Рішення № 108137736, 30.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/16903/21

За позовомАкціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»доДержавного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України»прозобов`язання вчинити діїСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаМузика С.М.від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України», в якому просить суд визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5953057,43 грн та зобов`язати Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (ідентифікаційний код 24521985) в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що комісія з припинення Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» за результатами розгляду заявлених позивачем кредиторських вимог протягом встановленого законом строку відповіді не надала, що свідчить про безпідставне ухилення зазначеної комісії від виконання покладених на неї обов`язків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16903/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.11.2021.

17.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про часткове визнання кредиторських вимог позивача.

16.11.2021 до початку підготовчого засідання від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5966960,16 грн та зобов`язати Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Заяву про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 зупинено провадження у справі № 910/16903/21 до набрання законної сили судовим рішенням по справі 910/9885/21 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» про стягнення 1051382,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 поновлено провадження у справі №910/16903/21 та призначено підготовче засідання у справі на 18.08.2022.

16.08.2022 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5982730,89 грн та зобов`язати Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» в особі комісії з припинення включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

У підготовчому засіданні 18.08.2022 клопотання позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду та відкладено підготовче засідання у справі на 15.09.2022.

15.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України до призначення нового голови ліквідаційної комісії відповідача.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, оскільки наведені відповідачем обставини не є підставою для зупинення провадження у справі в розумінні ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2022.

Судове засідання, призначене на 12.10.2022, було відкладено на 10.11.2022, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 10.11.2022 оголошувалася перерва до 30.11.2022.

22.11.2022 від позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач представників у судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив.

Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, справа розглядається судом без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» є юридичною особою, що утворена 09.06.1997 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.11.2006 №10741200000021323).

18.06.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України».

Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 19.08.2021.

12.08.2021 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» направило до комісії з припинення Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» кредиторську вимогу (лист №39/2-5487-21 від 11.08.2021), в якій просило визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договорами постачання природного газу №1822/1617-БО-41 від 31.10.2016, № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, № 2071/1718-БО-41 від 08.09.2017, № 2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018, № 2646/18-БО-41 від 09.10.2018, № 1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, № 1092/1920-БО-41 від 27.09.2019, № 1993/1920-КП-41 від 27.09.2019, № 20/21-4145-ТЕ-41 від 05.10.2020, № 20/21-4146-БО-41 від 05.10.2020 та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України».

Факт направлення даної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, накладною №0103279053641 та фіскальним чеком поштової установи від 12.08.2021.

Як вказує позивач, відповідно до відомостей, наявних на офіційному сайті АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, кредиторська вимога позивача та додані до неї документи були отримані відповідачем 19.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» відповіді на вищевказану кредиторську вимогу не надала, кредиторські вимоги позивача не розглянула, про своє рішення щодо включення таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу протягом встановленого законом строку позивача не повідомила, що свідчить про ухилення комісією від виконання покладених на неї обов`язків.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати грошові вимоги Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5982730,89 грн та зобов`язати Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5982730,89 грн.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта в межах відповідних правовідносин.

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується факт звернення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комісії з припинення Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» з заявою про розгляд його кредиторських вимог у межах визначених строків її пред`явлення, яку було отримано відповідачем 19.08.2021.

Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 105, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України комісія з припинення Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» зобов`язана була не пізніше 20.09.2021 розглянути та прийняти рішення з приводу задоволення чи відхилення (включення до проміжного ліквідаційного балансу) кредиторських вимог Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України», викладених в листі за вих.№39/2-5487-21 від 11.08.2021, та повідомити про це останнього.

Однак, доказів розгляду відповідачем кредиторських вимог позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

У поданій до комісії з припинення заяві за вих.№39/2-5487-21 від 11.08.2021 позивач просив визнати кредиторські вимоги за договорами постачання природного газу №1822/1617-БО-41 від 31.10.2016, №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017, №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018, №2646/18-БО-41 від 09.10.2018, №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019, №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019, №20/21-4145-ТЕ-41 від 05.10.2020, №20/21-4146-БО-41 від 05.10.2020.

Так, 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (після зміни організаційно-правової форми Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» (перейменоване на Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України») (споживач) укладено Договір постачання природного газу №1822/1617-БО-41, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором позивач у період з листопада 2016 по березень 2017 передав, а відповідач прийняв природний газ на зальну суму 1465855,38 грн.

Однак, відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість.

У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №1822/1617-БО-41 від 27.10.2016 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 12.05.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/9760/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 414732,15 грн; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 104031,90 грн, пеню у розмірі 55885,16 грн, 3% річних у розмірі 32851,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 111854,54 грн та судовий збір у розмірі 10790,33 грн; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як свідчать обставини справи, від дня звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу боржник поступово здійснював погашення основного боргу за поставлений природний газ та у підсумку виконав зазначене судове рішення.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №1822/1617-БО-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/9760/19, донараховані відповідачу 3% річних у сумі 7473,43 грн та інфляційні втрати у сумі 816,17 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що дані вимоги позивача ліквідаційною комісією визнаються.

08.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна») (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» (перейменоване на Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України») (споживач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2070/1718-ТЕ-41, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1156267,88 грн (згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 100668,54 грн, від 30.11.2017 на суму 431911,03 грн та від 31.05.2017 на суму 623688,31 грн).

Відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість.

У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 10.05.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/18194/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 562283,90 грн, пеню у сумі 68190,92 грн, інфляційні втрати у сумі 99831,35 грн, 3% річних у сумі 35589,70 грн та судовий збір у сумі 11488,44 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як свідчать обставини справи, від дня звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу боржник поступово здійснював погашення основного боргу за поставлений природний газ та у підсумку виконав зазначене судове рішення.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №2070/1718-ТЕ-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/18194/19, донараховані відповідачу 3% річних у сумі 3790,53 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що дані вимоги позивача ліквідаційною комісією визнаються.

08.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна») (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» (перейменоване на Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України») (споживач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2071/1718-БО-41, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 847240,66 грн (згідно з актами-приймання передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 368927,81 грн, від 31.12.2017 на суму 478312,85 грн).

Відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу належним чином не виконував, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість.

У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 10.05.2019.

За вказаним позовом було відкрито провадження у справі №910/9762/19.

Після відкриття провадження у справі №910/9762/19 відповідачем сплачено основний борг у розмірі 847240,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/9762/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 847240,66 грн; в іншій частині позов задоволено; присуджено до стягнення з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню в розмірі 64502,55 грн, 3% річних в сумі 33669,03 грн, індекс інфляції в розмірі 106828,70 грн та судовий збір в розмірі 15783,61 грн.

Як зазначив позивач, вказане рішення було відповідачем виконано, однак, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за Договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/9762/19, донараховано відповідачу 3% річних у сумі 10375,79 грн за період з 11.05.2019 по 06.10.2019 (дата, що передує даті погашення основного боргу).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що ліквідаційна комісія не знайшла позовної заяви у справі №910/9762/19, остання не може перевірити вірність здійсненого позивачем розрахунку, а тому відповідач просив витребувати у позивача копію відповідної позовної заяви.

В ході розгляду справи позивачем була надана копія позовної заяви у справі №910/9762/19, якою підтверджується, що в рамках справи №910/9762/19 позивачем заявлялися вимоги про стягнення 3% річних, розрахованих по 10.05.2019.

09.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна») (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №2645/18-ТЕ-41, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3794516,72 грн (згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019).

Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проводились несвоєчасно та не в повному обсязі.

У березні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ за Договором №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4594/21 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1702523,88 грн основного боргу і 25537,86 грн судового збору.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №2645/18-ТЕ-41 позивачем нараховано відповідачу 178027,68 грн пені, 131668,59 грн 3% річних та 250558,36 грн інфляційних втрат (розрахунок здійснено станом на 30.06.2021).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що кредиторські вимоги по Договору №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018 у заявленому позивачем розмірі ліквідаційною комісією визнаються.

09.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна») (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №2646/18-БО-41, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1799305,32 грн (згідно з актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 39529,68 грн, від 30.11.2018 на суму 267204,07 грн, від 31.12.2018 на суму 397334,18 грн, від 31.01.2019 на суму 472833,73 грн, від 28.02.2019 на суму 305702,11 грн, від 31.03.2019 на суму 270099,84 грн, від 30.04.2019 на суму 46601,71 грн).

Відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість.

У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №2646/18-БО-41 від 09.10.2018 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 30.11.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/1496/21 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 90329,46 грн, пеню у розмірі 86677,91 грн, 3% річних у розмірі 46270,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 44892,35 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4022,55 грн.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу на суму 19882,47 грн. Доказів погашення решти присуджених до стягнення у справі №910/1496/21 сум матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №2646/18-БО-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/1496/21, донараховані відповідачу 3% річних у сумі 916,06 грн та інфляційні втрати у сумі 5992,91 грн за період з 01.12.2020 по 30.06.2021.

Таким чином, станом на 30.06.2021 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за Договором №2646/18-БО-41 від 09.10.2018 становить суму 259219,21 грн, з яких: 70446,99 грн основного боргу, 86677,91 грн пені, 47186,50 грн 3% річних, 50885,26 грн інфляційних втрат та 4022,55 грн судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що дані вимоги позивача ліквідаційною комісією визнаються.

27.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №1091/1920-ТЕ-41, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020 та від 30.04.2020 загалом на суму 535680,12 грн.

Проте, відповідачем розрахунок за отриманий згідно вказаних вище актів газ не проведено в повному обсязі, а здійснено лише його часткову оплату.

У червні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 30.04.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі №910/9893/21 позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 215660,87 грн основного боргу, 12957,66 грн пені, 7257,76 грн 3% річних, 19084,54 грн інфляційних втрат та 3824,41 грн витрат по сплаті судового збору.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №1091/1920-ТЕ-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/9893/21, донараховані відповідачу 3% річних у сумі 1081,26 грн та інфляційні втрати у сумі 3526,85 грн за період з 01.05.2020 по 30.06.2021.

Таким чином, станом на 30.06.2021 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за Договором №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 становить суму 263393,35 грн, з яких: 215660,87 грн основного боргу, 12957,66 грн пені, 8339,02 грн 3% річних, 22611,39 грн інфляційних втрат та 3824,41 грн судового збору.

27.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №1092/1920-БО-41, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1129703,91 грн (згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 5852,86 грн, від 30.11.2019 на суму 231023,39 грн, від 31.12.2019 на суму 214388,08 грн, від 31.01.2020 на суму 331959,85 грн, від 29.02.2020 на суму 193621,43 грн, від 31.03.2020 на суму 140101,02 грн, від 30.04.2020 на суму 12757,28 грн).

Проте, відповідач своїх зобов`язань з оплати спожитого природного газу належним чином не виконав.

У червні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 30.04.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/9885/21 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основної заборгованості в розмірі 915930,00 грн, суму пені в розмірі 16198,06 грн, суму 3% річних в розмірі 31668,16 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 87585,95 грн та суму судового збору в розмірі 15770,73 грн.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №1092/1920-БО-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/9885/21, донараховані відповідачу 3% річних у розмірі 4592,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 15078,84 грн за період з 01.05.2021 по 30.06.2021.

Таким чином, станом на 30.06.2021 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за Договором №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019 становить суму 1086823,94 грн, з яких: 915930,00 грн основного боргу, 16198,06 грн пені, 36260,36 грн 3% річних, 102664,79 грн інфляційних втрат та 15770,73 грн судового збору.

27.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №1993/1920-КП-41, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Протягом періоду з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно, позивач надав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 102396,63 грн (згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2019 на суму 473,12 грн, від 30.11.2019 на суму 19591,73 грн, від 31.12.2019 на суму 20716,22 грн, від 31.01.2020 на суму 27598,85 грн, від 29.02.2020 на суму 20528,58 грн, від 31.03.2020 на суму 12873,23 грн, від 30.04.2020 на суму 614,90 грн).

Проте, відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, розрахунки за отриманий природний газ у повному обсязі не здійснив.

У червні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 30.04.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/9971/21 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено та присуджено до стягнення з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу у розмірі 65006,54 грн, пеню у розмірі 1027,29 грн, 3% річних у розмірі 2220,46 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 6152,81 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №1993/1920-КП-41 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №910/9971/21, донараховані відповідачу 3% річних у розмірі 325,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 1069,10 грн за період з 01.05.2021 по 30.06.2021.

Таким чином, станом на 30.06.2021 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за Договором №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019 становить суму 78072,11 грн, з яких: 65006,54 грн основного боргу, 1027,29 грн пені, 2546,37 грн 3% річних, 7221,91 грн інфляційних втрат та 2270,00 грн судового збору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу (його обсяг та вартість), а також факт наявності простроченого грошового зобов`язання відповідача з оплати природного газу за договорами №1822/1617-БО-41 від 31.10.2016, №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017, №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018, №2646/18-БО-41 від 09.10.2018, №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019, №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019 підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребує.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань за договорами №1822/1617-БО-41 від 31.10.2016, №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017, №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018, №2646/18-БО-41 від 09.10.2018, №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019, №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019 донараховані позивачем понад періоди, охоплені вищевказаними судовими рішеннями, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.10.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) укладено Договір постачання природного газу» №20/21-4145-ТЕ-41 (надалі Договір №20/21-4145-ТЕ-41), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №20/21-4145-ТЕ-41 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Додатковими угодами №1 від 30.10.2020, №2 від 23.11.2020, №3 від 22.12.2020, №4 від 02.02.2021, №5 від 26.02.2021 до вказаного договору вносилися зміни в частині ціни природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору №20/21-4145-ТЕ-41 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

05.10.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) укладено Договір постачання природного газу» №20/21-4146-БО-41 (надалі Договір №20/21-4146-БО-41), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №20/21-4146-БО-41 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Додатковими угодами №1 від 30.10.2020, №2 від 23.11.2020, №3 від 22.12.2020, №4 від 02.02.2021, №5 від 26.02.2021 до вказаного договору вносилися зміни в частині ціни природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору №20/21-4146-БО-41 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За своєю правовою природою Договір №20/21-4145-ТЕ-41 та Договір №20/21-4146-БО-41 є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №20/21-4145-ТЕ-41 у період з листопада 2020 року по лютий 2021 року включно позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 528608,22 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2020 на суму 24809,59 грн, від 31.12.2020 на суму 68035,75 грн, від 31.01.2021 на суму 185236,72 грн, від 28.02.2021 на суму 250526,16 грн.

Однак відповідач обов`язку щодо оплати поставленого на підставі Договору №20/21-4145-ТЕ-41 природного газу не здійснив, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 528608,22 грн.

На виконання умов Договору №20/21-4146-БО-41 у період з листопада 2020 року по лютий 2021 року включно позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1365739,40 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2020 на суму 21478,86 грн, від 31.12.2020 на суму 482628,40 грн, від 31.01.2021 на суму 467928,41 грн, від 28.02.2021 на суму 393703,73 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач обов`язку щодо оплати поставленого на підставі Договору №20/21-4146-БО-41 природного газу не здійснив, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1365739,40 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем простроченого грошового зобов`язання з оплати за поставлений природний газ за Договорами №20/21-4145-ТЕ-41 та №20/21-4146-БО-41 у розмірі 528608,22 грн та 1365739,40 грн відповідно.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договорів №20/21-4145-ТЕ-41 та №20/21-4146-БО-41 природного газу позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України станом на 30.06.2021 нараховно відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, а саме:

- за Договором №20/21-4145-ТЕ-41: 3% річних у розмірі 5154,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 17834,49 грн;

- за Договором №20/21-4146-БО-41: 3% річних у розмірі 14464,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 52649,14 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що кредиторські вимоги за Договорами №20/21-4145-ТЕ-41 та №20/21-4146-БО-41 визнаються ліквідаційною комісією у заявленому позивачем розмірі.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» за договорами постачання природного газу №1822/1617-БО-41 від 31.10.2016, №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017, №2645/18-ТЕ-41 від 09.10.2018, №2646/18-БО-41 від 09.10.2018, №1091/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019, №1993/1920-КП-41 від 27.09.2019, №20/21-4145-ТЕ-41 від 05.10.2020, №20/21-4146-БО-41 від 05.10.2020 у загальній сумі 5982730,89 грн є обґрунтованими.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення імперативних приписів ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України відповідачем ані у встановлений вказаною нормою строк, ані на даний час, не розглянуто кредиторських вимог позивача та не прийнято відповідного рішення за наслідками такого розгляду, а тому вимоги позивача в частині зобов`язання Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 5982730,89 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом тим, вимоги позивача в частині визнання грошових вимог у сумі 5982730,89 грн залишаються судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

Виходячи з підстав та предмету позову, беручи до уваги характер порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у даному випадку не призводить до захисту/відновлення прав та законних інтересів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», тоді як таким ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги кредитора (позивача).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державне підприємство «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Довнар-Запольського, будинок 10-А, ідентифікаційний код 24521985) в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) у загальній сумі 5982730 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять) грн 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Довнар-Запольського, будинок 10-А, ідентифікаційний код 24521985) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.12.2022

Суддя Ю.М. Смирнова