Рішення № 108138476, 28.12.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/814/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу № 927/814/22

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк,

вул.Грушевського,1Д, м. Київ, 01001;

адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094;

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 49258,58 грн;

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 49258,58 грн заборгованості, а саме: 45000 грн заборгованості по кредиту, 3375,99 грн заборгованості зі сплати відсотків, 882,59 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду довідки про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.05.2019 по 24.11.2021.

27.10.2022 до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої останній зазначив, що перерахування кредитних коштів підтверджується відповідною випискою, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви містить відомості щодо розміру відсоткової ставки, розміру нарахованих відсотків, суми коштів, періоду нарахування, відомості щодо розміру простроченого зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400055661334 та № 1400055661342.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 20.05.2019.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення зобов`язань Відповідача по договору.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

-виписки з ЄДРЮОФОП позивача,

- розрахунку заборгованості,

- виписок по рахункам,

- акту-звірки,

- заяви № б/н на відкриття банківського рахунку;

- статуту АТ БК «Приватбанк»

- копії витягу з Державного реєстру банків № ДРБ-000008 від 16.08.2021

- довідки про розміри встановлених кредитних лімітів,

- претензії для відповідача з доказами направлення,

- паспорта відповідача.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

20.05.2019 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Відповідно до заяви від 20.05.2019 відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

На виконання умов кредитного договору позивач у період з 20.05.2019 по 11.03.2022 надав можливість відповідачу використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів (з 02.10.2020 20000 грн, з 27.10.2020 25000 грн, з 15.07.2021 25000 грн, з 18.09.2021 35000 грн, з 08.10.2021 45000 грн, з 26.11.2021 45000 грн, з 11.03.2022 45000 грн), за наслідком чого вихідний залишок заборгованості склав 45000 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та випискою по рахунку (а.с.35,42).

02.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.08.2022 про повернення заборгованості (а.с. 47-51).

Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів у відповідача виникла заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3375,99 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 882,59 грн.

Відповідно до ст. ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на підставі умов кредитного договору б/н від 20.05.2019 позивач надавав відповідачу кредитні кошти і відповідач, отримуючи кредитні кошти, допустив виникнення заборгованості в сумі 45000 грн щодо повернення кредитних коштів у вказаному розмірі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення кредитних коштів 02.09.2022. Отже, строк повернення кредиту настав.

Таким чином, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідача перед позивачем в частині погашення суми основного боргу станом на 09.09.2022 склала 45000 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи, що станом на час ухвалення рішення відповідач не здійснив повернення кредиту, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, а сторонами їх не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45000 грн заборгованості за кредитом, є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3375,99 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 882,59 грн заборгованості по комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 ЦК Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, комісії і проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, у анкеті-заяві відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 20.05.2019 не визначено процентної ставки та ставки по комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті ПАТ КБ Приватбанк в мережі Інтернет за адресою https:// www.privatbank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечно свідчити про погодження останнього відповідачем, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.05.2019 шляхом підписання анкети-заяви при приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитом та процентів за користування кредитом наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитом, а також процентів за користування кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2020 по справі № 910/8189/19.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3375,99 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 882,59 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк" до Відповідача в частині стягнення 45000 грн заборгованості за кредитом є підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1 .

В решті вимог по стягненню 3375,99 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 882,59 грн заборгованості по комісії за користування кредитом позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2266,51 грн покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 214,49 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", код 14360570 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 про стягнення 49258,58 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код 14360570, заборгованість за кредитним договором в сумі 45 000,00 грн, судовий збір в сумі 2266,51 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову в частині стягнення 3375,99 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 882,59 грн заборгованості по комісії за користування кредитом відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен