Ухвала суду № 108133583, 19.12.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

19.12.2022 справа № 908/2060/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши матеріали справи № 908/2060/22

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал, 36023, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34

про стягнення 11442,84 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

13.10.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал (далі ТОВ Маркс.Капітал) за вих. від 30.09.22 № 07283 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (надалі ТДВ СК Кредо) про стягнення коштів в порядку регресу у розмірі 11 442,84 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/2060/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.10.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2060/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

16.11.22 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. №3169 від 14.11.22, в якому повідомлено про те, що сума 11 442,84 грн., яка є предметом спору у даній справі, сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення №14613 від 20.10.22 на суму 11 442,84 грн. Також у відзиві відповідач просить зменшити суму витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн., оскільки підготовка даної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюється нормами ЦК України та Законом. Також, відповідач звертає увагу на те, що така послуга як копіювання, звірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок (посилання на постанову Верховного Суду від 22.12.18 у справі №826/856/19). Також відповідач просить повернути позивачеві 50% сплаченого судового збору у відповідності до ст. 130 ГПК України.

17.11.22 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив за вих. №07283/1 від 16.11.22, в якій просить закрити провадження у справі №908/2060/22 у зв`язку зі сплатою відповідачем суми страхового відшкодування та просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач просить суд стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхлова компанія «КРЕДО» суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 442,84 грн.

Судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачена вся сума заборгованості по справі № 908/2060/22 у розмірі 11 442,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14613 від 20.10.22.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність (станом на час винесення цієї ухвали) спірного матеріального правовідношення між сторонами та, як наслідок, про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 908/2060/22 з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України через відсутність предмету спору.

При цьому, суд виходить з того, що спір між сторонами у цій справі доведено до суду з вини відповідача (доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підставне допускається.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України закріплено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сума судового збору у розмірі 2 481,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, про що буде винесено відповідну ухвалу за умови звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат (витрат на правову допомогу) складає 5000,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 14.02.22 № 02/2022-АБ, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «ТЕРЗІ ТА ПАРТНЕРИ» з додатковою угодою №1;

- ордер серія ВІ 31086246 від 07.04.22;

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.22;

- копію детального опису робіт (наданих послуг) до Акту надання послуг від 30.09.22

За умовами п. 3.2. договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок бюро не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої бюро професійної правничої допомоги та розмір гонорару. Акт виконаних робіт може надсилалися клієнту електронною поштою або звичайною поштою на юридичну адресу клієнта.

В п. 2. Додаткової угоди №1 від 14.02.22 до договору, сторони погодили, що розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого бюро часу та складності опрацьованих бюро справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

30.09.22 сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого бюро виконано роботи (надано послуги): підготовка та направлення до господарського суду Запорізької області позовної заяви про стягнення з товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» шкоди в порядку регресу в розмірі 11 442,84 грн.», вартість виконаних робіт (наданих послуг) 5000,00 грн.

Доказів оплати наданих послуг суду не надано.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, судом враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.19 у справі №922/445/19, відповідно до яких (дослівно): «Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).».

У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 442,84 грн.), обсяг наданих послуг (обсяг матеріалів позовної заяви є незначним, судова практика з розгляду даної категорії спорів є усталеною), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката до 1000 грн. суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 2500,00 грн., яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 123, п. 2 ч. 1 ст. 231, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача, викладену у відповіді на відзив за вих. 07283/1 від 16.11.22, задовольнити.

Провадження у справі № 908/2060/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення 11 442,84 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал (36023, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, код ЄДРПОУ 44848072) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Екземпляр даної ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею 28.12.22 та підлягає апеляційному оскарженню в порядку визначеному Розділом IV ГПК України.

Суддя В.Л. Корсун