Ухвала суду № 108137996, 28.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.12.2022 Справа№914/3165/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн, м. Одеса

про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р.

у справі № 914/3165/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс, м. Полтава

про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 808,51 грн.

Без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 808,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 р., відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.01.2023 року.

26.12.2022 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн надійшла заява про забезпечення позову за вх. № 4312/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 грудня 2022 року, заяву ТзОВ Консольлайн про забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р., передано на розгляд судді Долінській О.З.

Згідно з ч.2 ст.136 ГПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У поданій заяві за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р., ТзОВ Консольлайн просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс, а також на грошові кошти, що належать ТзОВ Інтерс Ойл Енд Транс і перебувають на банківських рахунках та інших фінансових установах (крім коштів на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), відкритих на ім`я ТОВ Крамар Лтд або ТОВ Інтерс Ойл Енд Транс, у межах суми заборгованості 1 220 808,51 грн.

Згідно ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява ТзОВ Консольлайн про забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р. обґрунтована тим, що перед подачею позовної заяви, а саме 02.12.2022 року, майбутній Відповідач здійснив прямі дії, які свідчать про намір уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання та відчужити наявне йому майно. Зокрема, позивач зазначає, що було змінено кінцевого бенефіціарного власника з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (громадянин Казахстану), змінено назву компанії з ТОВ КРАМАР ЛТД на ТОВ "ІНТЕРС ОЙЛ ЕНД ТРАНС", також змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , змінено вид діяльності з 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами на 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується витягом по компанії із сайту сa.ligazakon.net та платформи Youcontrol, який долучено позивачем до матеріалів справи. Позивач також зазначає, що офіційний сайт Відповідача залишається функціонуючим зі старою назвою, який рекламує минулий вид діяльності. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може повністю виключити можливість виконання рішення суду з великою ймовірністю того, що відповідні зміни мають характер фіктивного відчуження корпоративних прав для уникнення відповідальності перед кредиторами та державними органами, а тому необхідно в найкоротші терміни забезпечити позов. Кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс можуть бути використані на інші потреби або переведені на інші рахунки компанії з метою уникнення виконання в майбутньому рішення Господарського суду Львівської області. Саме тому, позивач вважає, що накладення арешту на все майно та грошові кошти Відповідача, є співмірними щодо заявлених позовних вимог з метою неухильного виконання рішення суду. На підставі наведеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс, а також на грошові кошти, що належать ТзОВ Інтерс Ойл Енд Транс і перебувають на банківських рахунках та інших фінансових установах (крім коштів на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), відкритих на ім`я ТОВ Крамар Лтд або ТОВ Інтерс Ойл Енд Транс, у межах суми заборгованості 1 220 808,51 грн.

Обставини справи, встановлені судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерс Ойл Енд Транс про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 808,51 грн., з них: 776 168,81 грн. основна заборгованість, 243 514,86 грн. пеня, 182 076,32 грн. втрати від інфляції, 19 052,52 грн. 3% річних. Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 38978420 від 02.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 р., відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.01.2023 року.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову визначені ч.1 ст. 137 ГПК України.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

В даному випадку заявник - ТзОВ Консольлайн, на підставі пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу на суму позовних вимог 1 220 808,51 грн.

Як вже згадувалося судом вище, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України визначає два окремі засоби забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та накладення арешту на грошові кошти, які за змістом цієї норми можуть застосовуватись одночасно або незалежно один від одного.

При цьому, за змістом наведеної норми, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення(аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).

В даному випадку заявник, ставлячи вимогу про застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт майна, не навів жодних доказів чи аргументів того, що відповідачем вчиняються дії з приховування такого майна або його відчуження, з метою подальшого ухилення від виконання судового рішення. Також, заявник не вказав на яке саме майно (рухоме чи нерухоме) необхідно накласти арешт.

Разом з тим, подана заява ТзОВ Консольлайн про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р. ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача (ТзОВ Інтерс Ойл Енд Транс) від виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

Сам факт наявності спору між сторонами щодо невиконання відповідного зобов`язання, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Доказів того, що відповідач у справі - ТзОВ Інтерс Ойл Енд Транс здійснює дії, спрямовані на продаж належного йому майна чи відчуження коштів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Консольлайн" суду не надано.

Дослідивши матеріали заяви ТзОВ Консольлайн про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р. з додатками, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що існують обставини, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація нерухомого майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову до відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивачем надано не було. Посилання позивача на зміну кінцевого бенефіціарного власника відповідача з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (громадянин Казахстану), зміну назву компанії з ТОВ КРАМАР ЛТД на ТОВ "ІНТЕРС ОЙЛ ЕНД ТРАНС", а також зміну керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , зміну виду діяльності не є фактом, який підтверджує побоювання позивача щодо реального невиконання у майбутньому рішення суду відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011 №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ТзОВ Консольлайн про забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р. у справі № 914/3165/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Консольлайн про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4312/22 від 26.12.2022 р. у справі № 914/3165/22 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Долінська О.З.