Вирок № 108165786, 28.12.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8268/20

Номер провадження 1-кп/711/75/22

Справа № 711/8268/20

Провадження № 1-кп/711/75/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

з участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника - адвоката ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020251010002451 від 09 червня 2020 року, відносно:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кліщенці Градіжського району Полтавської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не являється, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КК України,

з участю в судовому засіданні:

обвинуваченої ОСОБА_15 ,

потерпілої ОСОБА_16 ,

ВСТАНОВИВ :

Органом досудового розслідування, ОСОБА_15 , обвинувачується в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчиненому з метою залякування потерпілого, за наступних обставин.

08.06.2020, близько 11 годин 10 хвилин, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території свого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень та залякування потерпілої, а саме прагнучи викликати в неї почуття страху, нанесла потерпілій - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра в цей час знаходилась на території свого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , а саме поруч з парканом що розділяє два вищевказані подвір`я, чотири удари невстановленим в ході досудового розслідування гострим предметом в область лівого передпліччя потерпілої. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 02-01/683 від 29.07.2020 ОСОБА_16 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: рани волярної (долонної) поверхні середньої третини лівого передпліччя з частковим ушкодженням м`язу ліктьового згинача лівого зап`ястка, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та три рани по тильній поверхні лівого передпліччя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_15 , суду показала, що вину в пред`явленому звинуваченні вона не визнає в повному обсязі, оскільки даний злочин не вчиняла. Надала суду наступні покази. Вона проживає з 1954 року, за адресою АДРЕСА_2 . На даний час, вона проживає з внучкою ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08 червня 2020 року близько 11 години, її сусідка ОСОБА_16 , 1988 року народження, почала стукати металевим предметом, по паркану який розмежовує їх ділянки. Потім вона на когось кричала нецензурною лайкою, погрожувала її життю та здоров`ю. Вона на це уваги не звертала, не відповідала, навіть з нею поглядами не пересікалась. Це все відбувалось, через паркан (профнастіл) висотою близько 2 - х метрів. Через 15-20 хвилин по тому, дана особа почала металевим предметом стукати по її гаражу, а саме по шиферу даху. Вона перебуваючи на своєму подвір`ї, підійшовши до свого гаражу, зробила зауваження ОСОБА_16 (оскільки впізнала останню по голосу), обличчя не бачила, що б остання не руйнувала дах її гаражу. Дана особа припинила своє діяння не надовго, а саме потім почала ламати гілля дерев які знаходяться на її землі, і знов почала кричати та принижувати їй. В погрозах постійно залякувала поліцією. Вона не звертаючи на неадекватність вказаної сусідки (приблизно з 2016 року), не сперечаючись із нею, пішла до свого домоволодіння.

Приблизно з 13 до 14 години, до її місця проживання, приїхав наряд поліції які представились працівниками Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Останні повідомили, що прибули за викликом 102, з приводу нанесення нею - її сусідці ножового поранення кісті руки. Вона слідчому на ім`я ОСОБА_18 , надала свої письмові пояснення. Окрім цього на їй території встановлено відеокамери, які фіксують все, що відбувається в реальному часі. Дане відео було надано поліції.

Потерпіла ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що дійсно проживає за адресою АДРЕСА_3 протягом тривалого часу разом з цивільним чоловіком ОСОБА_19 , а саме з 2012 року. По сусідству, в будинку проживає громадянка ОСОБА_15 , її подвір`я межує з їх і знаходиться огорожа висотою приблизно 2 метри. В 2014 році між нею та ОСОБА_15 сталась сварка, по факту того що в неї під подвір`ям покладена тротуарна плитка, і вона паркуючи автомобіль «Форд Мондео», біля свого двору частково (десь на 10-20 см.) наїздили на тротуарну плитку розміщену біля її будинку.

Після вказаної події ОСОБА_15 розпочала відкрито їм погрожувати та роботи різні речі, такі як: кидання різних предметів у її двір, провокування конфліктів, намагалася зламати їх огорожу між подвір`ями. В подальшому ці конфлікти мали постійний характер, і останнім часом ОСОБА_15 систематично висловлює погрози в їх сторону, погрожує фізичною розправою та виражається нецензурною лексикою. По вказаних фактах вона неодноразово разом зі своїм чоловіком зверталася до поліції, але ніякого результату не було.

Так, 08.06.2020, близько 11 години вона перебувала вдома разом зі своїм чоловіком та займалась прибиранням на подвір`ї, так як виявили землю зі та цвяхами, котрі на їх територію накидала сусідка. Так, коли вона підійшла до паркану, сусідка вилила на неї невідому речовину та супроводжувала дані дії насмішками та погрозами розправи над ними. Загалом розмір паркану становить близько 2 м., проте внизу знаходиться щілина розміром близько 5 см., через яку вона й линула дану речовину на її ноги Після цього, через паркан почала летіти їй на голову земля. Вказані дії проводжувалися сваркою між ними, і вона реально розуміла що в дворі крім ОСОБА_15 нікого не було.

Закінчивши прибиранняземлі вонавзяла табуретта почалаобрізати гілкиневідомої рослини,котра ростена межіїх подвір`їв,та котрапотрапила на їх територію, і заважає їм, на що ОСОБА_20 також негативно відреагувала. Ставши на табурет вона почала бачити територію сусідки. В цей час побачила як остання перебувала на території свого подвір`я, і коли вона її побачила то почала розмахувати палкою та почала бігти до неї. Підбігши до паркану вона почала наносити по їй удари палкою котрі вона блокувала лівою рукою, і вона почала говорити останній що не потрібно бити, що все одно відріжу вказані гілки, бо вони на нашій території. Вона продовжувала відрізати гілки і оборонятися від ОСОБА_15 , після чого остання несподівано схопила її за ліву руку своєю рукою, якою саме вона не пам`ятає, і в неї вже палки вона не бачила. В цей же час вона відчула біль в лівій руці та почала намагатись висмикнути свою руку, але це відразу в неї не вийшло, і загалом відчула приблизно три удари характерні для різання гострим предметом, можливо ножем, але вона не побачила вказаного предмета так як це відбулося дуже швидко, і її увага була прикута щоб забрати руку яку тримала ОСОБА_15 , коли в їй вдалося забрати руку вона побачила, що біжить кров та з`явились різані рани протяжністю від кисті до ліктя, які нанесла сусідка. Вона почала кричала і це почув чоловік, який в цей час був поруч, та побачивши її поранення вони одразу почали збиратися та поїхали до Третьої Черкаської міської лікарні. По дорозі до лікарні вони викликали поліцію. В дальшому її госпіталізували до даного закладу. Вказувала, що ОСОБА_15 наносила тілесні ушкодження гострим предметом, це супроводжувалось з її боку погрозами відрізати їй руку.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що дійсно проживає за вищевказаною адресою протягом тривалого часу разом з цивільною дружиною - ОСОБА_16 .

По сусідству з ними, в будинку АДРЕСА_2 , проживає громадянка ОСОБА_15 , її подвір`я межує з їх і між ними знаходиться огорожа висотою приблизно 2 метри. Між ними почали виникати конфлікти, які в подальшому мали постійний характер, і останнім часом ОСОБА_15 систематично висловлює погрози в їх сторону, погрожує фізичною розправою та виражається нецензурною лексикою. По вказаних фактах вони неодноразово зверталися до поліції, але ніякого результату не було. 08.06.2020 року близько 11 години він перебував вдома разом зі своєю дружиною та займався прибиранням на подвір`ї землі зі склом та цвяхами, котрі на їх територію накидала сусідка, а саме: коли дружина підійшла до паркану, сусідка вилила на неї невідому речовину та супроводжувала дані дії насмішками та погрозами розправи над ними. Загалом розмір паркану становить близько 2 м., проте внизу знаходиться щілина розміром близько 5 через яку вона й линула дану речовину на неї. Після цього через паркан почала летіти їй на голову земля. Закінчивши прибирання землі дружина взяла табурет та почала обрізати гілки невідомої рослини, котра росте на межі подвір`їв, та котра потрапила на їх територію. В цей час він почув крик та побачив, що дружина намагається висмикнути руку. Коли вона висмикнула руку, побачив, що в неї біжить кров та різані рани протяжністю від кисті до ліктя. Одразу після події поїхали до Третьої Черкаської міської лікарні. По дорозі до лікарні викликали поліцію. В подальшому дружину госпіталізували до даного закладу.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що обвинувачена є її матірью. Вона проживає в АДРЕСА_2 , тобто поруч з мамою та потерпілою. 08.06.2020 року, зранку, перебуваючи на своєму подвір`ї, чула нецензурну лайку, та сварку, між сусідами ОСОБА_16 , та її співмешканцем ОСОБА_19 .

Приблизно об 11 годині 08.06.2020 року, перебуваючи уже за містом, вона отримала дзвінок на мобільний телефон, від своєї мами ОСОБА_15 , про те, що їх сусідка ОСОБА_16 , знову на своєму подвір`ї поводиться неадекватно, а саме, кричить нецензурною лайкою, погрожує мамі розправою, при цьому ламає гілля дерев які ростуть на маминому подвір`ї, б`є невідомим металевим предметом об паркан та дах гаража, намагаючись його зруйнувати , кидає різні предмети через паркан. Вона сказала, щоб мама і племінниця ОСОБА_17 зайшли в будинок і чекали неї. Знаючи неадекватну поведінку ОСОБА_22 , яка спостерігається уже не перший рік, вона повернулася в місто. Приблизно після 14 годині, вона повернулася назад в місто, тому що дуже хвилювалася за рідних. Коло подвір`я побачила наряд поліції. Після того, як зайшла до мами в будинок, поліція повідомила, про те, що зі слів ОСОБА_16 , мама нанесла їй поранення правої руки . Слідчому який представився ОСОБА_18 , вона зі свого мобільного телефону відправила відеозаписи про неадекватну поведінку Парфьонової 08.06.2020 року. Також слідчий взяв запис з відеокамер, які розташовані на домоволодінні мами та фіксують все в реальному часі, на якому видно, що її мама не робила поранень ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, обвинувачена - це її мама. 08.06.2020 року перебуваючи за містом, отримала від своєї мами ОСОБА_15 телефонний дзвінок, приблизно об 11 годині, про те, що сусідка мами, ОСОБА_16 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_3 , погрожує розправою мамі та її донькі ОСОБА_17 , які знаходяться на своєму домоволодінні, адресою: АДРЕСА_2 , Все це супроводжувалось гучними стуками металевого предмета об паркан, перекиданням через паркан сипучої білої речовини, різного сміття, цензурними словами. В цей час, також телефонувала донька - ОСОБА_17 , яка теж повідомляла про неадекватну поведінку ОСОБА_22 та ОСОБА_24 , крики ОСОБА_22 , про гучні стуки по частині паркану, про ламання гілля дерев які ростуть біля домолодіння мами, про нецензурну лайку даних громадян, про те що кричать що визвуть до мами і доньки психіатричну лікарню, поліцію. Донька повідомила про те, що вони бояться за своє життя і здоров`я, тому що сусідка погрожує перелісти через паркан разом з ОСОБА_24 і розправиться з ними. По телефону вона намагалася заспокоїти маму і доньку, і наказала нікого не впускати до помешкання і чекати приїзду сестри - ОСОБА_21 . Пізніше, також по телефону сестра ОСОБА_21 , повідомила, що коли вона приїхала до будинку мами, то там був наряд поліції, який і повідомив їй про те, що сусідка ОСОБА_22 звинувачує маму в нанесенні їй поранення правої руки. Наступного дня, після обіду, до будинку мами знов приїхав наряд поліції, за викликом ОСОБА_22 , з приводу того що мама знову нанесла ушкодження їй. В цей час вона була і спілкувалася з поліцією. Вказує, що адресу її рідних постійно лунають погрози життю та здоров`ю, образи супроводжуються нецензурною лайкою. Проходячи повз вікна будинку її мами ОСОБА_22 та ОСОБА_24 постійно показують непристойні жести, погрожують. Даних осіб не стримує навіть паркан який розмежовує домоволодіння мами та їх, який має висоту 2.50 м і вище, тому що вони взбираються на піднесення зі своєї сторони, так щоб їх було видно, і ОСОБА_22 починає нецензурно лаятись і погрожувати, а ОСОБА_24 в цей час все це знімає на свій мобільний телефон. Також зазначає, що на даний час в Придніпровському районному суді м.Черкаси відкрито цивільну справу за позивом ОСОБА_22 , а саме ОСОБА_22 не подобається гараж і паркан маминого домоволодіння, тому вона звернулась до суду про зобов`язання знести його.

Зазначила, що громадянка ОСОБА_22 і ОСОБА_24 неодноразово зверталась до різних інстанцій з неправдивими заявами, що свідчить про їхню неадекватну поведінку, тому їх погрози мають цілком реальне підґрунтя та реально втілюється в життя.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що 08 червня 2020 року близько 10 години, вона вийшла на подвір`я, а її бабуся ОСОБА_15 в цей час знаходилася в будинку, та перебувала в альтанці, через хв. 10-15 вона почула сварку між ОСОБА_25 та її співмешканцем ОСОБА_19 , потім крики ОСОБА_26 звуки падіння якихось предметів. Вийшовши з альтанки та підійшовши до будинку вона побачила, шо на металевому паркані, ближче до кута їхнього гаражу, сусідка ОСОБА_27 повисла тримаючись правою долонею руки, яка була в темній печатці за верхню частину даного метало профільного паркану, а лівою рукою (без рукавички) якось ковзнула по самій верхній кронці металевого паркану (справа наліво) відносно її розташування, а саме лівого рукою посередині ближче до ліктя та постійно дьоргала лівою рукою, щоб її витягнути при цьому контактувала з верхньою частиною металевого паркану, поверхня якого гостра, ріжуча та не закрита ніяким предметом (уголком чи ніличником) у вигляді хвильки (профнастіл).

Через тридцять хвилин на подвір`я вийшла її бабуся ОСОБА_15 та почала поливати дерева та кущі. Почувши їх розмову з бабусею, сусідка ОСОБА_28 почала стукати металевим предметом, по криші їхнього гаражу та паркану, який розмежовує земельні ділянки. Потім вона на когось кричала нецензурною лайкою, погрожувала їм, а саме життю і здоров`ю, психіатричною лікарнею та поліцією. Це все відбувалось, через паркан (профнастіл) висотою близько 3 - х метрів, а в деяких місцях і 3,5 метрів.

Близько 11 години ОСОБА_27 почала кидати зі свого подвір`я на наше мітлу та якусь рукавицю темного кольору, а в свою чергу бабуся ОСОБА_15 піднімала дану мітлу і кидаючи повертала її на подвір`я ОСОБА_29 , це тривало десь 10 хвилин, даний факт зафіксовано камерою відеоспостереження, яка знаходиться на їх подвір`ї.

Потім сусідка почала якимось металевим предметом стукати по нижній частині забору, це було об 11 год. 08 хв. Даний факт нею та бабусею було знято на мобільні телефони.

Бабуся, перебуваючи на своєму подвір`ї, підійшовши до свого гаражу, зробила зауваження сусідці ОСОБА_16 , обличчя не бачила, що б остання не руйнувала дах гаражу. Дана особа припинила своє діяння, але не надовго, а саме потім почала ламати гілля дерев які знаходяться на їх землі, і знов почала кричати та принижувати нас. Даний факт зафіксований на мій мобільний телефон, це було об 11 год. 30 хв.

Починаючи з 2016 року ОСОБА_27 постійно провокує сварки, погрожує бабусі та веде себе не адекватно разом із своїм співмешканцем ОСОБА_19 по відношенню до них.

Приблизно з 13 до 14 години, до їхнього місця проживання, приїхав наряд поліції які представились працівниками Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Останні повідомили, що прибули за викликом 102, з приводу нанесення бабусею - сусідці ОСОБА_30 ножового поранення, а саме в область правого передпліччя. Вони слідчому на ім`я ОСОБА_18 , надали свої письмові пояснення. Окрім цього на їхтериторії встановлено відеокамери, які фіксують все, що відбувається в реальному часі. Дане відео було надано поліції, на якому чітко видко, що ніхто з ОСОБА_16 не бився, ножових поранень їй не робив.

09 червня 2020 року, після обіду, до них приїхали знов працівники поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, з приводу, що бабуся знов напала та нанесла тілесні ушкодження сусідці.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні показав, що станом на 08.06.2020 він займав посаду старшого слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській та перебував на добовому чергуванні. Близько 11 години на службовий планшет надійшов виклик з приводу того, що за адресою: м. Черкаси, провулок Зої Космодемянської сусідка - ОСОБА_15 нанесла різані рани ОСОБА_16 . По прибуттю на місце події ним було відібрано заяву потерпілої, а також відвідано сусідку - ОСОБА_15 . В ході розмови з останньою, вона факт нанесення тілесних заперечила та на підтримку своїх слів переслала йому через Вайбер відеозапис зі свого телефону, на котрому вона зафіксувала поведінку заявниці ОСОБА_22 .

Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_15 в скоєнні кримінального правопорушення сторона обвинувачення послалася на наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

протокол прийняття заяви від 08.06.2020, згідно якого потерпіла ОСОБА_27 зазначила, 08.06.2020 року близько 11 год. 00 хв. в АДРЕСА_3 отримала тілесні ушкодження від ОСОБА_15 (т.1 а.с.135);

довідку КПН Третя Черкаська міська лікарня ЧМР від 08.06.2020 року, згідно якої у ОСОБА_16 тілесні ушкодження різані рани р/з правого передпліччя (т.1 а.с.136);

копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-200101/11280-7649, згідно якої ОСОБА_27 перебувала на стаціонарному лікуванні з 08.06.2020 року по 22.06.2020 року з діагнозом множинні відкриті рани передпліччя (т.1 а.с. 137)

висновок експерта №02-01/683 від 29.07.2020 року, згідно якого у ОСОБА_29 , згідно даних наданих медичних документів, мали місце ушкодження: рана волярної (долонної) поверхні середньої третини лівого передпліччя з частковим ушкодження м`язу ліктьового згинача лівого зап`ястка; три рани тильній поверхні лівого передпліччя. Наслідком рани волярної (долонної) поверхні середньої третини лівого передпліччя з частковим ушкодження м`язу ліктьового згинача лівого зап`ястка, стала контрактура (обмеження рухів) в лівому променево-зап`ястковому суглобі. Вказані ушкодження виникли від дії гострого предмету, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному у постанові про призначення експертизи та відносяться: рана волярної (долонної) поверхні середньої третини лівого передпліччя з частковим ушкодження м`язу ліктьового згинача лівого зап`ястка та наслідки даного ушкодженню категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; - рани тильної поверхні лівого передпліччя до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Локалізація ран на лівому передпліччя доступна для нанесення їх власною рукою. Виявлені у ОСОБА_16 тілесні ушкодження не могли виникнути в результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину чи виступаючу поверхню (т.1 а.с.138-139);

Протокол огляду предмету від 25.08.2020 року, згідно якого оглянуто відеозапис з подвір`я за адресою АДРЕСА_3 , а саме 08.06.2020 року час 10:12:26, та зафіксовано, що в кадрі з`являється особа чоловічої статі, а саме ОСОБА_19 та в подальшому потерпіла ОСОБА_27 в подальшому ОСОБА_19 заходить до будинку та повернувшись починає перев`язувати ліву руку потерпілої. Поті дані особи залишають територію домоволодіння на автомобілі (т.1 а.с.140-141);

В судовому засіданні судом безпосередньо також оглянуто даний відеозапис.

Протокол проведення слідчого експерименту від 21.09.2020 року за участі потерпілої ОСОБА_16 , під час якого потерпіла продемонструвала обставини завдання їй тілесних ушкоджень 08.06.2020 року обвинуваченою ОСОБА_15 (т.1 а.с. 142-143);

висновок експерта №02-01/899 від 24.09.2020 року, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020 року, могли виникнути за обставин на які вказала у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.09.2020 року. Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020 року, не могли виникнути від контакту з вільним краєм металевого паркану розміщеного на території її домоволодіння (т.1 а.с.144-145);

протокол проведення слідчого експерименту від 09.11.2020 року за участі свідка ОСОБА_17 , відповідно до якого свідок продемонструвала події які були 08.06.2020 року та при яких обставинах потерпіла ОСОБА_27 могла отримати ушкодження (т.1 а.с.146-147);

висновок експерта №02-01/1081 від 25.11.2020 року, згідно при судово-медичному огляді ОСОБА_16 , проведеного під час судово-медичної експертизи, у неї виявлені рубці, а саме: по тильній поверхні лівої кисті, в проекції п`ятої та четвертої п`ясних кісток, з орієнтацією кінців на 2 та 8 годину, прямолінійний рубець 3x0,3 см. По задній поверхні лівого променево-зап`ясного суглобу, в проекції ліктьової кістки, два неправильно-овальної форми рубці 0,5x0,5 см та 1x0,5 см. По передньо-внутрішній поверхні середньої третини лівого передпліччя, з орієнтацією кінців на 11 та 5 годину, прямолінійний рубець 2x0,5 см. На 1,5 см від даного рубця в напрямку ліктьового суглобу та майже паралельно до нього, прямолінійний рубець 4x0,2 см. Всі вищевказані рубці на рівні неушкодженої шкіри, темно-червоно-рожевого кольору, малорухливі, тістуваті на дотик. Судячи по характеру рубців, давність виникнення ран може відповідати часу 08.06.2020 року.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020р., не могли виникнути за обставин, на які вказала ОСОБА_17 в протоколі проведення слідчого експерименту від 09.11.2020р.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020р., не могли виникнути під час контактування останньої з верхньою частиною металевого паркану, поверхня якого гостра, ріжуча та не закрита ніяким предметом (уголком чи налічником) у вигляді хвильки (профнастіл) під час того, як остання повисла на паркані, висота якого 2 метра 40 см.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020р., виникли від дії гострого предмету.

Локалізація ран на лівій верхній кінцівці ОСОБА_16 доступна нанесення їх власною рукою. Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 , які відмічені у висновку експерта №02-01/683 від 29.07.2020р., не могли виникнути при обставинах зафіксованих з камер спостереження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за 08.06.2020 року у період з 11 год. до 11:08 год., під час перекидання мітли через паркан (т.1. а.с.148-150);

протокол огляду предметів від 26.11.2020 року, а саме матеріалів кримінального провадження 12019251010000110 : витяг з ЄРДР, заяви ОСОБА_19 від 05.12.2018 року, заяви ОСОБА_19 від 13.12.2018 року (т.1 а.с.151-153);

протокол огляду предметів від 26.11.2020 року, а саме відеозапис з мобільного телефону та якому мається два відеофайли за 08.06.2020 року. На одному файлі видно паркан та чутно гуркіт. На другому, словесна перепалка двох осіб жіночої статі та подвір`я за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.155-156);

протокол огляду предметів від 26.11.2020 року, а саме відеозапис. На даному записі чутна словесна перепалка двох осіб жіночої статі. Відеозапис завершується на фразі не лізь до мого забору (т.1 а.с.157-158);

протокол огляду предметів від 26.11.2020 року, а саме відеозапис за 08.06.2020 року. На якому зафіксовано, як обвинувачена ОСОБА_15 перебуває на своїй присадибній ділянці, із пластиковим відром та підходить до паркану та щось з нього виливає. Невідома особа зняла мітлу з паркану та закинула на територію подвір`я (т.1 а.с.159-160);

Судом безпосередньо досліджені всі наявні в матеріалах відеозаписи до слідчих експериментів за участі потерпілої ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_32 , а також відеозаписи з камер зовнішнього спостереження в подвір`ї потерпілої та обвинуваченої.

Стороною захисту подано для дослідження наступні докази: фотозображення висоти паркану, відстані паркану від накриття, між будинками обвинуваченої ОСОБА_15 та потерпілої ОСОБА_16 , зображення потерпілої ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_19 - 14 шт на 11 аркушах; ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.10.2020 року про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_15 від 16.06.2020 року; витяг з ЄРДР від 30.10.2020 року та 09.01.2019; копія супровідного листа ПАТ Черкасиобленерго від 18.11.2020 року; копія заяви ОСОБА_19 ; копія відповіді ПАТ Черкасиобенерго від 26.03.2019 року; копії медичної документації ОСОБА_15 ; копія рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2021 року та процесуальні рішення по справ в копіях(т.1. а.с.161-173, т.2 а.с.1-40)

Також за клопотання сторони захисту, а в подальшому і за клопотанням сторони обвинувачення судом були досліджені процесуальні рішення по справі:

постанова про визначення групи прокурорів від 09.06.2020 року (а.с.110 т.2);

рапорт від 08.06.2020 року (т.2 а.с.111);

постанова слідчого Черкаського відділку поліції в Черкаській області ОСОБА_31 про перекваліфікацію з ч.1 ст.122 на ч.2 ст.122 КК України від 30.06.2020 року (т.2 а.с. 112);

запит слідчого ОСОБА_31 до головного лікаря КНП Третя Черкаська міська лікарня ЧОР про надання медичних документів ОСОБА_16 від 23.07.2020 року за вих 11038/46-2020 ( т.2 а.с.113);

постанова про призначення групи слідчих від 28.09.2020 року, згідно якої начальником відділення слідчого відділу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області було доручено досудове розслідування в даному кримінальному провадженні групі слідчих в складі старшого слідчого ОСОБА_33 та слідчого ОСОБА_34 (т.2 а.с.114)

постанова про визнання речовими доказами від 26.11.2020 року 4 оптичних дисків наданих захисником ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_21 (т.2 а.с.115);

витяг з ЄРДР від 09.06.2020 року №12020251010002451, згідно якого внесені відомості за ч.1 ст.122 КК України (т.3 а.с.2)

доручення на проведення досудового розслідування, згідно якого 09.06.2020 року начальником відділення слідчого відділу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області доручено проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню 12020251010002451 слідчим ОСОБА_33 , ОСОБА_35 , ОСОБА_31 (т.2 а.с.3);

повідомлення про початок досудового розслідування від 09.06.2020 року (т.3 а.с.4);

супровідний слідчого ОСОБА_33 про направлення постанови про призначення судово-медичної експертизи з доданими медичними картками стаціонарного хворого ОСОБА_16 та копіями виписок з медичної картки від 24.07.2020 року вих.3440/46-20 (а.с.10 т.3);

постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про призначення експертизи від 24.07.2020 року ( т.3 а.с.11);

постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про призначення додаткової експертизи від 21.09.2020 року ( т.3 а.с.11);

постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про призначення додаткової експертизи від 16.11.2020 року ( т.3 а.с.81);

постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про визнання 1 оптичного диску речовим доказом від 16.11.2020 року (т.3 а.с.87).

Стороною захисту подано клопотання про визнання доказів недопустими. А саме висновок експерта № 02-01/683 від 29.07.2020 року, висновок експерта № 02-01/899 від 24.09.2020 року, висновок експерта № 02-01/1081 від 25.11.2020 року, протокол проведення слідчого експерименту від 21.09.2020 року.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Аналізуючи отримані докази в судовому засіданні, суд вважає, що відповідно до вимог ч.1ст.94КПК України - суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженомудослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - точки зорудостатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст.85КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86КПКУкраїни - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст.87 КПК України- недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема,здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не булаповідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отриманняз порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнанийпідозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про визнання доказів недопустими, оскільки зібрані неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій, керівник органу досудового розслідування начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; слідчий службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень

(пункти 8, 17).

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.

Відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування відповідно до п. 2 ч.2 ст.39 КПК керівник органу досудового розслідування має право лише вмотивованою постановою, як і призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.

Таким чином, системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що законодавець у своїй термінографічній практиці застосовує словосполучення «визначати слідчого» та «призначати слідчого» як синонімічного змісту терміни, що мають тотожне семантичне значення стосовно визначення обсягу, форми та змісту дій, які вони характеризують.

Статтею 110 КПК установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу.

Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення слідчих (розшукових) дій означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед органом досудового розслідування на певному етапі кримінального провадження.

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язане з дотриманням гарантій прав ісвобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження і можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.

Дотримання належної правової процедури здійснення слідчих дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, реєстр електронна база даних, створена за допомогою автоматизованої системи, до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. До Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім`я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що до ЄРДР вносяться відомості про:дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до Реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування;інші обставини, передбачені положенням проЄРДР.

У Реєстрі автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Пунктом 2 глави 4 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення визначено, що витяг з Реєстру згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації вРеєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. За пунктом 3 вказаного Положення до витягу включається інформація про номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування);дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення;прізвище, ім`я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР);короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;прізвище, ім`я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї;найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника;орган досудового розслідування;прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, дізнавача (дізнавачів) органів дізнання, уповноваженої особи (осіб) іншого підрозділу, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, тапрокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Таким чином, витяг з ЄРДР і доручення начальника слідчого відділу не є процесуальними рішеннями, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.

Процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку зположеннями ст. 110 цього Кодексунедотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод права на справедливий суд.

Тобто підсумовуючи вищевикладеного, за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Дана правова позиція викладена в рішенні обєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.11.2021 року (справа 724/86/20).

Суд погоджується з доводами сторони захисту, що в даному кримінальному провадженні здійснено слідчі дії та прийнято процесуальні рішення неуповноваженими на те особами, тобто за відсутності в матеріалах кримінального провадження постанови про створення групи слідчих. Так, відомості до ЄРДР внесні 09.06.2020 року, а постанова про визначення групи слідчих винесена лише 28.09.2020 року. Тобто постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про призначення експертизи від 24.07.2020 року, постанова старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ОСОБА_33 про призначення додаткової експертизи від 21.09.2020 року винесені неуповноваженою особою і як наслідок суд визнає недопустимими доказами висновок судово-медичної експертизи №02-01/683 від 29.07.2020 року, висновок судово-медичної експертизи №02-01/899 від 24.09.2020 року.

Суд також визнає недопустимим доказом протокол слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_16 від 21.09.2020 року, як проведений неуповноваженою особою; протокол огляду предмету від 25.08.2020 року, згідно якого оглянуто відеозапис з подвір`я за адресою АДРЕСА_3 (крім цього в протоколі вказано, що відомості до ЄРДР внесені 06.06.2020 року та час який зафіксовано 08.06.2020 року 10:12:26, хоча відповідно до пред`явленого обвинувачення час вчинення інкримінованого правопорушення 11 год 10 хв).

Також матеріали кримінального провадження не містять відомостей, яким чином слідчий отримав медичну документацію потерпілої ОСОБА_16 , яка була згодом надана судово-медичному експерту, а саме: медичну карту стаціонарного хворого № 7679 (Третя Черкаська міська лікарня ШМД), медичну карту амбулаторного хворого № 1-1550 (КНП «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги»), копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-200101/11.280-7679, копію виписки з медичної карти амбулаторного хворого №1-1500. В матеріалах наявний лише запит неуповноваженого слідчого ОСОБА_31 (який в подальшому набув статусу свідка) від 23.07.2020 року до головного лікаря КНП Третя Черкаська міська лікарня ЧОР про надання медичних документів ОСОБА_16 за вих 11038/46-2020. В матеріалах справи також відсутній супровідний лист про надання КНП «Третя Черкаська міська лікарня ЧОР» на запит слідчого медичних документів. Доводи потерпілої ОСОБА_16 , що вона надала медичні документи не підтверджується жодним належним доказом, в матеріалах справи відсутня заява потерпілої про надання згоди на вилучення медичних документів, або подання їх особисто слідчому.

Тобто, у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що потерпіла надавала слідчому чи прокурору будь-які медичні документи для долучення до матеріалів кримінального провадження, як і не вбачається відомостей щодо звернення останніх у порядку ст. 163 КПК України з відповідним клопотанням до слідчого судді тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичних карт стаціонарного хворого амбулаторного хворого ОСОБА_16 .

А тому суд констатує порушення ч.4 ст.69 КПК України щодо недопустимості збирання експертом з власної ініціативи матеріалів для експертизи, та відповідно ст.86 КПК України щодо заборони визнання допустимими доказів, які отримані не у встанововлений законом порядку.

Слід відмітити, що допустимість та достовірність похідних доказів прямо залежить від допустимості та достовірності первинних процесуальних джерел доказування, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі «Яременко проти України», по принципу плоди отруйного дерева. Вказана правова позиція Верховного Суд міститься у постановах від 30.05.2019, справи № 522/17642/17 (провадження № 51-7998км18) та № 164/1457/16-к (провадження № 51-8008км18).

Оскільки в основу висновку судово-медичної експертизи №02-01/1081 від 25.11.2020 року покладені недопустимі докази, а саме висновок судово-медичної експертизи №02-01/683 від 29.07.2020 року, висновок судово-медичної експертизи №02-01/899 від 24.09.2020 року, протокол слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_16 від 21.09.2020 року, медичні документи ОСОБА_16 за принципом плодів отруйного дерева суд також визнає даний доказ недопустимим. Крім цього в даному висновку експерта взагалі не встановлена ступінь тяжкості тілесних ушкоджень в ОСОБА_16 .

Стороною захисту також акцентовано увагу суду про виявлення під час виконання ст.290 КПК України відсутність підпису керівника Черкаської окружної прокуратури на постанові про визначення групи прокурорів від 09.06.2020 року. Оцінюючи допустимість доказів суд не може погодитися з твердженням захисту про те, що усі зібрані у провадженні докази є недопустимими з огляду на те, що на постанові про призначення прокурора процесуального керівника у провадженні був відсутній підпис керівника відповідної прокуратури.

При дослідженні в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження суд досліджував в тому числі і Постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09.06.2020 № 12020251010002451. У вказаній постанові наявний підпис керівника Черкаської окружної прокуратури, що заперечує твердження захисника про його відсутність. Що стосується посилання захисника на те, що вказаний підпис був відсутній на момент виконання ст.290 КПК України, то суд не отримав підтвердження цьому твердженню: суд вважає, що захисником не доведено, що подана копія постанови виготовлена саме з постанови, яка знаходилася в матеріалах кримінального провадження. Таким чином, суд не знайшов належного підтвердження твердженню захисту про відсутність підпису керівника Черкаської окружної прокуратури на постанові про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 09.06.2020 у кримінальному провадженні № 12020251010002451.

Щодо інших доказів, а саме відео з камер спостереження з будинку потерпілої ОСОБА_16 та обвинуваченої ОСОБА_15 то на жодному з них не зафіксовано завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_15 потерпілій.

Оцінюючи показання свідків, суд звертає увагу, що ОСОБА_21 , ОСОБА_36 не підтвердили завдання будь яких тілесних ушкоджень ОСОБА_15 потерпілій ОСОБА_16 , оскільки були відсутні на місці події і прибули вже туди пізніше. Вищезазначені свідки підтвердили лише факт тривалих неприязних відносин між потерпілою, свідком ОСОБА_19 та обвинуваченою ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_17 також в ході надання суду показів категорично заперечила факт завдання ОСОБА_15 будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_16 08.06.2020 рокую

Таким чином, у своїх висновках про причетність обвинуваченої ОСОБА_15 до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_16 сторона обвинувачення керується фактично лише показаннями самої потерпілої та свідка чоловіка потерпілої ОСОБА_19 .

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_19 , судом встановлено, що між потерпілою, свідком та обвинуваченою тривалий час неприязні відносини. 08.06.2020 року свідок ОСОБА_19 не бачив самого завдання тілесних ушкоджень потерпілій. Під час допиту вказав, що відбувся черговий конфлікт між дружиною ОСОБА_16 та ОСОБА_15 в ході якого почув крик дружини та побачив наявні ушкодження на передпліччі.

Показання потерпілої ОСОБА_16 суд оцінює за принципом римського права «testis unus, testis nullus», тобто, один свідок не свідок, оскільки ці показання є фактично словом потерпілої проти слова обвинуваченої.

Так, стороною обвинувачення взагалі не перевірялась версія сторони захисту про можливе отримання тілесного ушкодження потерпілою внаслідок самоушкодження, хоча дану обставину вказано експертом, що локалізація ран на лівому передпліччя доступна для нанесення їх власною рукою.

Аналогічно і інші докази не підтверджують причетність саме ОСОБА_15 до скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.122 КК України та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Згідно з ч.ч.1, 2 та 6ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно дост.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2ст.9КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч.1ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно із ч.2ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до положеньст.94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено уст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а самеуст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам суд виходить з наступного.

Відповідно дорішення Конституційного суду України №12 рп\2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Пункт 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.(Рішення ЄСПЛ у справах «Капо проти Бельгії» «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Нормоюстатті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинувченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до п.19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Суд констатує, що навіть без урахування визнання судом певних доказів недопустимими, досліджені докази, показання свідків, не доводять вини обвинуваченої у інкримінованому злочині. Належних доказів причетності обвинуваченої до злочину в ході досудового розслідування не здобуто. Іншими ж засобами встановити вказані обставини можливим не представилося. З визнанням недопустимим доказом висновків судово-медичної експертизи суд позбавлений можливості з`ясувати, які тілесні ушкодження були спричинені потерпілій та до якого ступеня тяжкості вони відносяться, що унеможливлює належну кваліфікацію діяння.

Також, стороною обвинувачення не доведено кваліфікуючу ознаку ч.2 ст.122 КК України, а саме умисне завдання середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненому з метою залякування потерпілої. Так, Суд зазначає, що мотив і мета - це факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину. Вони не тільки дають можливість правильно зрозуміти психічний, стан особи в момент вчинення злочину, виявити причини протиправної поведінки, але й точно визначити форму вини і ступінь суспільної небезпеки особи, і врешті-решт дати правильну кримінально-правову оцінку вчиненому. В даному випадку кваліфікуюча ознака як залякування потерпілої. Отже, дане залякування повинно виражатися в діях обвинуваченої і чітко поза розумними сумнівами повинно бути доведене стороною обвинувачення.

За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_15 до злочину, в якому вона обвинувачується. А тому, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинуваченої ОСОБА_15 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.122 КК України, а тому ОСОБА_15 необхідно визнати невинуватою та виправдати у відповідності до п.2 ч.1ст.373 КПК України.

Що стосується заявленого ОСОБА_25 цивільного позову до ОСОБА_15 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення суд зазначає наступне.

Частина 5 статті 128 КПК України визначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Тому, з огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність залишення цивільного позову без розгляду.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371,373,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_15 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КК Українита виправдати за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушенняу відповідності до п.2 ч.1ст.373 КПК України..

Запобіжний захід ОСОБА_15 під час судового розгляду не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_29 до ОСОБА_15 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення залишити без розгляду у відповідності до ч.3 ст.129 КПК України .

Судові витрати відсутні.

Речові докази : 6 оптичних дисків, приєднаних до матеріалів кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1