Рішення № 108165779, 27.12.2022, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/490/22

Провадження № 2/702/265/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Нейло І.М.,

за участю секретаря судового засідання Прилуцької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ "Приватбанк" в особі представника Будьоного В.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за договором від 17.01.2012 в розмірі 7992,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.01.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Свої зобов`язання з передачі грошових коштів банк виконав шляхом відкриття рахунку та надання кредитних коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер. Однак, в порушення норм закону та умов договору зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого станом на дату смерті 04.09.2020 його заборгованість перед банком складала 6120,85 грн., яка складається з наступного: 6120,85 грн. - заборгованості за тілом кредиту. Посилаючись на ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач вважає, що спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Бикова ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .12.02.2021 на адресу відповідачів було направлено лист-претензію, в якому зазначено вимоги банку. На даний час відповідачами жодних дій виконано не було. В зв`язку з цим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_3 , на користь банку заборгованість у вказаному вище розмірі та сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. В заявах, доданих до позову, просив здійснювати розгляд справи без його участі , не заперечив щодо ухвалення заочного рішення. Враховуючи вказане суд розглядає справу без участі представника АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чиномшляхом надсилання судових повісток на зареєстровану адресу проживання. Про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.

На підставі ст. 280 ЦПК України та враховуючи те, що представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд постановляє розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по ній на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписаннязаяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. 00 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_3 було видано три кредитних карток, остання 08.01.2019 з терміном дії до 09/22.

Згідно виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, ОСОБА_3 користувався кредитними коштами за час дії договору, як знімав кошти, так і повертав їх.

ІНФОРМАЦІЯ_2 Биков ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_3 перед банком станом на день його смерті становила 7992,64 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту.

03.02.2021 до Монастирищенської державної нотаріальної контори була надіслана претензія ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDNWFC00016796386 від 03/02/2021, в якій в порядку ст. 1281 ЦК України банк просив, зокрема, повідомити чи заводилась спадкова справа після померлого боржника; включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 7992.64 грн, повідомити чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємця померлого боржника, повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину.

Відповідно до копії листа Монастирищенської державної нотаріальної контори №68/02-14 від 17.03.2021 повідомлено, що вимогу від 03.02.2021, як кредитора померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Бикова ОСОБА_4 вони отримали 18.02.2021 та на її підставі у Монастирищенській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 10/2021. Від спадкоємціві вищевказаного спадкодавця заяви про прийняття спадщини не надходили, інформація щодо спадкового майна відсутня.

06.07.2021 на адресу відповідачів позивачем було надіслано листи-претензії про сплату заборгованості позичальника ОСОБА_3 , яка складає 7992,64 грн.

Згідно листа № 921/03-01-37 від 03.1414.2022 Монастирищенської міської ради інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 - в Єдиному демографічному реєстрі відсутня.

Однак згідно ксерокопії паспорта громадянина України, позичальника ОСОБА_3 , у відмітці місце проживання вказано АДРЕСА_1 .

Таким чином судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 , які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не звернулася із заявою про відмову від прийняття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредитних коштів входять до складу спадщини, не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12,81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц Верховний Суд зазначив, що враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

У постанові від 18 вересня 2019 року справі № 336/7643/18 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи спір, суди не дослідили наявність обставин, якими банк обґрунтовував свої вимоги, зокрема, фактичне прийняття відповідачем спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України та правовий статус житла, у якому відповідач проживав разом із боржником на час відкриття спадщини. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог та вказав, що суди фактично не розглянули позов про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, залишили спір невирішеним.

У справі № 306/2000/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

У даному спорі розмір заборгованості ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підтверджений відповідним її розрахунком, не спростованим відповідачами, довідками про видачу й перевипуск кредитних карток та про зміну кредитного ліміту, анкетою-заявою від 17.01.2012, підписаною ОСОБА_3 , заборгованість складається виключно з тіла кредиту, тобто фактично отриманих спадкодавцем коштів, які не були повернуті.

Судом встановлено наявність порушеного права позивача на повернення кредитних коштів, своєчасне звернення банку з вимогою до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як єдиними спадкоємцями за законом першої черги та за відсутності інших спадкоємців за законом чи заповітом.

Ураховуючи наведене, а також те, що відповідачі до суду не з`являлися, відзив на позов не надано, жодних доказів щодо вартості успадкованого майна суду відповідачами не надано, тобто жодним чином не спростовано доводи позивача щодо меж відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, враховуючи загальний розмір заборгованості, а також те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями за законом, тобто належними відповідачами у даному спорі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, оскільки згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є та за відсутності підстав для покладення на відповідачів-спадкоємців солідарної відповідальності, суд приходить до висновку про те, що розмір заборгованості перед позивачем в сумі 7992,64 грн підлягає стягненню з обох відповідачів в рівних долях, тобто по 3996,32 грн коп. з кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2481 грн. в рівних частках, тобто по 1240,50 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість у розмірі 7992 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 64 копійок в рівних частках, тобто по 3996 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 32 копійки з кожного відповідача.

Стягнути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" судові витрати в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня в рівних частках, тобто по 1240 гривень (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»(01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІПН: НОМЕР_4 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: І.М. Нейло