Постанова № 108118816, 26.12.2022, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/826/22

Провадження № 2-а/529/5/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

секретаря судових засідань Маліноги В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора поліції БПП в м. БориспільУправління патрульної поліції в Київській області - лейтенанта поліції Сича Олександра Вікторовича, Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області про визнання незаконними дії інспектора та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Верховного суду від 14.03.2022 р. N 7/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

30серпня 2022року черезвідділення поштовогозв`язкувід представникапозивача ОСОБА_1 -адвоката СайЛ.В. надійшовпозов досуду проскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 12.08.2022 о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Бориспіль, по вул. Якиївський Шлях, щодо якого порушено встановлені митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України, чим порушив ст.16 ЗУ Про дорожній рух. Цього ж дня поліцейським винесено постанову серії ЕАР №5743211 від 12.08.2022, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Із вказаною постановою позивач не погоджується, так як дійсно він керував вказаним автомобілем та був зупинений працівниками поліції, де на їхню вимогу було пред`явлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія. Але, співробітниками поліції не повідомляючи причини зупинки автомобіля, перевіривши надані документи відразу зазначили, що позивач нібито порушив обмеження встановлені митним кодексом України, без надання будь-яких доказів, що містять інформацію, яка свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил.

Представник позивача вказав, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений інспектором безпідставно. При винесенні постанови відповідачем, не зафіксовано належним чином факту вчинення правопорушення, не роз`яснено прав передбачених ст. 63 Конституції України.

Тому, представник позивача просив визнати дії інспектора старшого лейтенанта поліції роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Сич О.В. щодо складання постанови про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 незаконними, визнати вказану постанову протиправної та скасувати її , а провадження по справі закрити. Також, представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

05.09.2022 у справі відкрито провадження за вказаним позовом з призначенням судового засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача адвокат Сай Л.В. не з`явилася, але від представника на адресу суду надійшла заява про підтримання позовних вимог позивача та з проханням розгляду справи у його відсутність та відсутність самого позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, свої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідачів Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області та інспектора роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області старшого лейтенанта поліції Сич О.В. в судове засідання не з`явився, але на адресу суду 07.10.2022 року від останнього була надіслана заява про залишення позовної заяви без руху. В обгрунтування вказаної заяви представник відповідачів вказав, що згідно постанови, винесеної інспектором роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київської області Департаменту ПП старшим лейтенантом поліції Сичем О.В. 12.08.2022 о 12 год. 15 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Galaxy, н.з. НОМЕР_1 , в Київській області, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 47, щодо якого порушено обмеження встановлені митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України, чим порушив ст. 16 ЗУ Про дорожній рух.

Внаслідок чого позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Із ухвали про відкриття провадження від 05.09.2022 вбачається, що адміністративний позов було подано позивачем 30 серпня 2022 року.

Оскаржувана постанова у відповідності до вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП була оформлена позивачу безпосередньо на місці її винесення 12.08.2022 року. Таким чином, порушення свого права позивач фактично дізнався 12.08. 2022 року після оголошення йому оскаржуваної постанови та отримання копії постанови під особистий підпис.

Диканський районний суд Полтавської області знаходиться не в зоні бойових дій.

Більше того, в Україні функціонує автоматизована система документообігу суду. Позивач жодним чином не був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою з будь-якої точки світу.

Пропуск встановленого строку позивач мотивує тим, що він проживає на території Харківської області, яка постійно зазнає обстрілів і тому це перешкоджало йому вчасно знайти адвоката та звернутися до суду, однак вказана причина є надуманою та зовсім неповажною.

Оскільки за складністю справа №529/826/22 відноситься до малозначної та враховуючи відносно простий склад предмету оскарження, на думку відповідача, участь адвоката у поданні позовної заяви зовсім не є обов`язковою.

Більше того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про безуспішність пошуку адвоката з 12.08.2022 і до 23.08.2022.

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Представник відповідача вказує, що вимоги щодо розподілу судових витрат є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому як позивачем не надано належні та допустимі докази отримання такої допомоги. Однак відповідач станом на день подання письмового відзиву не отримував ані позовної заяви , ані доказів отримання правової допомоги.

Відтак, представник відповідачів категорично заперечує щодо стягнення необгрунтованих витрат в рамках розгляду справи № 529/826/22, які на думку відповідача, не були необхідними та неминучими, оскільки є неспівмірними зі складністю справи та якістю інаданих адвокатських робіт з метою забезпечення належного захисту інтересів позивача.

Тому, представник відовідачів просить залишити позовну заяву без розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо, неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Закону України Про дорожній рух зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII), поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР №5743211 від 12.08.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч 8 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн. за те, що він 12.08.2022 о 12 год. 15 хв. керував автомобілем Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Бориспіль, по вул. Якиївський Шлях, щодо якого порушено встановлені митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України, чим порушив ст.16 ЗУ Про дорожній рух.

Згідно диспозиції ч.8 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Відповідно до ч.4 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Транспортні засоби, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепи до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться громадянами-резидентами у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за укладеними трудовими договорами з підприємствами-нерезидентами, що підтверджується документами відповідних компетентних органів країни реєстрації підприємства-нерезидента, для цілей цього Кодексу вважаються транспортними засобами особистого користування. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України таких транспортних засобів дозволяється на строк до 10 діб за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Частина 8 ст.380 МК України зазначає, що транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України Про дорожній рух водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Відповідно до ст.30 Закону України Про дорожній рух транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Відповідно до Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України Основними завданнями ЄАІС Держмитслужби є: зокрема забезпечення інформаційної взаємодії з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та недержавними установами - суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, митними та правоохоронними органами інших країн.

Разом з тим ст. 25 ЗУ Про Національну поліцію передбачено, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Частиною 1 ст.27 ЗУ Про Національну поліцію передбачено, що поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України Про захист персональних даних.

Отже інспектор патрульної поліції Сич О.В. мав законне право при розгляді справи користуватись відомостями в базах даних державних органі влади, які стосуються обставин ввезення, митного оформлення та перебування на території України транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові, яка оскаржується, інспектором БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Сич О.В. не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 121 КпАП України.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Всупереч ст.77 КАС України, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази. Зокрема, відеофіксація правопорушення за допомогою боді камер чи відеореєстратора, тощо, що унеможливлює підтвердити факт правомірності зупинення транспортного засобу, дотримання інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Верховний Суд в постанові від 26 квітня 2018 року в справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотримання правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксаване у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 12.08.2022 року Правил дорожнього руху України, а саме ст. 16 ЗУ Про дорожній рух, постанова серії ЕАР №5743211 від 12.08.2021 підлягає скасуванню.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відносно вимоги визнати дій інспектора щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, ґрунтуючись на правових висновках Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 07.02.2019 року у справі № 640/6550/15-а та в постанові 10.05.2018 року у справі № 760/9462/16-а, суд дійшов висновку, що визнання протиправними дій інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є процесуальною діяльністю суб`єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення, є предметом оцінки суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.

Повноваження адміністративного суду, розглядаючи справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України, диспозиція якої не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними при розгляді зазначених справ.

З огляду на наведене, для належного захисту порушеного права позивача достатнім способом буде визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 286 КАС України, а не визнання протиправними дії відповідача по складанню оскаржуваної постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому позов підлягає задоволенню частково.

Тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за який його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ЕАР №5743211 від 12.08.2021, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в разі вирішенні питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано договір №23-8/22 про надання правничої допомоги, рахунок на оплату від 25.08.2022 року, квитанцію №25 від 25.08.2022 року за оплату допомоги на загальну суму 3000 грн., акт про прийняття-передачі наданих послуг до договору.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000 грн, оскільки саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Також, з Батальйону патрульноїполіції вм.Бориспіль управлінняпатрульної поліціїу Київськійобласті за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1008 грн.

Керуючись статтями 7, 77, 78, 139, 243-246, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 доінспектора поліціїБПП вм.БориспільУправління патрульноїполіції вКиївській області-лейтенанта поліціїСича ОлександраВікторовича,Батальйону патрульноїполіції вм.Бориспіль управлінняпатрульної поліціїу Київськійобласті про визнаннянезаконними діїінспектора таскасування постановипро накладенняадміністративного стягнення, задовольнити частково.

Скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняу справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕАР №5743211від 12.08.2022,винесену старшимлейтенантом поліціїроти №2БПП вм.Бориспіль Управлінняпатрульної поліціїв Київськійобласті СичО.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Батальйону патруноїполіції вм.Бориспіль Управлінняпатрульної поліціїу Київськійобласті (код ЄДРПОУ 40108646, м. Бориспіль Київської області, вул. Кошового, 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1008 (одна тисяча вісім) гривень 00 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього в сумі 4008 (чотири тисячі вісім) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий: В.Г. Пашнєв