Рішення № 108137649, 28.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2022Справа № 925/862/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41)доКомунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03056, місто Київ, вулиця Дашавська, будинок 22)простягнення 184 610 грн 70 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" з вимогами до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 184 610 грн 70 коп., в тому числі 90 816 грн 29 коп. основної заборгованості, 1 161 грн 81 коп. 30 % річних, 27 244 грн 88 коп. штрафу та 65 387 грн 72 коп. 0,5 % від суми боргу за користування чужими коштами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 10301 від 27.08.2021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 90 816 грн 29 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 1 161 грн 81 коп. 30 % річних, 27 244 грн 88 коп. штрафу та 65 387 грн 72 коп. 0,5 % від суми боргу за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.09.2022 справу № 925/862/22 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 справу № 925/862/22 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

12.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.102022 відкрито провадження у справі № 925/862/22 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 22.12.2022 відповідачем вимог ухвали суду від 17.10.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 17.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492983124.

З огляду на вищевикладене, оскільки Комунальне підприємство "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 між Приватним підприємством "Торговий дім Поляков" (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 103014 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту "товар", а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Згідно з пунктом 3.3 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару товар поверненню та обміну не підлягає.

У відповідності до пункту 3.5 договору при прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що особам, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством з рахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні, покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або у касу постачальника (пункти 4.1, 4.2, 4.4 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що даний договір вважається уклеєним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і в частині зобов`язань до повного їх виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 10301 від 27.08.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 90 816 грн 29 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № АКФ-109080 від 31.08.2021 на суму 2 632 грн 44 коп., № АКФ-109090 від 31.08.2021 на суму 2 118 грн 24 коп., № АКФ-109093 від 31.08.2021 на суму 2 632 грн 44 коп., № АКФ-109628 від 31.08.2021 на суму 2 246 грн 58 коп., № АКФ-109635 від 31.08.2021 на суму 2 246 грн 58 коп., № АКФ-109645 від 31.08.2021 на суму 1715 грн 52 коп., № АКФ-109652 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109654 від 31.08.2021 на суму 881 грн 46 коп., № АКФ-109658 від 31.08.2021 на суму 1153 грн 92 коп., № АКФ-109669 від 31.08.2021 на суму 2 889 грн 12 коп., № АКФ-109675 від 31.08.2021 на суму 881 грн 46 коп., № АКФ-109676 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109677 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109681 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109684 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109688 від 31.08.2021 на суму 1 701 грн 66 коп., № АКФ-109690 від 31.08.2021 на суму 1 668 грн 12 коп., № АКФ-109691 від 31.08.2021 на суму 1 668 грн 12 коп., № АКФ-109692 від 31.08.2021 на суму 1 668 грн 12 коп., № АКФ-109697 від 31.08.2021 на суму 1 715 грн 52 коп., № АКФ-109700 від 31.08.2021 на суму 1 715 грн 52 коп., № АКФ-110761 від 02.09.2021 на суму 881 грн 46 коп., № АКФ-111442 від 03.09.2021 на суму 1 715 грн 52 коп., № АКФ-111443 від 03.09.2021 на суму 1 715 грн 52 коп., № АКФ-111445 від 03.09.2021 на суму 1 930 грн 32 коп., № АКФ-111449 від 03.09.2021 на суму 1 930 грн 32 коп., № АКФ-111451 від 03.09.2021 на суму 1 466 грн 40 коп., № АКФ-112596 від 04.09.2021 на суму 1 715 грн 52 коп., № АКФ-112783 від 04.09.2021 на суму 3 638 грн 22 коп., № АКФ-113310 від 07.09.2021 на суму 2 369 грн 94 коп., № АКФ-114602 від 09.09.2021 на суму 1 097 грн 28 коп., № АКФ-116578 від 14.09.2021 на суму 1 400 грн 40 коп., № АКФ-116580 від 14.09.2021 на суму 1 064 грн 28 коп., № АКФ-116581 від 14.09.2021 на суму 1 684 грн 80 коп., № АКФ-116582 від 14.09.2021 на суму 1 201 грн 32 коп., № АКФ-116583 від 14.09.2021 на суму 21 418 грн 24 коп., № АКФ-116584 від 14.09.2021 на суму 922 грн 08 коп., № АКФ-116588 від 14.09.2021 на суму 799 грн 88 коп., № АКФ-116591 від 14.09.2021 на суму 779 грн 88 коп., № АКФ-116593 від 14.09.2021 на суму 2 371 грн 92 коп., № АКФ-116597 від 14.09.2021 на суму 2 073 грн 96 коп., № АКФ-116599 від 14.09.2021 на суму 1 559 грн 76 коп., № АКФ-116602 від 14.09.2021 на суму 2 253 грн 60 коп., № АКФ-116608 від 14.09.2021 на суму 1 844 грн 16 коп., № АКФ-116610 від 14.09.2021 на суму 1 343 грн 52 коп., № АКФ-118257 від 16.09.2021 на суму 1 638 грн 48 коп., № АКФ-118260 від 16.09.2021 на суму 1 638 грн 48 коп., № АКФ-118898 від 17.09.2021 на суму 1 428 грн 83 коп., № КФ-113647 від 16.09.2021 на суму 1 857 грн 72 коп., № АКФ-116604 від 14.09.2021 на суму 2 642 грн 76 коп., № АКФ-119998 від 18.09.2021 на суму 3 708 грн 60 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № 10301 від 27.08.2021 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90 816 грн 29 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 90 816 грн 29 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 10301 від 27.08.2021, та факту наявності заборгованості у розмірі 90 816 грн 29 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 27 244 грн 88 коп., 30 % річних в розмірі 1 161 грн 81 коп. та 0,5 % від суми боргу за користування чужими коштами в розмірі 65 387 грн 72 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 02.10.2021 до 23.02.2022.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що при порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 30 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 5.3. договору при порушенні покупцем умов пункту 4.2 даного договору, згідно частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 5.2. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір штрафу та процентів річних, судом встановлено, що розмір штрафу та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 244 грн 88 коп. штрафу та 1 161 грн 81 коп. 30 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення 65 387 грн 72 коп. 0,5% за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України конкретизовано передбачений статтями 536, 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.

Системний аналіз частини 2 статті 536, частини 2 статті 625, статті 627 Цивільного кодексу України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Аналогічний висновок був викладений також у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача 65 387 грн 72 коп. за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 5.3 укладеного між сторонами договору, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, фактично є пенею.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03056, місто Київ, вулиця Дашавська, будинок 22; ідентифікаційний код 16483242) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41; ідентифікаційний код 32268131) 90 816 (дев`яносто тисяч вісімсот шістнадцять) грн 29 коп. основної заборгованості, 27 244 (двадцять сім тисяч двісті сорок чотири) грн 88 коп. штрафу, 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн 81 коп. відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн 24 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяН.Плотницька