Ухвала суду № 108138050, 23.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2022 Справа № 914/2402/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянувши матеріали справи

за позовом: Підберізцівської сільська рада,

до відповідача: Мале підприємство «Плай» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

про стягнення заборгованості

представники сторін

від позивача: Кушнерик Р.М.;

від відповідача: Фарштушок Н.Б.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Підберізцівської сільської ради до відповідача Малого підприємства «Плай» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 07.11.2022 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Судове засідання 05.12.2022 засідання не відбулось у зв`язку з відсутністю електропостачання. Розгляд справи 05.12.2022 відкладено на 23.12.2022.

В підготовче засідання 23.12.2022 сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач стверджує, що у нього відсутній борг зі сплати податку на землю. Крім того, оскільки позивач є органом місцевого самоврядування, а не контролюючим органом, то не вправі звертатись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати земельного податку. Третьою тезою, яку висловлює відповідач є те, що спір не підлягає вирішення в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач надав пояснення по суті відзиву та погодився, що дану справу доцільно розглядати в порядку адміністративного судочинства. Останній підтримав клопотання відповідача про закриття провадження по справі та подав клопотання про повернення судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спірне не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Сплачена сума судового збору (платіжне доручення №2118 від 22.09.2022) на підставі п. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повертається позивачу в розмірі 38 249,99 грн.

Відповідач подав клопотання вх. №24906/22 від 05.12.2022 про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач представив наступні докази:

-договір про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

-ордер на надання правничої (правової) допомоги;

-додаток до договору про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022 «Розрахунок вартості професійно правової допомоги» від 29.11.2022;

-додаток до договору про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022 «Детальний опис робіт наданих послуг» від 02.12.2022;

-акт приймання передачі виконаних робіт/наданих послуг від 02.12.2022;

-платіжне доручення №13147 від 02.12.2022.

Позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Беручи до уваги доводи та заперечення сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 зазначеної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі у розмірі 50 000,00 грн., яку заявив представник відповідача, є необґрунтованим та неспівмірним критеріям, визначеним у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач скористався своїм правом, визначеним ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та просив Суд зменшити розмір витрат відповідача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, «Баришевськийпроти України» від 26.02.2015, «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 02.06.2014 та «Двойних проти України» від 12.10.2006 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ відзначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що суд іще раз зауважує, що в даних умовах він не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе. У даній справі не заперечувалося, що витрати були фактичними й необхідними; єдине питання полягає в тому, чи є розумним їх розмір.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїх постановах від 07.08.2018 у справі №916/1283/17 та від 30.07.2019 у справі №902/519/18 зазначив, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Суд звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі №921/2/18, від 10.10.2019 року у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17, додаткових постановах Великої палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.

У справах від 25.06.2019 у справі №909/371/18 та від 20.05.2019 у справі №916/2102/17 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є:верховенство права та пропорційність.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 Додатку до договору про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022 «Розрахунок вартості професійно-правової допомоги» від 29.11.2022 року, наданого представником відповідача, у відповідності до умов договору про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022 Клієнт та Виконавець погодили, що ціна виконаної Виконавцем для Клієнта як професійно правова допомога у справі №914/2402/22, що розглядається Господарським судом Львівської області, за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до Клієнта про стягнення заборгованості визначається наступним чином: а) в частині підготовки відзиву на позовну заяву чи клопотання про закриття провадження у справі 50 000,00 грн незалежно від затраченого Виконавцем часу для підготовки відзиву на позовну заяву чи клопотання про закриття провадження у справі; б) в частині участі в судових засіданнях по 10 000,00 грн (незалежно від затраченого Виконавцем часу для участі в судовому засіданні та тривалості відповідного судового засідання); в) в частині підготовки заперечення на відповідь на відзив, інших окрім вищевказаних у пп. «А» п.1 цього Додатку заяв, клопотань, письмових заперечень/ пояснень тощо); г) в частині надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються підготовки проекту заяви/клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по 2 000,00 грн. за кожну годину часу, затраченого Виконавцем для надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються підготовки проекту заяви/клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до пункту 4 Додатку до договору про надання правової допомоги №29/11/22 від 29.11.2022 «Детальний опис робіт (наданих послуг)» від 02.12.2022 загальна вартість робіт (послуг), виконаних Виконавцем як професійно-правова допомога у справі №914/2402/22, що розглядається Господарським судом Львівської області, за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до Клієнта про стягнення заборгованості, визначена із врахуванням домовленостей, закріплених між Сторонами у Додатку до договору «Розрахунок вартості професійно-правової допомоги», становить 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч грн 00 коп.).

Суд звертає увагу, що правова допомога АО «Гордій та партнери» у даній справі передбачає обмежений обсяг наданих адвокатом послуг, зокрема лише підготовку відзиву; клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Витрачений адвокатом час на надання відповідної послуги, зокрема на підготовку відзиву, є явно завищеним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, а отже, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

З огляду на зазначене вище, суд вважає співмірним із виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн. (1 500,00 грн. за написання відзиву, 500,00 грн. за клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та 500,00 грн. за участь в судовому засіданні).

Таку суму суд вважає такою, що є доцільною та відповідає критеріям, встановленим в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, у відзиві від 02.12.2022 представник відповідача провадження у цій справі просить закрити.

Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у своїй додатковій ухвалі від 12 липня 2021 року у справі № 903/317/20 підкреслив, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Суд приходить до висновку, що дії позивача при зверненні до Господарського суду Львівської області є необґрунтованими, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З даним фактом позивач погодився.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, п.2) ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст.234, 235 ГПК України, п.5) ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Стягнути з Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області на користь Малого підприємтсва у формі ТзОВ «Плай» 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.

4. Повернути Підберізцівській сільській раді Львівського району Львівської області з Державного бюджету України судовий збір у сумі 38 249,99 грн. сплачений за платіжним дорученням №2118 від 22.09.2022.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Горецька З.В.