Рішення № 108135651, 27.12.2022, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/318/22

Провадження № 2/549/100/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2022 року Чорнухинський районий суд Полтавської області, в складі:

головуючого - суддя Глущенко Н.М.

за участю секретаря судових засідань Кеди Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ріальто», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Чорнухинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.12.2021 №25428,-

УСТАНОВИВ:

10.11.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до Чорнухинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Чорнухинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.12.2021 №25428, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №25428 від 14.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості у розмірі 19000 грн. 00 коп та стягнути судовий збір на його користь.

Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та не чинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін. На даний час постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 №826/20084/14 є чинною. Та не врахував, що на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні діючим є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014р. №622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначеніПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Тому позивач вважає, що виконавчий напис №25428 від 14.12.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. є таким, що не підлягає виконанню. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 14.11.2022 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. Посилався на те, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, позивач мав заборгованість перед відповідачем, а тому у відповідача були всі законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення нотаріального напису, тому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника відповідача.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. у судове засідання не з`явилася, пояснення суду не надала.

Третя особа - Чорнухинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомили, пояснення суду не надали.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2021 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Ріальто» було укладеного договір №210621-36968-3, за умовами якого ТОВ «ФК «Ріальто» передає позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів із процентною ставкою 2,2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Договір було складено в електронному вигляді.

14.12.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №25428 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості за договором №210621-36968-3 від 21.06.2021 у розмірі 19000 грн. 00 коп.

Відповідно дост. 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зіст. 88 Закону України "Про нотаріат"нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п. 2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом "2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 14.12.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, та не міг застосовуватися до договору №210621-36968-3 від 21.06.2021, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Ріальто».

Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Така правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21)

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст.50,87,88 Закону України "Про нотаріат"захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як зазначила Велика палата Верховного суду у Постанові від 15 січня 2020 року, ухваленій в цивільній справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557 цс 19, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримав від відповідача нотаріально посвідчений кредитний договір, що позивачу направлялася вимога погасити заборгованість, що нотаріусом перевірено безспірність заборгованості за договором.

Тому суд вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.

Суд дає критичну оцінку доводам представника відповідача, викладеним ним у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не підтвердженими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., зареєстрованого в реєстрі за №25428 від 14.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості у розмірі 19000 грн. 00 коп., таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд прийшов до висновку, що понесені по справі витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за подання позовної заяви підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.10,11,76-81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ріальто», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Чорнухинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.12.2021 №25428 задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№ 25428від 14.12.2021року вчиненийприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуСазоновою ОленоюМиколаївною простягнення з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Ріальто»,заборгованості урозмірі 19000грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (м.Київ бульвар Вацлава Гавела,4 м.Київ, ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Глущенко