Рішення № 108137978, 21.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 Справа № 914/1850/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судового засідання Копача М.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є: позивач 1: Міністерство оборони України, м. Київ,

позивач 2: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Стебник,

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ,

про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 153331 грн.

За участі представників:

від прокуратури: Майорчак В.М. прокурор,

від позивача 1: Мазур Д.Г. представник,

від позивача 2: Гуральчук В.О. представник,

від відповідача 1:не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився.

Суть спору: Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Івано-Франківськ, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є позивач 1: Міністерство оборони України, м. Київ, та позивач 2: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Стебник, про стягнення 153331 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згодом прокурором подані клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ та про зміну предмета позову, відповідно до якої прокурор просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 53331 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - 100000 грн. страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну.

Стислий виклад позиції прокурора та позивача.

Прокурор посилається на те, що 04.07.2016 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено належний відповідачу 2 автомобіль ЗИЛ-131 з КУНГ КМ 131, 1986 року виготовлення. Відповідно до висновку експерта № 3212, який складено 31 травня 2018 р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пересувної майстерні на шасі автомобіля ЗИЛ-131 з КУНГ КМ 131, складає 153331 грн. Цей транспортний засіб не підлягає відновленню.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 08.04.2021 р. у справі № 457/18/17, яке набрало законної сили, встановлено, що власник транспортного засобу, водій якого є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, передав цей транспортний засіб у користування відповідача у справі на підставі договору позички від 16.03.2016 р.

На думку прокурора та позивачів, саме відповідач, як особа, яка на правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, повинен відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Як на правову підставу своїх позовних вимог прокурор в інтересах позивачів посилається на норми ст.ст. 11, 22, 509, 599, 1166, 1187 ЦК України.

Прокурор у позовній заяві (том справи 1, а.с. 10) також посилається на правову позицію Верховного Суду України, яку викладено у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15. Відповідно до цієї правової позиції Верховного Суду України «Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.».

Стислий виклад заперечень відповідача 1.

Відповідач 1 у відзиві (том справи 1, а.с. 182-191) просить застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 1 посилається на ту обставину, що позивачі до подання позову у справі знали про те, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди перебував на момент скоєння пригоди у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач 1 вважає, що строк позовної давності почав свій перебіг з моменту одержання позивачем 19.04.2017 р. заперечень проти позову у цивільній справі № 457/18/17.

Відповідач 1 посилається на норми ст. 262 ЦК України та вважає, що строк позовної давності сплив і підстав для задоволення позову немає.

Відповідач 1 також вважає, що на підставі приписів статей 980 та 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 33 та 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика ПАТ СК «Українська страхова група». Відповідно до страхового полісу від 03.03.2016 р. № АЕ-7424479 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100000 грн.

Відповідач 1 стверджує, що позивачем не доведено розміру заподіяних збитків. Згідно з ст. 1192 ЦК України потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. До спірних правовідносин на підставі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) слід застосовувати ч. 2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач 1 стверджує, що висновок судової автотоварознавчої експертизи № 3212 від 31.05.2018 р. не має враховуватись судом, оскільки експертизу призначено у іншій справі, залишкової вартості автомобіля не визначено, відповідач 1 не був повідомлений про проведення експертизи та не був присутній при її проведенні.

Прокурором в інтересах позивачів подано 23.09.2022 р. клопотання про залучення в якості відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», а також заяву про зміну предмета позову (том справи 1, а.с. 227-254).

У заяві про зміну предмета позову прокурор в інтересах позивачів просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 53331 грн. Прокурор також просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача 2.

Відповідач 2 у відзиві (том справи 2) просить в задоволенні позовних вимог до нього відмовити з таких підстав.

Потерпілий не звертався з заявою про здійснення страхового відшкодування.

Страхове відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи (500 грн.), яка має бути компенсована страхувальником, чи особою, відповідальною за завдані збитки.

Відповідач 2 просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповіді позивачів на відзив відповідача 2.

Позивачі стверджують, що про наявність договору позички та особу, яка порушила їхнє право вони довідалися лише 08.04.2021 р., після набрання законної сили рішенням Трускавецького міського суду Львівської області, тому строк позовної давності не сплив.

Потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява залишалась ухвалою суду без руху. Після усунення недоліків позовної заяви суд прийняв її до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику учасників судового процесу.

Ухвалою від 27.09.2022 р. за клопотанням учасника справи призначено розгляд справи № 914/1850/22 у судовому засіданні з викликом сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ.

Ухвалою суду від 04.10.2022р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», одночасно виключивши його з числа третіх осіб у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Івано-Франківськ, про зміну предмета позову від 22.09.2022р. № 1721ВИХ-22; позовну заяву Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Івано-Франківськ, про відшкодування майнової шкоди, - залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви продовжено розгляд справи № 914/1850/22.

Судові засідання у справі відкладались та призначалась на іншу дату з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

При розгляді заяви Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Івано-Франківськ, про зміну предмета позову від 22.09.2022р. № 1721ВИХ-22 суд встановив таке.

Прокурор в інтересах позивачів заявив позовну вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 153331 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згодом (23.09.2022 р.) прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості відповідача 2 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Одночасно прокурор подав заяву про зміну предмета позову в інтересах позивачів № 1721ВИХ-22, в якій вказав, що просить з згаданих вище 153331 грн. майнової шкоди стягнути з відповідача 1 на користь позивача 2 майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 53331 грн., а також стягнути з відповідача 2 на користь позивача 2 страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100000 грн.

Вказана заява про зміну предмету позову в частині позовних вимог до відповідача 2 за своєю правовою природою є новим позовом про стягнення страхового відшкодування, який прокурором подано до відповідача 2 після відкриття провадження у справі № 914/1850/22, в рамках провадження у цій справі. Ухвалою суду від 05.09.2022 р. (том справи 1, а.с. 157-158) відкрито провадження у справі за позовом прокурора про стягнення майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, з особи, яка є відповідальною за її заподіяння (том справи 1, а.с. 2, 11).

Норми параграфу 1 Глави 4 ГПК України не передбачають наявності у прокурора, чи інших учасників справи, права на подання заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета та підстави позову, подання ще одного (нового) позову до іншого відповідача після відкриття провадження у справі (наприклад, подання, після відкриття провадження у справі про стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди, ще й позовних вимог до страховика про стягнення з нього страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну).

Згідно з п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про зміну предмета позову від 22.09.2022 р. № 1721ВИХ-22 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави в особі позивача 2 страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000 грн.

Суд розглядає по суті заявлені раніше позовні вимоги до відповідача 1 та відповідача 2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням заяви прокурора щодо зміни предмета позову в частині позовних вимог щодо відповідача 1. Прокурор просив стягнути з відповідача 1 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 53331грн.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позову, відзивів, додаткових пояснень, відповіді на відзив та спірних правовідносин, беручи до уваги правові норми, на які посилаються учасники справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту, спричинення дорожньо-транспортною пригодою позивачам майнової шкоди, в розмірі, вказаному прокурором, а також доказування існування вини відповідачів у заподіянні цієї шкоди. До предмета доказування учасника справи, який має у ній протилежний процесуальний інтерес належить спростування цих обставин.

Вичерпний перелік доказів, якими прокурор, позивачі та відповідачі підтверджують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзивів, відповіді на відзив та у поданих ними заявах і поясненнях у справі.

З огляду на характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області у справі № 457/18/17 від 08 квітня 2021 р. (том справи 1, а.с. 52-61), яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 р. (том справи 1, а.с. 56-61), встановлено такі обставини.

04 липня 2016 року на 208 км автодороги Київ-Чоп поблизу с. Броники Новоград-Волинського району Житомирської області відбулося зіткнення вантажного автомобіля Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , помер, а водій автомобіля ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до реєстраційних даних транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23 вересня 2011 року автомобіль марки ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , яке видано 01 березня 2016 року центром № 4642, автомобіль Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .

Відповідно до умов договору позички транспортного засобу від 16 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передав у безоплатне користування транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до посвідчення про відрядження, виданого ОСОБА_3 , останній був відряджений на 5 днів з вантажним перевезеннями до м. Борислав, м. Київ, м. Харків та м. Краматорськ на підставі наказу № 3 від 01 липня 2016 року. У посвідченні міститься відмітка, що водій ОСОБА_3 вибув з м. Стебник.

Трускавецький районний суд Львіської області своїм рішенням від 08 квітня 2021 р. встановив наявність поліса № АЕ/7424479, який підтверджує, що автомобіль Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований Страховою компанією «Українська страхова група».

Рішенням місцевого суду встановлено, що позивачем не пред`явлено вимог до страховика, який у разі настання дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду. Крім цього, згаданим рішенням суду у цивільниій справі встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пересувної майстерні МТО-АТ-М1 (виріб 4927) на шасі автомобіля ЗИЛ-131 з КУНГ КМ131, 1986 року виготовлення, військовий реєстраційний № НОМЕР_6 (майстерня № НОМЕР_7 , кузов-фургон/ НОМЕР_8 , шасі № НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 ), внаслідок її аварійного пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 04 липня 2016 року, визначається у розмірі ринкової вартості цієї майстерні по її стану на момент пошкодження в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, яка в цінах на кінець травня 2018 року складає 153331 грн.

Місцевий суд зазначив, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц).

З огляду на те, що: між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено 16 березня 2016 року договір позички, предметом якого був автомобіль під керуванням водія ОСОБА_5 ; з трудової книжки ОСОБА_3 вбачалось, що з 01 вересня 2012 року він був прийнятий на роботу водієм автотранспортником ФОП ОСОБА_1 , Трускавецький міський суд Львівської області встановив, що саме ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки як особа, яка на правовій підставі (договору позички) володіє транспортним засобом.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , яке видано 01 березня 2016 року, реєстраційних даних транспортного засобу ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 , протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04 липня 2016 р., висновку експерта № 57 від 24 серпня 2016 р. (том справи 1. А.с. 30-49) підтверджуються такі факти: 04.07.2016 р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Iveco Eurorider, реєстраційний номер НОМЕР_2 (належного ОСОБА_2 ) та ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 (належного військовій частині НОМЕР_1 ); дії водія автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали технічним вимогам п.2.3б); п. 12.1.; п. 13.1. Правил дорожнього руху України; у діях водія автомобіля ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1), реєстраційний номер НОМЕР_3 , не встановлено технічних невідповідностей вимогам п. 2.3а), п. 11.2., п. 19.1а) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких він повинен був діяти.

Висновком експерта № 3212, який складено 31 травня 2018 р. (том справи 1, а.с. 70-99), підтверджується та обставина, що вартість матеріального збитку, заподіяного військовій частині НОМЕР_1 , складає 153331 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тускавецький міський суд Львівської області встановив, що водій, дії якого не відповідали технічним вимогам Правил дорожного руху України у дорожній обстановці під час дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_3 ), згідно з відомостями його трудової книжки, був прийнятий відповідачем 1 на роботу з 01 вересня 2012 року водієм автотранспортником. Цей водій на момент дорожньо-транспортної пригоди був відряджений на 5 днів з вантажними перевезеннями до м. Борислав, м. Київ, м. Харків та м. Краматорськ на підставі наказу № 3 від 01 липня 2016 року. Тобто шкода завдана майну позивача 2 працівником відповідача 1 (водієм) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Крім цього, згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу п. 1.6. ст. 6, п. 20-1.1. ст. 20-1 та п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Полісом № АЕ/7424479 (том справи 1, а.с. 171) передбачено розмір франшизи 500 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги прокурора в інтересах позивачів, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка за своєю правовою природою в частині позовних вимог до відповідача 1 є заявою про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню повністю. Стягненню з відповідача 1 на користь позивача 2 підлягають 53331 грн. майнової шкоди.

З огляду на викладені вище обставини, підстави для стягнення з відповідача 2 решти 100000 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відсутні. Наявні у матеріалах справи докази спростовують той факт, що відповідач 2 є особою, яка в силу приписів ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України зобов`язана відшкодовувати позивачам майнову шкоду, заподіяну працівником відповідача 1 (водієм) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.07.2016 р.

Заяви відповідача 1 про застосування судом позовної давності (ст. 267 ЦК України) необгрунтовані. На підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідачем 1 не спростовано доводів прокурора та позивачів про те, що вони довідалися про особу, яка порушила право позивачів на відшкодування майнової шкоди в момент набрання законної сили рішенням Трускавецького міського суду Львівської області у справі № 457/18/17. Долучене до матеріалів справи заперечення проти позову ОСОБА_2 у справі № 457/18/17 не підтверджує факту ознайомлення прокурора та позивачів 18.04.2017 р. з доданими до заперечення додатками та самим запереченням.

Щодо розміру заподіяної шкоди, то цей розмір встановлено згаданим вище рішенням Трускавецького міського суду Львівської області у справі № 457/18/17, яке набрало законної сили. Цей розмір підтверджується висновком експерта № 3212, який складено 31 травня 2018 р. Експерт встановив, що досліджувану 30-річну аварійно пошкоджену автомайстерню ЗІЛ-131 (МТО-АТ-М1) неможливо відновити ремонтом відповідно до вимог її виробника (с. 57-59 висновку № 3212).

Згідно з ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У матеріалах справи відсутні докази визначення експертом матеріального збитку з порушенням вимог п. п. 1.4. 2.4., 7.3., 7.5., 8.2., 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Відповідач 1 не подав доказів на підтвердження розміру реальних втрат втраченого майна.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача 1, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (76015, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 2а, код ЄДРПОУ 38326057) в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є: позивач 1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), позивач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, у сумі 53331,00 грн. та 2481грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Відмовити у задоволенні заяви про зміну предмета позову від 22.09.2022 р. №1721ВИХ-22 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул .І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 3085924) на користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100000 грн.

3. У задоволенні позову Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (76015, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 2а, код ЄДРПОУ 38326057) в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є: позивач 1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), позивач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 3085924) про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.12.2022 р.

Суддя Бортник О.Ю.