Рішення № 108137668, 27.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2022Справа № 910/4675/22Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»

про розподіл судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»

про визнання правочину недійсним,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК»

про розірвання договорів та вилучення об`єктів лізингу,

Представники учасників справи:

від позивача/відповідача за зустрічним позовом: не з`явився;

від відповідача/позивача за зустрічним позовом: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі - відповідач) про визнання недійсним повідомлення відповідача від 02.05.2022 за №1327 про одностороннє розірвання (відмову) від договорів фінансового лізингу.

02.08.2022 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК», про визнання розірваними 70-ти договорів фінансового лізингу, вилучення та передачу власнику 69-ти автомобілів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі позивач за зустрічним/відповідач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК» (надалі позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про визнання договорів розірваними та вилучення об`єктів лізингу.

14.10.2022 від представника відповідача/позивача за зустрічним позовом на електронну адресу суду (18.10.2022 оригінал) надійшла заява про зменшення позовних вимог у частині вилучення та передачі власнику 65-ти автомобілів, у якій останній просить вилучити та передати власнику наступні автомобілі: Peugeot 301 Active реєстраційний номер НОМЕР_1 , Peugeot 301 Active реєстраційний номер НОМЕР_2 , Peugeot 301 Active реєстраційний номер НОМЕР_3 , Peugeot 301 Active реєстраційний номер НОМЕР_4 . Також від представника відповідача/позивача за зустрічним позовом на електронну адресу суду (18.10.2022 оригінал) надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині вилучення та передачі власнику 65-ти автомобілів. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд повернути частину сплаченого ним за зустрічним позовом судового збору в розмірі 161 265, 00 грн.

Суд протокольною ухвалою від 02.11.2022 прийняв до розгляду заяву представника відповідача/позивача за зустрічним позовом про зменшення позовних вимог і визначив предмет зустрічного позову з її урахуванням та протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання останнього про закриття провадження в справі, в частині вилучення та передачі власнику 65-ти автомобілів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов задоволено частково, вилучено в ТОВ «ОАЗІС ПАРК» та передано ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» об`єкти лізингу, а саме: автомобіль Peugeot 301 Activ седан 5 дверей 1.6 115 к.с. 5-ст.механічна, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ; автомобіль Peugeot 301 Activ седан 5 дверей 1.6 115 к.с. 5-ст.механічна, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_7 ; автомобіль Peugeot 301 Activ седан 5 дверей 1.6 115 к.с. 5-ст.механічна, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 ; автомобіль Peugeot 301 Activ седан 5 дверей 1.6 115 к.с. 5-ст.механічна, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 . Стягнуто з ТОВ «ОАЗІС ПАРК» на користь ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» 9 924, 00 грн судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

12.12.2022 від представника позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 40 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 розгляд заяви позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення призначено на 27.12.2022.

У судове засідання 27.12.2022 учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 29.11.2022 у справі №910/4675/22, з огляду на заявлення у відзиві та зустрічному позові позивачем за зустрічним/відповідачем за первісним позовом клопотання про подачу доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи представником позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом долучено: копію договору №27/06-22-1 про надання правничої допомоги від 27.06.2022, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ЮЕЙ», акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2022 на суму 40 000, 00 грн, з детальним переліком наданих послуг кількістю витрачених годин і їх вартістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховано, що позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем за зустрічним/відповідачем за первісним позовом розмірі.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем за зустрічним/відповідачем за первісним позовом підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом на професійну правову допомогу в розмірі 40 000, 00 грн є обґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що стягує витрати позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом понесені ним на правову допомогу за написання апеляційної скарги та надання консультацій щодо порядку подачі скарги в сумі 5 000, 00 грн, оскільки відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 та відмовлено в задоволені заяви ТОВ «ОАЗІС ПАРК» (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі витрати підлягають розподілу саме місцевим господарським судом за результатами подальшого розгляду справи.

Також відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/4675/22 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, заява позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом понесених ним судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 666, 67 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС ПАРК» (03039, місто Київ, вулиця Ізюмська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 44369067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2 (літера Б), ідентифікаційний код 33880354) 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текс складено та підписано 28.12.2022.

СуддяЯ.А.Карабань