» (код ЄДРПОУ 33129683), що становить 2 321 013 145,89 гривень шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, службовим особам ТОВ «Карпатнафтохім» (код ЄДРПОУ 33129683) та нерезидента «KARPATY CHEMICAL B.V.», вчиняти будь-які дії щодо зміни власників, відчуження 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Карпатнафтохім» (код ЄДРПОУ 33129683), що становить 2 321 013 145,89 гривень.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2022 вказану ухвалу слідчого судді було залишено буз змін.

29 листопада 2022 року представник ТОВ «Карпатнафтохім» та нідерландської компанії «KARPATY CHEMICAL B.V.» звернувся до слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області із клопотанням про скасування арешту.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що зокрема потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора (п.1 ч.3 ст.132 КПК України);

Відповідно до ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Так, стаття 190 Цивільного кодексу України визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 139 Господарського кодексу України надає визначення майна у сфері господарювання. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Крім того, відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи вищенаведене, поняття «майно», яке використовується у законодавстві України, включає акції та частки у статутних капіталах, які є особливим видом майна.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Як вбачається зі змісту ухвали про накладення арешту, корпоративні права постановою слідчого від 25.07.2022 року визнано речовими доказами, такі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, так як можуть бути використані як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки арешт на вказане майно накладено саме з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, досудове розслідування не закрите, потреба в арешті майна продовжує існувати, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна на даний час відсутні.

Також слід зазначити, що доводи, викладені адвокатом у клопотанні про скасування арешту, частково є аналогічними доводам, викладеним у апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді про накладення арешту та їм було надано оцінку апеляційним судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 170-174 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеного 26.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022000000000634- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 29.12.2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1 ,