Рішення № 10811469, 10.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.10р.Справа № 22/205-09 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 182932,68 грн.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання-помічник судді Целіковська О.А.

Представники:

Від позивача –представник не з’явився

Від відповідача –Гашицька І.В. - ю/к, довіреність № 14/69 від 04.01.10р.

СУТЬ СПОРУ:

ДП "Придніпровська залізниця" звернулося у липні 2009 року із позовом доВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 182932 грн. 68 коп. плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором № ПР/ДН-2-07-1807/НЮп від 10.12.07р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та № ПР/МД-08/2/12-082097-НЮдч від 25.09.08р. про експлуатацію залізничною під'їзної колії ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до ст. Інгулець.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву вказує, що Позивачем не надано належних доказів, якими підтверджується факт затримки порожніх вагонів на коліях станції Інгулець, та той факт, що Відповідач не забрав їх після пред'явлення про готовність вагонів для забирання на власні під'їзді колії. Вважає, що Позивач зловживає правом затримки вагонів на підходах до станції та безпідставно нараховує плату за користування вагонами за відсутності вини вантажовласника в затримці вагонів.

09.02.10р. Відповідач звернувся до суду із поясненнями, в яких вказує на те, що накази про затримку вагонів не підписані уповноваженою особою, а отже, не набули чинності. Заявив клопотання про витребування у Позивача довіреності начальника ДП "Придніпровська залізниця" на ім’я начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень Свинарика Р.Г. та табель робочого графіку останнього.

Вказане клопотання відхиляється судом як недоцільне у зв’язку із закінченням розгляду справи по суті спору.

В судовому засіданні 09.02.10р. за згодою Відповідача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у справі у судових засіданнях, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Позивачем –Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відповідачем –Відкритим акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений договір № ПР/ДН-2-07-1807/НЮп від 10.12.07р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" та №ПР/МД-08/2/12-082097-НЮдч від 25.09.08р. "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Інгулецький ГЗК", яка примикає до ст.Інгулець", згідно умов яких Позивач надавав Відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Протягом періоду з 31.12.2008 року по 04.01.2009 року на адресу Відповідача за накладними №№ 41725636, 45311999, 42051815, 42051849, 42051848, 42051845, 45311998, 45650727, 45563449, 42097496, 41958905, 41958907, 42097494, 42047589, 42097569, 42097573, 42097272, 45455491, 42047583, 41725638, 41725637, 42047577, 42097446, 42106049, 45630729, 45312010, 41725645, 41725648, 42106132, 42097608, 51071551, 42097611, 42097630, 41888151, 42097601, 45632679, 45632681, 45632680, 42047609, 45563454, 45630721, 45630723, 45630725, 51127499, 51127500, 51270323, 45563452, 45312011, 42147037, 42047595, 41725643, 45632691, 51135828, 51135827, 42155095, 42079583, 41958908, 45312008, 45312004, 45311997, 42106008, 42105973 надходили порожні власні вагони, які, як вказує Позивач, затримувалися на підходах до станції призначення –Інгулець Придніпровської залізниці та на коліях цієї станції через скупченість вагонів, що прибули на адресу Відповідача і які своєчасно не вивозилися вантажоодержувачем з колій станції призначення.

Як вказує Позивач у своєму уточненому розрахунку ним здійснено нарахування платежів на загальну суму 182935,68 грн. (у т.ч. ПДВ 30489,28 грн.), де сума 142204 грн. –це плата за користування вагонами за період з 31.12.08р. по 02.01.09р., що розрахована на підставі п.п. 3, 8, 12 Правил користування вагонами і контейнерами; та сума 10242,40 грн. –збір за зберігання вантажу, нарахований згідно п.п. 2, 2.5, 8 Правил зберігання вантажів, а підставою для нарахування залізницею стягуваної суми плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів були складені акти загальної форми ГУ-23: №№ 2, 3, 28, 33, 38 та акти форми ГУ-23а: №№ 1, 2, 3, 9, 26, 38, 63.

Як вбачається із складених Позивачем накопичувальних карток № 03019001 на суму 424,80 грн., 04019002 на суму 2796,60 грн., 05019003 на суму 8566,10 грн., 06019004 на суму 42527,50 грн., 06019005 на суму 35032,30 грн., 07019006 на суму 60510,20 грн., 10019008 на суму 2589,00 грн., ці документи були підписані представниками Відповідача із наступними зауваженнями: "На ст.Інгулець є вільні колії, вагони під обробкою, забезпечені вагонами понад план".

Оскільки вказані вище накопичувальні картки були підписані представниками Відповідача із зауваженнями про те, що "на ст. Інгулець є вільні колії, вагони під обробкою, забезпечені вагонами понад план", Позивач вимагає стягнути з Відповідача зазначену плату за користування вагонами у примусовому порядку.

Проте позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 46-47 Статуту залізниць України та п. 33 Правил видачі вантажу, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема: обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99р. № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99р. за №165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Згідно п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Отже, часом початку затримки вагонів на станції Інгулець з вини Відповідача має бути час, коли спливає термін для їх забирання, і цей час починає перебіг з моменту повідомлення вантажовласника про готовність вагонів для забирання на власну під’їзну колію.

Згідно ч.2 п. 9 Правил зберігання вантажів, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із встановлених обставин, акті взагальної форми про затримку вагонів на підходах до станції Інгулець Позивач на вимогу суду не надав.

Отже, посилання Позивача як на належний доказ для стягнення збору за зберігання вантажу на акти про затримку вагонів форми ГУ-23а - є безпідставним, оскільки за правилами встановленими ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, як вбачається із наданих Позивачем актів загальної форми, навіть за умови забирання Відповідачем вагонів з колії станції Інгулець Позивач не зміг би подати на одну колію цієї станції таку значну кількість вагонів, що надходили (8 рухомих складів, 448 вагонів –по акту ГУ-23 №33, 6 рухомих складів, 342 вагонів –по акту ГУ-23 №28 та 8 рухомих складів, 448 –по акту ГУ-23 № 38).

Додаткових доказів про зайнятість колій на станції призначення (книги ДУ-3) Позивач на вимогу суду також не надав.

Отже, Позивачем не доведено, що затримка цих вагонів на підходах до станції Інгулець пов’язана повністю з виною Відповідача.

Таким чином, надані Позивачем документи не можуть бути прийняті судом як належні докази, які доводять факт затримки зазначених вагонів (як вантажу на власних вісях) та не доводять вину тільки безпосередньо Відповідача у спричинені затримки цих вагонів на станції призначення та на підходах до неї.

На підставі викладеного у позовних вимогах слід відмовити, як необґрунтованих.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Державне підприємство "Придніпровська залізниця".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.М. Подобєд Рішення підписано-29.03.10р.