Вирок № 108165711, 28.12.2022, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2412/22 Провадження №1-кп/694/233/22

В и р о к

Іменем України

28.12.2022 року м.Звенигородка

Звенигородський районнийсуд Черкаськоїобластіу складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Звенигородка Черкаської області кримінальне провадження за № 12022250360000854 від 26 жовтня 2022 рокувідносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чижівка, Звенигородського району, Черкаської області,українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утримані трьох малолітніх дітей ОСОБА_5 05.07.2012 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 12.10.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 20.03.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2022 року, близько 21 години 30 хвилин, перебував спільно з дружиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в приміщенні будинку за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті словесних образ, виник із останньою раптовий конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у веранді, вдарив лівою рукою в надбрівну ділянку голови ОСОБА_8 від чого остання впала на підлогу, після чого ОСОБА_4 з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , наніс два удари лівою ногою в область правої нижньої кінцівки останньої, в результаті чого потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження у вигляді перелому проксимальних головок 3 і 4 плюстневих кісток правої стопи без зміщення, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинуваченийбеззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч.1ст. 122 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, 25 жовтня 2022 року, в вечірній час, на веранді за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нього виник конфлікт з дружиною ОСОБА_9 , в ході якого, вдарив її лівою рукою по голові, в районі брови, від чого вона впала на підлогу, після чого він наніс два удари лівою ногою в область її правої ноги.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення,зокрема, характер та кількість нанесених ударів, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьоїстатті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставіст. 349 ч.3 КПК Українивизнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред`явленого прокурором обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.

Обставиною,яка обтяжує покарання ОСОБА_4 ,передбаченою ст. 67 КК України, судом визнається вчинення вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не засуджений (вимога УІАП ГКНП в Черкаській області від 28.11.2022 року), одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває (повідомлення № 343 від 22.11.2022 року), як вбачається з повідомлення, ОСОБА_4 на диспансерному (профілактичному обліку) у наркологічному кабінеті не перебуває повідомлення № 320 від 22.11.2022 року.

Вст. 50 КК Українивстановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно дост.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимогст.65 ККстосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положеньст. 65 ККУкраїниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положеньст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст.12КК України, є нетяжким злочином, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшуєта обтяжує покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Окрім того, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 122КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У зв`язку зі звільненням засудженого ОСОБА_4 з випробуванням покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6ст. 376 КПК Україникопію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1