Рішення № 108139405, 14.12.2022, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3347/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника за договором адвоката Шалапаюк Віталія Леонідовича до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника за договором адвоката Шалапаюк В.Л., звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради, про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, під час якого у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивачка, протягом останнього року подружнього життя, сімейні відносини суттєво погіршилися, що в кінцевому результаті призвело до їх фактичного припинення у вересні 2022 року. З цього часу спільне проживання та ведення спільного господарства припинено. За час подружнього життя виявилося, що сторони мають різні погляди на шлюб та сім`ю, відповідач не здатний піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, допомоги. Протягом тривалого часу відповідач нехтує такими сімейними цінностями як повага до позивача, піклування про створення в сім`ї доброзичливої та сприятливої морально-психологічної атмосфери. Між сторонами часто виникали сварки, свідком яких нерідко ставала їх неповнолітня донька, яка отримувала від цього сильні душевні переживання та стрес. На даний час шлюб носить суто формальний характер, кожен із подружжя живе своїм життям. Таким чином, у вересні 2022 року позивачка та малолітня дитина були змушені переїхати на постійне проживання за місцем реєстрації позивача у будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживають і на теперішній час. Також, позивачка зазначила, що їй складно самостійно дбати про забезпечення всіх потреб дитини, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та є безробітною. При цьому, відповідач офіційно працевлаштований та перебуває на військовій службі у Закарпатській митниці ДФС, що свідчить про наявність у нього стабільного доходу, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шалапаюк В.Л. в підготовче засідання не з`явилися. При цьому, подали заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився. Однак, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився. Про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, надав суду висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 08 серпня 2015 року, про що у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, зроблений актовий запис за № 383.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим та суперечить їх інтересам та інтересам їх дитини.

За таких обставин позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Судом також встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років встановлений в розмірі з 1 липня - 2201,00 гривень - 50% = 1100,50 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (тобто на час звернення до суду 1100,50 гривні). Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (тобто 2201,00 гривень).

Відповідно до абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, враховуючи, що позивачці потрібно утримувати неповнолітню доньку, якій виповнилося 2 роки, а відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами неспроможність сплати аліментів у вказаному розмірі, крім цього, останнім було подано заяву про визнання позову, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки в частині стягнення аліментів повністю та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ст. 161 СК України закріплено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дана норма національного права є відображенням норм міжнародного публічного права, що закріплені у положенні ст. 9 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), згідно з яким Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поняття «забезпечення найкращих інтересів дитини» визначається п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, як дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради від 12 грудня 2022 року судом встановлено, що орган опіки та піклування, вважає за доцільне в інтересах малолітньої дитини визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Оскільки визнання позову відповідачем ОСОБА_2 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч. 4 ст. 206 ЦПК України, прийняв визнання позову ОСОБА_2 ..

За таких обставин, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивачки, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ч. 2 ст. 112, ст.ст. 141, 161, 180, 182, 183 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 265, 267, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в особі представника за договором адвоката Шалапаюк Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_3 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, буд. 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Шлюб зареєстрований 08 серпня 2015 року, про що у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, зроблений актовий запис за № 383, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (уродженкою та мешканкою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (уродженцем м. Дніпропетровськ, мешканцем АДРЕСА_3 ) - розірвати.

Після розірвання шлюбу повернути позивачці ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН