Рішення № 108144461, 26.12.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 грудня 2022 року справа № 520/10424/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григоров Д.В.,

при секретарі судового засідання Сабельнік Б.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гофельд Г.С.,

представника відповідача - Гвоздецька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд.1/29, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №215 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.03.2022 р. в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 19.03.2022р. №159о/с Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення позивача з 19.03.2022р.

- поновити позивача на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону 2 ППОП ГУНП в Харківській області рядового поліції ;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.03.2022р. по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з наказами Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.03.2022 №215 про застосування відносно нього дисциплінарного стягнення та від 19.03.2022 №159о/с про звільнення його зі служби в Національній поліції України, вважає їх такими, що прийняті з порушенням встановленого порядку їх прийняття та порушують його права, є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню. Вказує, що насправді інкриміновані йому дії, якими він ніби-то порушив Дисциплінарний статут Національної поліції України не містили складу дисциплінарного проступку, а дійсні обставини справи були відповідачем встановлені неповно, неправильно, та в зв`язку з цим відповідачем зроблено невірні висновки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 відкрито спрощене провадження в цій адміністративній справі з викликом сторін в судове засідання.

Відповідачем до суду 16.12.2022р. надано відзив на адміністративний позов, в якому він зазначив, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи - позивача. Також зазначив, що при накладенні дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку та обставини, за яких його скоєно.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві, посилаючись на зміст обґрунтувань, викладених у позові. Позивач додатково пояснив, що насправді не вчиняв дій, які порушують Дисциплінарний статут Національної поліції, пояснення під час проведення службового розслідування від його імені складено та підписано іншою особою, проте з приводу підроблення пояснень він до правоохоронних органів не звертався, про скоєння злочину не повідомляв, очікуючи розгляду даної адміністративної справи судом та постановлення у ній рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Судом ухвалою від 26.12.2022р. поновлено позивачу строк звернення до суду в даній справі з підстав того, що з оскаржуваними наказами та матеріалами і висновками службового розслідування щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності його фактично було ознайомлено лише в жовтні 2022року після отримання відповідей на адвокатський запит представника позивача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , проходив службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону 2 ППОП ГУНП в Харківській області рядового поліції.

Згідно наказу від 19.03.2022р. начальника ГУ Національної поліції в Харківській області № 482 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування за обставинами, викладеними у рапорті начальника УГІ ГУНП в Харківській області від 19.03.2022р. відносно окремих працівників ППОП ГУНП в Харківській області.

Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування послугував рапорт начальника УГІ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 19.03.2022р. щодо виявлення в мережі Інтернет критичної публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «#Харьков#ЗСУ#война#беспредел» до подій, які висвітлені на даному відеозаписі мають відношення та ніби-то причетні окремі працівники ППОП ГУНП в Харківській області, зокрема, як встановлено в подальшому, позивач ОСОБА_1 .

З відеозапису, який було взято до уваги при проведенні службового розслідування та який було досліджено судом в ході розгляду цієї справи вбачається, що працівники ППОП ГУНП в Харківській області Кіракосян С.С. та позивач ОСОБА_1 безпідставно зупинили автомобіль громадянина не в межах блокпосту та намагались заволодіти транспортним засобом. Один із працівників поліції сів до автомобілю, а другий працівник поліції прослідував на іншому автомобілі за ними. Під час руху, громадянину зателефонувала його дружина та почала питати на якій підставі будуть забирати автомобіль, який належить їй на праві власності. Тоді, працівник поліції, який їхав у салоні автомобілю, вийшов з автомобіля.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що 19.03.2022 до ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який просить органи поліції вжити заходів щодо невідомих йому осіб, які 16.03.2022р., приблизно о 17.00, намагалися заволодіти його транспортним засобом Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_2 по просп. Гагаріна, 306 у м. Харкові (ЖЄО № 563).

За даним фактом, цього ж дня ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області було відкрито кримінальне провадження № 12022221140000351 від 19.03.2022, за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що 19.03.2022р. приблизно о 16:43, шляхом здійснення жестів руками, його зупинили невідомі поліцейські, одягнені у чорну форму, схожу на поліцейську, з розпізнавальними знаками у вигляді шевронів та жетонів Національної Поліції України, які пересувались на автомобілі, без державних номерних знаків, з синіми стрічками. До його автомобілю підійшли двоє невідомих йому поліцейських, один з боку пасажирського сидіння, другий з водійської сторони, після чого ОСОБА_3 привітався, а один з поліцейських не представившись почав вимагати документи та проїхати вперед, щоб прибрати автомобіль з дороги. Виконавши вимогу, ОСОБА_3 надав свій паспорт громадянина України. Поліцейський почав ознайомлюватися з документами. Потім поліцейській повідомив, що автомобіль треба забрати. ОСОБА_3 запитав «Навіщо?» та повідомив що автомобіль належить його цивільній дружині , після чого надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль. Поліцейський повідомив, що автомобіль треба забрати та запитав, куди треба підвезти ОСОБА_3 , на що останній почав запитувати про підстави вилучення транспортного засобу, але у відповідь почув «В смысле на каком основании, военное положение, спец.операция». Тож ОСОБА_3 повідомив поліцейському, що може надати інший автомобіль, більш старий, який є у нього надворі, але в не досить гарному технічному стані, на що поліцейські погодились.

За висновками службового розслідування та показаннями ОСОБА_3 , він злякався, що невідомі мають намір незаконно заволодіти транспортним засобом, та вирішив проїхати до найближчого блокпосту, щоб повідомити військовим про факт спроби незаконного заволодіння транспортним засобом. Перед тим як рушити з місця, до ОСОБА_3 на пасажирське сидіння сів другий поліцейський та повідомив щоб він не лякався та залишив йому номер телефону. В свою чергу, ОСОБА_3 вимагав, щоб дане вилучення транспортного засобу було зафіксовано в порядку, передбаченого чинним законодавством України, але у відповідь почув що зараз діє воєнний стан та ніякі акти складатися не будуть. Також поліцейський повідомив, що їхні автомобілі зруйновані та їм потрібні автомобілі для пересування. В цей час до ОСОБА_3 зателефонувала власниця автомобілю та через гучний мобільний зв`язок повідомила поліцейському, що його дії незаконні. Поліцейський попрохав зупинитися та повідомив, що можливо в його автомобілі є якісь документи, які необхідні при складанні під час вилучення. На його прохання ОСОБА_3 зупинився та поліцейський покинув його транспортний засіб, сів до свого автомобілю та вони направились до блокпосту, де ОСОБА_3 зупинився, а невідомі в поліцейській поїхали далі.

Під час надання пояснень, ОСОБА_3 описав поліцейських та пояснив, що зможе їх опізнати. Також ОСОБА_3 вів відеозапис салону свого автомобілю та зафіксував діалог з поліцейськими, який надав добровільно. Дані дії поліцейських ОСОБА_3 сприйняв, для себе як реальні погрози з метою заволодіння його транспортним засобом.

Переглядом відеозапису під час проведення службового розслідування було ідентифіковано працівників ППОП ГУНП в Харківській області та ними виявились: поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 рядовий поліції ОСОБА_1 , який керував автомобілем Grand Cherokee та на відеозаписі був розташований з лівого боку; - поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 рядовий поліції ОСОБА_4 , який був зі зброєю, сідав до автомобілю ОСОБА_3 та на відеозаписі був розташований з правого боку.

Опитаний під час проведення службового розслідування поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 надав пояснення, копія яких долучена до матеріалів справи, згідно яких пояснив, що він разом з товаришем придумали жарт, а саме: забрати автомобіль, але його не забирали. ОСОБА_3 не ображали, зброєю не погрожували. У подальшому останній поїхав далі, а вони поїхали додому. На час події вони пересувались на власному автомобілі Grand Cherokee, н.з. НОМЕР_3 , який йому належить. Вимоги Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги до рядового поліції ОСОБА_1 доводились. Порушив вимоги даних законів у зв`язку з приколом, нічого більше.

Аналогічні пояснення надав під час проведення службового розслідування опитаний поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області рядовий поліції ОСОБА_4 .

Вивченням відеозапису, наданого ОСОБА_3 під час проведення службового розслідування членами комісії було встановлено, що рядові поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зупинили автомобіль ОСОБА_3 не в межах визначених вимог ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», з порушенням вимог частини 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначеної у цій статті. Крім того, вони мали намір на вилучення майна автомобілю, на якому пересувався ОСОБА_3 та намагались здійснити таке вилучення поза межами та не у порядку, що визначений чинними нормативно-правовими актами та, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за висновком службового розслідування, затвердженим 19.03.2022р., позивач порушив пункти 1, 2 частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов`язків;

пункти 1, 2, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, в частині невиконання зобов`язання бути вірним Присязі поліцейського, не утримання від протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно- правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки їх не виконав;

частину 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» в частині не виконання зобов`язання щодо інформування водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті; - частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» - діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На підставі розгляду вищезазначеного Висновку службового розслідування Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.03.2022 №215 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушені вимог п.1, 2, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статут Національної поліції України, ч.1 ст.8, п.1, 2 ст.18 та ч.3 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію України" до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Також, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.03.2022 №159 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Вирішуючи справу в межах доводів позовної заяви та заперечень проти них, суд зазначає, що доводи позивача щодо незаконності його звільнення зі служби зведено ним до того, що службове розслідування за фактом інциденту, що мав місце 16.03.2022р. було проведено неповно та не об`єктивно, не було з`ясовано всі дійсні обставини справи, необгрунтовано встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку. При цьому, не було встановлено причини і умови його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди.

Обгрунтовуючи вказані доводи, позивач посилався на відеозапис, наданий до службового розслідування ОСОБА_3 , з якого, на думку позивача, не вбачається його участі у протиправних діях.

Також, під час розгляду справи судом позивач не заперечував, що на відеозапису зображений він, також не заперечував, що перебував разом з ОСОБА_4 , проте зазначив, що автомобіль ОСОБА_3 він не зупиняв, це зробив ОСОБА_4 , оскільки автомобіль ОСОБА_3 здався йому підозрілим; які дії вчиняв ОСОБА_4 він не розумів, вилучення автомобіля він не вимагав. Після вказаних подій позивач був, на його думку, незаконно арештований та незаконно позбавлений волі.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що з відеозапису, оглянутому судом, оригінал якого був наданий в розпорядження відповідача безпосередньо ОСОБА_3 , який, в свою чергу, зробив цей відеозапис, вбачається участь позивача в подіях щодо зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , а також діях з приводу намагання заволодіти зазначеним автомобілем без належних підстав.

Доводи позивача про те, що він не усвідомлював значення та протиправності дій, які вчиняв ОСОБА_4 та не брав участі у них суд відхиляє. Слід зазначити, що з відеозапису вбачається, що дії як позивача, так і ОСОБА_4 були об`єднані єдиним умислом, позивач достеменно усвідомлював вимогу, звернуту до ОСОБА_3 віддати автомобіль у спосіб, який не передбачений чинним законодавством, не вчинив дій з припинення вказаних незаконних дій та свідомо і добровільно брав у них участь.

Вказане також підтверджується поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , наданими ними при проведенні службового розслідування, копії яких долучено до матеріалів справи.

Доводи позивача стосовно того, що він вказані пояснення не надавав, а їх було складено та підписано іншою невідомою особою, суд також відхиляє та розцінює як намагання ввести суд в оману. При цьому слід наголосити, що позивач, стверджуючи про підроблення зазначених пояснень, не навів доказів, які це підтверджують та спростовують приналежність особистого підпису саме йому. Також слід зауважити, що фактично вказуючи на вчинення підробки, позивач не звернувся до посадових осіб ГУ НП в Харківській області із запереченнями щодо вказаної обставини та стосовно неврахування цих пояснень при розгляді питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Так само, він не звертався до правоохоронних органів з метою порушення кримінальної справи з цього приводу, мотивуючи це тим, що він очікував розгляду даної адміністративної справи.

Такі доводи є безпідставними, оскільки розгляд справи про скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, звільнення зі служби в поліції та поновлення його на посаді не стосується розгляду питання про вчинення кримінального правопорушення.

Так само, судом встановлено, що при проведенні службового розслідування, встановленні наявності у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, обставин його та характеру його вчинення, дисциплінарна комісія ГУ НП в Харківській області керувалася не лише відеозаписом, зробленим ОСОБА_3 , а також його поясненнями, копія яких долучена до матеріалів справи (а.с. 105-106). Наряду з іншими доказами ними підтверджено наведені вище обставини, з яких вбачається скоєння позивачем інкримінованого йому дисциплінарного проступку.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_3 сам запропонував віддати інший автомобіль, який у нього є, суд розцінює критично, адже з оглянутого відеозапису та пояснень ОСОБА_3 вбачається, що така пропозиція була зроблена під тиском обставин, які склалися та з метою уникнути незаконного вилучення того автомобіля, на йому ОСОБА_3 пересувався безпосередньо під час інциденту за участю позивача та ОСОБА_4 .

Оцінюючи наведене, суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону № 580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з п.п. 1, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з приписами ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком №893.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

За приписами п.4 вказаного Розділу цього Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з п.2 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Пунктом 7 Порядку № 893 визначено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.1 Розділу VII Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 7 цією статті Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Перевіряючи оскаржувані в даній справі накази та висновок службового розслідування, покладений в основу зазначених наказів в межах судового контролю, що визначені ст. 2 КАС України, а також з урахуванням приведених вище нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення службового розслідування стосовно поліцейських Національної поліції України, судом не встановлено з боку відповідача порушень при проведенні службового розслідування, які призвели до невірного встановлення наявності з боку ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, його обставин, характеру, тяжкості. Також відповідачем обгрунтовано взято до уваги попередню службу позивача в органах Національної поліції, яка характеризується посередньо.

При цьому, при обранні міри відповідальності відповідачем, крім характеру проступку встановлено також суттєву обставину, за якої було вчинено дисциплінарний проступок, а саме воєнний стан, тобто той стан, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, а Український народ розраховує на те, що поліцейські як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов`язки.

Суд погоджується з доводами відповідача, що вчинений позивачем проступок свідчить про повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, проявленим безвідповідальним ставленням його до своїх службових обов`язків, що дискредитує позивача як поліцейського.

Стосовно суті вчиненого позивачем дисциплінарного проступку суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначеної у цій статті.

Також, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Його дія неодноразово продовжувалась.

Відповідно до режиму воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно частиною 4 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або на життя чи здоров`я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов`язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частиною 5 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення. Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов`язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

В умовах воєнного стану військове командування може здійснювати, зокрема, примусове відчуження (реквізицію) майна, що перебуває у приватній власності мешканців відповідно до статті 41 Конституції України, статті 353 ЦК України, статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) та статті 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» № 4765-VI (далі - Закон № 4765-VI).

Отже, з аналізу норм законодавства випливають обов`язкові умови для реквізиції майна: відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно на оплатній основі, з попереднім або наступним відшкодуванням його вартості.

Безоплатне вилучення стосується лише майна державної власності (статті 1 та 9 Закону № 4765-VI); рішення щодо реквізиції може прийматися виключно вищим командуванням Збройних сил України або окремо визначених їх підрозділів (стаття 3 Закону 389-VIII) та з погодженням з державною адміністрацією.

Без погодження допускається ухвалення рішення лише у місцях бойового зіткнення (стаття 4 Закону № 4765-VI ) начальником патруля, старшим вартовим, командиром загону територіальної оборони, тощо, а отже поліцейські не наділені таким правом; реквізиція здійснюється з чітким документальним оформленням правочину; момент вилучення засвідчується підписанням акту встановленого зразка, із зазначенням підстав, ознак майна, розміру виплаченої компенсації, тощо (стаття 7 Закону № 4765-VI ); перед відчуженням здійснюється оцінка ринкової вартості майна, оригінал висновку про яку надається власнику; розмір оцінки може бути оскаржено в суді (стаття 8 Закону № 4765-VI). Законне ж вилучення авто для воєнних потреб безпосередньо на дорозі, під час переміщення приватних осіб, технічно неможливе.

Отже, аналізуючи в сукупності наведені вище законодавчі норми, слід погодитися з висновками відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 за обставин цієї справи діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чим порушив вимоги частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд наголошує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20, у постанові від 25.11.2022р. у справі № 600/1167/22-а.

Судовим розглядом в цій справі, з урахуванням наведених вище висновків, підтверджено проведення належного та повного службового розслідування стосовно позивача, за висновками якого було ухвалено відповідне рішення (наказ) про застосування до позивача відповідного та співмірного скоєному дисциплінарному проступку покарання у вигляді звільнення зі служби в поліції. Доводи позивача вказаних висновків суду не спростовують.

Що стосується покликань позивача стосовно його незаконного затримання та утримання в зв`язку з подіями, які мали місце 16.03.2022р. та в зв`язку з якими було порушено дисциплінарне провадження, суд вказує, що такі події, якщо вони і мали місце, обставин даної справи не стосуються, їх вплив на ухвалення оскаржуваних в даній справі наказів відповідача судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Підсумовуючи, суд вказує, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В даній справі відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень (наказів), з огляду на що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2022р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров