Рішення № 108141885, 28.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року Справа № 160/17869/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №212450010700 від 12.09.2022р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2022р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 04.07.1987, період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 01.11.1988р. по 24.03.1989р.;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, подану позивачем, та провести розрахунок його загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.09.2022р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №212450010700 від 12.09.2022р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як його страховий стаж становить 14 років 04 місяці 17 днів та у рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не враховано, зокрема, періоди роботи в колгоспі «Первое мая» з 27.11.1976р. по 04.07.1987р., в колгоспі «Труд Иллича» з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та в колгоспі «Червоний Жовтень» з 01.11.1988р. по 24.03.1989р. оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в громадських господарствах. Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що порушує його гарантоване ст.46 Конституції України право на пенсію, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка та в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 містяться відомості про трудову участь позивача у суспільному господарстві, про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у суспільному господарстві та відомості про виконання позивачем цього річного мінімуму.

Ухвалою суду від 14.11.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як другого відповідача до участі у цій справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1, 2, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.16а).

07.12.2022р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Терпнопільській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовної заяви позивача відмовити повністю посилаючись на те, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі «Первое мая» з 27.11.1976р. по 04.07.1987р., в колгоспі «Труд Иллича» з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та в колгоспі «Червоний Жовтень» з 01.11.1988р. по 24.03.1989р., оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в колгоспі (а.с.22-24).

27.12.2022р. через систему «Електронний суд» на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що згідно оспорюваного рішення до загального стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі «Перше травня» з 27.11.1976р. по 04.07.1987р., в колгоспі «Труд Ильича» з 05.07.1987р. по 24.04.1988р., в колгоспі «Червоний Жовтень» з 01.11.1988р. по 24.03.1989р., оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в колгоспі. Окрім того, відповідач-2 посилається на свої дискреційні повноваження у даних правовідносинах (а.с.36-37).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 28.12.2022р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 є громадянином України, має статус внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 06.07.2022р. №1242-5001850589 (а.с.7).

06.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до якої надав всі необхідні документи, що підтверджується копією рішення відповідача-1 №212450010700 від 12.09.2022р., наявною у справі (а.с.12).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №212450010700 від 12.09.2022р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як його страховий стаж становить 14 років 04 місяці 17 днів та у рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не враховано, зокрема, періоди роботи в колгоспі «Первое мая» з 27.11.1976р. по 04.07.1987р., в колгоспі «Труд Иллича» з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та в колгоспі «Червоний Жовтень» з 01.11.1988р. по 24.03.1989р. оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в громадських господарствах, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.12).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-1 №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 04.07.1987, період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 01.11.1988р. по 24.03.1989р.; повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, подану позивачем, та провести розрахунок його загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у редакції чинній станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком (далі Закон №1058), було встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , зокрема, з 27.11.1976р. по 10.11.1977р., з 11.03.1980р. по 12.07.1980р., з 01.04.1982р. по 30.03.1983р. та з 07.03.1984р. по 04.07.1987р. позивач був членом колгоспу "Первое мая" та працював на різних посадах, з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. був членом колгоспу "Труд Ильича" на посаді зоотехника та з 04.11.1988р. по 24.03.1989р. працював в колгоспі "Червоний Жовтень" на посаді зоотехника, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника позивача НОМЕР_2 від 27.11.1976р., наявною у справі (а.с.8-10).

Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення (на підставі записів у трудовій книжці), так як відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в громадських господарствах, що підтверджується копією рішення пенсійного органу №212450010700 від 12.09.2022р. (а.с.12).

Так, Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі Порядок №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 визначено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку №310).

Згідно з пунктом 6 Порядку №310 передбачено, що всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід зазначити про встановлення взірцю трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

З наведеного вбачається, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Зі змісту копії трудової книжки колгоспника позивача НОМЕР_2 від 27.11.1976р., яка була надана позивачем до пенсійного органу, видно, що вона містить, зокрема, відомості про участь в спільному господарстві: встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, а тому вимога відповідача-1 надати ще й довідку із зазначенням інформації про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в спільному господарстві, є безпідставною.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки колгоспника позивача НОМЕР_2 від 27.11.1976р., яка містить всю необхідну інформацію та підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, відповідачем-1 безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням таких періодів його роботи в колгоспах, а відповідно, рішення відповідача-1 №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню судом.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття рішення пенсійного органу №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття рішення пенсійного органу №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком, суд приходить до висновку, що відповідач-1, відмовивши у призначенні позивачеві пенсії за віком, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням пенсійного органу №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком, прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також і слід зобов`язати відповідача-2 зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 10.11.1977р., з 11.03.1980р. по 12.07.1980р., з 01.04.1982р. по 30.03.1983р. та з 07.03.1984р. по 04.07.1987р., період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 04.11.1988р. по 24.03.1989р., тобто, ті періоди в які позивач був членом наведених колгоспів згідно відомостей трудової книжки колгоспника позивача, а також і повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 06.09.2022р., відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням наведеного стажу, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі Кечко проти України зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача-2 зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 10.11.1977р., з 11.03.1980р. по 12.07.1980р., з 01.04.1982р. по 30.03.1983р. та з 07.03.1984р. по 04.07.1987р., період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 04.11.1988р. по 24.03.1989р., тобто, ті періоди в які позивач був членом наведених колгоспів згідно відомостей трудової книжки колгоспника позивача, а також і повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 06.09.2022р., відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, слід зобов`язати зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 10.11.1977р., з 11.03.1980р. по 12.07.1980р., з 01.04.1982р. по 30.03.1983р. та з 07.03.1984р. по 04.07.1987р., період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 04.11.1988р. по 24.03.1989р., тобто, ті періоди в які позивач був членом наведених колгоспів згідно відомостей трудової книжки колгоспника позивача, а також і повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 06.09.2022р., відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, саме відповідача-2, оскільки позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у Дніпропетровській області та із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся 06.09.2022р. саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання саме відповідача-1 зарахувати позивачеві до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 04.07.1987, період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 01.11.1988р. по 24.03.1989р. та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, подану позивачем, та провести розрахунок його загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні, виходячи з того, що судом встановлено, що саме відповідач-2 зобов`язаний вчинити такі дії.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки матеріали справи не містять доказів позивача було звільнено від сплати судового збору за ухвалою суду від 14.11.2022р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №212450010700 від 12.09.2022р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №212450010700 від 12.09.2022р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі "Первое мая" з 27.11.1976р. по 10.11.1977р., з 11.03.1980р. по 12.07.1980р., з 01.04.1982р. по 30.03.1983р. та з 07.03.1984р. по 04.07.1987р., період роботи в колгоспі "Труд Ильича" з 05.07.1987р. по 24.04.1988р. та період роботи в колгоспі "Червоний Жовтень" з 04.11.1988р. по 24.03.1989р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 06.09.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва