Рішення № 108133214, 27.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2022м. ДніпроСправа № 904/8933/21

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Тімочкіна М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1. код ЄДРПОУ 00130850

до Фізичної особи-підприємця Яковлєвої Інни Вячеславівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення заборгованості у розмірі 52 510,87грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Яковлєвої Інни Вячеславівни, в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 43 854,68грн. - основного боргу, інфляційні втрати - 1 447,20грн.. 3 % річних - 836,24грн., пені у розмірі 3 302,92грн., 7 % штрафу у розмірі 3 069,83грн. та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 18.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій частково визнає позовні вимоги. Відповідач зазначає, що ним не було підписано жодного документу відповідно до якого можна б було підтвердити факт отримання від позивача теплової енергії по Договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021 в лютому 2021 на загальну суму 43 854,68грн. Також відповідач просить суд застосувати трирічний строк давності починаючи з листопада 2018, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

До суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому просить суд поставити перед експортною установою питання щодо визначення особи якою виконано підпис від імені Фізичної особи-підприємця Яковлєвої Інни Вячеславівни. 03.11.2022р. від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи. В задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи було відмовлено, оскільки позивачем було надано в судове засідання, 06.12.2022р., оригінал акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 2307 від 28.02.2021р. на якому містився відтиск печатки відповідача і відповідач не надав доказів про те, що його печатка була втрачена, викрадена чи іншим шляхом вибула з володіння власника поза його волею (аналогічний висновок Верховного Суду в постанові від 28.01.2022р. по справі № 914/1019/16), про що 06.12.2022р. винесено протокольну ухвалу.

30.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що надасть до суду оригінал акту передачі-прийняття теплової енергії з підписом та відбитком печатки відповідача. Позивач звертає увагу суду на те, що у зв`язку з підписанням акту передачі прийняття теплової енергії № 2307 від 28.02.2021р. на суму 43 854,68грн., відповідач перервав перебіг позовної давності.

Ухвалою суду від 30.12.2021 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/8933/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 21.01.2022р.

12.02.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просить суд застосувати трирічний строк давності починаючи з листопада 2018, в іншій частині заявлених позовних вимог відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Ухвалою суду від 17.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 17.03.2022р.

Судове засідання 17.03.2022 не відбулось у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану.

Ухвалою суду від 17.05.2022р. судове засідання було призначено на 08.06.2022р. В судове засідання, 08.06.2022р., не з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 08.06.2022р. відкладено підготовче засідання по справі на 29.06.2022р.

Судове засідання 29.06.2022р. не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному з 15.06.2022р. по 05.10.2022р.

Ухвалою суду від 11.10.2022р. судове засідання було призначено на 10.11.2022р. В судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 10.11.2022р. відкладено судове засідання по справі на 24.11.2022р. В судове засідання ніхто не з`явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені шляхом передачі телефонограми відповідачу, направлення на офіційну електронну адресу позивача копії ухвали суду від 10.11.2022р., про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 24.11.2022р. судове засідання було призначено на 06.12.2022р. В судове засідання представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився. Сторона відповідача була повідомлена шляхом прийняттям телефонограми від 28.11.2022 р. В судовому засіданні, 06.12.2022р., позивач надав оригінал акту з мокрою печаткою та підписом.

Ухвалою суду від 06.12.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.12.2022р.

В судове засідання, 27.12.2022р., представники сторін не з`явились, про місце, день та час судового засідання були повідомлені належним чином шляхом передачі телефонограми відповідачу та направлення на електронну адресу позивача ухвали суду від 06.12.2022р.

В судовому засіданні, 27.12.2022р., прийнято рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Яковлєвою Інною Вячеславівною (далі - споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 2015.

Відповідно до п.1.1 договору, теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно до пункту 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених з додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу).

За умовами пункту 4.2.5 договору, теплопостачальна організація має право виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачем в підписаному, зі своєї сторони, вигляді теплопостачальній організації до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України. Тариф на постачання теплової енергії встановлюється в розмірі 2003,41грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місць. (п.6.2. договору)

Відповідно до пункту 6.3. договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами та в національній валюті, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсотків попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.

Пунктом 7.2.7. договору передбачено, що за порушення строків сплати споживачем за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.

За умовами пункту 10.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до моменту (дати) укладання між споживачем та теплопостачальною організацією типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідно до обраної співвласниками багатоквартирного житлового будинку за адресою: м-н Сонячний, буд.13 однієї моделей організації договірних відносин, у відповідності до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017р., але у будь-якому разі до повного виконання споживачем своїх фінансових зобов`язань за цим договором.

Сторони домовились, що відповідно до ст.631 ЦК України та ст.180 ГК України умови даного Договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними з "01" жовтня 2013 року, тобто до дати його укладання.

Договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення (за умови укладання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору);

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін;

- з моменту (дати) укладання між споживачем та теплопостачальною організацією відповідного типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019р.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію. (п.10.2. договору)

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його не буде письмово заявлено однієї із сторін про його припинення.

Для власників та орендарів приміщень, вбудованих в житлові будинки Договір вважається пролонгованим кожний наступний рік до моменту продажу приміщення, закінчення терміну оренди при умові дотримання строку зазначених у п.3.2.9, встановлення альтернативного джерела опалення, підтвердженого відповідними документами. (п.10.3. договору)

Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021 є чинним протягом спірного періоду.

У Додатку №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021р. сторонами погоджено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу.

У Додатку №2 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021р. сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії.

У Додатку №3 "Дислокація" до договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021р. сторони погодили об`єкти постачання теплової енергії: нежитлове приміщення (аптека), адреса: м-н Сонячний, буд.13, прим.106, Q оп. Гкал./год - 0,0044, Q г/в Гкал./год - 0,00048, загальна S - 83,0.

Позивач свої зобов`язання щодо постачання відповідачу теплової енергії виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 2307 від 28.02.2021 на суму 43 854,68грн. Вказаний вище акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до них. (а/с 25)

Позивач 22.06.2021 звернувся до відповідача з претензією №4280/30 на суму 43 854,68 грн. по Договору купівлі-продажу теплової енергії №2015 від 25.02.2021, в якій зобов`язав розглянути протягом 10 календарних днів після її отримання та перерахувати суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 43 854,68грн. (а/с 40)

У відповідь на претензію відповідач повідомив про часткове визнання заборгованості за період листопад 2018 - лютий 2021 в розмірі 24 951,18грн., яку просив розстрочити на 2 роки з щомісячним погашенням рівними частинами.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно «Розшифрування нарахувань за лютий 2021 року по ФОП Яковлєва І.В. відповідно договору №2015 від 25.02.2021 за адресою м-н Сонячний, 13/106» позивачем зроблено нарахування використаної теплової енергії в розмірі 21,89 Гкал починаючи з жовтня 2013, що згідно «Рахунку фактури Заявника № 2307 від 28.02.2021 року» склало 43 854,68 грн.

Строк оплати поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за лютий 2021р. у сумі 43 854,68грн. є таким, що настав.

Відповідач в судовому засіданні стверджувала, що вона не підписувала жодного документу, за яким вона б підтвердила факт отримання від позивача теплової енергії по Договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021 в лютому 2021 на загальну суму 43854,68грн.

Але такий факт спростовується, оскільки в судовому засіданні, 06.12.2022р., позивачем було надано для огляду оригінал Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 2307 від 28.02.2021 на суму 43 854,68грн., який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Як було з`ясовано в судовому засіданні, 06.12.2022р., на оригіналі спірного акту міститься відтиск печатки відповідача. Відповідач не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння фізичної особи-підприємця Яковлєвої Інни Вячеславівни.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про належність наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення між сторонами спірних господарських операцій за Договором. (аналогічний висновок Верховного Суду в постанові від 28.01.2022р. по справі № 914/1019/16)

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії у розмірі 43 854,68грн. до суду не надано.

Позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 43 854,68грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені за період з 22.03.2021 по 10.09.2021 у розмірі 3 302,92грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2.7. договору передбачено, що за порушення строків сплати споживачем за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.

Перевіривши здійснення позивачем нарахування пені в сумі 3 302,92грн. за період з 22.03.2021 по 10.09.2021, суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи, що умовами договору не визначено конкретного розміру пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені в сумі 3 302,92грн. за період з 22.03.2021 по 10.09.2021 задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 7 % в сумі 3 069,83грн. за період з 22.03.2021 по 09.11.2021, суд зазначає наступне.

Наданий позивачем розрахунок відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7 % в сумі 3 069,83грн. за період з 22.03.2021 по 09.11.2021 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1 447,20грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2021 року по вересень 2021 року та 836,24грн. 3% річних за загальний період з 22.03.2021 по 09.11.2021.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 1 447,20грн. інфляційних втрат та 836,24 грн. 3% річних за вказаний вище період підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст.256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.257 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до змін, внесених Законом України від 15.03.2022р. № 2120-IX до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України,

у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за захистом порушеного права звернувся в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.10.1.Договору купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021р., сторони домовились, що відповідно до ст.631 ЦК України та ст.180 ГК України умови даного Договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними з "01" жовтня 2013 року, тобто до дати його укладання.

Як вже було встановлено судом, відповідачем було підписано акт передачі-прийняття теплової енергії № 2307 від 28.02.2021р. на суму 43 854,68грн.

Отже, з дня підписання вказаного вище акту сторонами, перебіг позовної давності перервався.

Відповідно до частини першої ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( пункт 57 постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 ), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу ( див.mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 р. у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 р. у справі № 922/1159/19.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Отже, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача як стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію з урахуванням інфляційних втрат, 3 % та штрафу передбачено законом та є способами захисту його майнового права та інтересу.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 2015 від 25.02.2021 у розмірі 43 854грн., 3 % річних за період з 22.03.2021 по 09.11.2021 у розмірі 836,24грн., інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року у розмірі 1 447,20грн., 7 % штрафу за період з 22.03.2021 по 09.11.2021 у розмірі 3 069,83грн. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 127,21грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлєвої Інни Вячеславівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850 заборгованість у розмірі 43 854,68грн. - основного боргу, інфляційні втрати - 1 447,20грн., 3 % річних - 836,24грн., 7 % штрафу у розмірі 3 069,83грн. та судовий збір у розмірі 2 127,21грн.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 27.12.2022

Суддя С.П. Панна