Рішення № 10811097, 07.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.09р.Справа № 25/219-08 (2-511/07) За позовом Соломатіної Валентини Георгіївни, правонаступником якої є Проценко Ірина Миколаївна, м. Дніпропетровськ.

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Межирічпродукт», м. Дніпропетровськ.

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська продовольча компанія», м. Дніпропетровськ.

Відповідача-3: Реви Вячеслава Володимировича, м. Дніпропетровськ.

Відповідача-4: Гагрень Леоніда Петровича, м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Чикун Анатолій Юхимович, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Головуючий суддя Чередко А.Є.

Судді: Ліпинський О.В., Євстигнеєва Н.М.

Представники:

від позивача Паламарчук О.С. дов. №2-2005 від 21.11.06р.

від відповідача-1 Голота В.В. протокол №1/08 від 11.02.08р.

від відповідача-2 Книш С.Е. дов. №30/11-08 від 30.11.08р.

від відповідача-3 не з'явився

від відповідача-4 не з'явився

Від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Соломатіна Валентина Георгіївна, яка є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства" „Межирічпродукт", правонаступником якої, у зв'язку зі смертю, по даній справі є її дочка Проценко Інна Миколаївна, звернулася до суду з позовом, в якому просить з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 06.06.2006р. визнати недійсними договори купівлі-продажу №02/04-01, №02/04-02, №02/04-03 від 2 квітня 2003 року, нерухомого та рухомого майна, що були укладені між ТОВ "ВП "Межирічпродукт" (продавець), в особі Гагрень Л.П. та ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" (покупець), в особі директора Голуб С.М. з моменту їх укладення.

Також, позивачем було заявлено клопотання про винесення судом окремої ухвали, якою повідомити прокуратуру Дніпропетровської області про вчинення посадовими особами ТОВ "ВП "Межирічпродукт" під час оформлення договорів купівлі-продажу №№ 02/04-01, 02/04-02, 02/04-03 від 02.04.2003р. цілісного майнового комплексу підприємства неправомірних дій, які підпадають під дію ст.ст. 191 ч. 5, 212 ч. 3, 366 ч.2 КК України як незаконне заволодіння чужим майном, ухилення від сплати податків та службове підроблення.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-511/07 від 27 липня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. Спірні договори купівлі-продажу визнані недійсними з моменту їх укладення. В останній частині позовних вимог, щодо винесення окремої ухвали відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2008р. у справі № 2-511/-07 рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-511/07 від 27 липня 2007 року скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008р. у справі № 2-511/-07 рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-511/07 від 27 липня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 16.01.2008р. у справі № 2-511/07 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи, що позивачем в порядку ст. 22 ГПК України під час розгляду справи господарським судом не було подано заяв щодо зміни предмету та підстав пред’явлення позову, судом розглядаються позовні вимоги позивача викладені в заяві про зміну підстав позову від 06.06.2006р.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що спірні договори були укладені внаслідок зловмисної згоди представників сторін, спрямованої на заволодіння майном ТОВ ВП „Межирічпродукт" та зміну власника об’єкту договорів, яким був винзавод в с. Межиріч Павлоградської області, що є підставою для визнання недійсним спірних договорів згідно з ст. 57 ЦК УРСР. Так, позивач зазначає, що Гагрень Л.П., який укладав спірні договори зі сторони ТОВ ВП „Межирічпродукт" не мав відповідних повноважень на укладення договорів, а відповідна довіреність була визнана недійсною в судовому порядку; договори були укладені в порядку звернення стягнення на заставлене майно в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ТОВ ВП „Межирічпродукт" перед АКБ „Український банк торгового співробітництва”, однак на час укладення спірних договорів у ТОВ ВП „Межирічпродукт" була відсутня заборгованість за кредитним договором, отже були відсутні підстави для звернення стягнення на заставлене майно, а сама процедура реалізації заставленого майна була порушена, оскільки банк не брав у ній участі; ТОВ “Дніпровська продовольча компанія” було створено 25.03.2003р., тобто за тиждень до укладення спірних договорів, а одним з засновників останнього був Чикун А.Ю., який одночасно був учасником та директором ТОВ ВП „Межирічпродукт", отже Чикун А.Ю. фактично здійснив відчуження майна на свою користь; майно, яке було об’єктом купівлі-продажу за спірними договорами перебувало у податковій заставі, отже не могло бути відчужене; директор ТОВ ВП „Межирічпродукт" Рева В.В. та учасник ТОВ ВП „Межирічпродукт" Чикун А.Ю. перешкоджали позивачці у одержанні інформації щодо діяльності ТОВ ВП „Межирічпродукт", в тому числі і щодо виконання умов кредитного договору укладеного з АКБ „Український банк торгового співробітництва”.

Внаслідок зазначених дій директора ТОВ ВП „Межирічпродукт" - Рева В.В., учасника товариства –Чикун А.Ю. та представника товариства –Гагрень Л.П. товариство фактично припинило свою господарську діяльність по виготовленню та реалізації алкогольної продукції, оскільки було позбавлено основних засобів виробництва, а позивач Соломатіна В.Г., яка володіла на той час 50% статутного капіталу товариства втратила можливість одержувати прибуток від підприємницької діяльності товариства, чим були порушені відповідні корпоративні права позивачки, які захищені законом.

Відповідач-1 позовні вимоги позивача визнає у повному обсягу та вказує на те, що Рева В.В., Гагрень Л.П., Чикун А.Ю. мали зловмисну угоду під час укладення договорів купівлі-продажу №№02\04-01; 02\04-02;02\04-03 від 02.04.2003р. між ТОВ «ВП»Межирічпродукт»та ТОВ «Дніпровська продовольча компанія», що Соломатіна В.Г., як співзасновник і учаник товариста фактично не мала інформації про дії директора ТОВ «ВП «Межирічпродукт» - Реви В.В. та другого учасника ТОВ «ВП «Межирічпродукт»- Чикуна А.Ю. Також, відповідач-1 зазначає, що укладаючи спірні договори Гагрень Л.П. діяв не як представник АКБ „Український банк торгового співробітництва”, а як фізична особа. Вартість же об’єктів купівлі-продажу за спірними договорами була значно занижена, що підтверджується експертною оцінкою ППФ „Експертно-технологічне бюро”.

Відповідач-2 проти позову заперечує з тих підстав, що позивачка –Проценко І.М. стала учасником ТОВ «ВП «Межирічпродукт»лише у 2008р., тому спірні договори не порушують її корпоративних прав; спір щодо недійсності спірних договорів з тих-же підстав було вирішено господарським судом Дніпропетровської області у справі № 39-9/27 та у позові ТОВ «ВП «Межирічпродукт»було відмовлено через необґрунтованість позовних вимог; позивачем не доведено належними доказами існування зловмисної домовленості між представниками сторін спірних договорів; спірні договори відповідають вимогам чинного законодавства, що було встановлено під час розгляду справи № 39-9/27; ТОВ «ВП «Межирічпродукт»в особі Чикуна А.Ю., який був повноважною особою подальшими діями було схвалено укладення представником Гагрень Л.П. спірних договорів, що згідно з ч. 2 ст. 63 ЦК УРСР свідчить про дійсність угоди, отже навіть в разі відсутності відповідних повноважень представника підстави для визнання недійсними спірних договорів відсутні.

Відповідач-3,4 - надіслали до суду відзиви на позов, де позовні вимоги не визнають. Так, відповідач-3 Рева В.В. вказує у відзиві, що він з березня 2001р. по кінець листопада 2002р. був директором ТОВ «ВП «Межирічпродукт». Рішення про отримання кредиту в АКБ «Український банк торгового співробітництва»та передання в заставу майна товариства було прийнято учасниками товариства ТОВ «ВП «Межирічпродукт», якими були Соломатіна В.Г. та Чикун А.Ю., отже позивачці були відомі умови одержання кредиту. Оскільки ТОВ «ВП «Межирічпродукт»не виконувало умови кредитного договору банком були пред’явлені претензії на заставлене майно, яке було реалізовано шляхом надання доручення представнику банку –Гагрень В.П. Під час надання доручення він діяв у межах власної компетенції визначеної Статутом товариства та не мав ніякої зловмисної згоди з іншими особами щодо укладення спірних договорів.

Відповідач-4 - Гагрень Л.П. зазначає у відзиві на позов, що він, маючи доручення від 21.11.2002р. як на фізичну особу від директора ТОВ «ВП «Межирічпродукт»Реви В.В. на продаж нерухомого майна зазначеного підприємства, яке було предметом застави, діяв в інтересах АКБ «Український банк торгового співробітництва», оскільки на той час він був заступником директора Дніпропетровської філії АКБ «Український банк торгового співробітництва». Спірні договори укладені без порушення вимог чинного законодавства, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі 39-9/27, отже спір у справі вже вирішено.

Третя особа –Чикун А.Ю. не з’явився до судового засідання, не забезпечив явку представника та не надав витребувані судом матеріали. Відповідачі-3,4 звернулися до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена судом про час та місце судових засідань у справі, заяви відповідачів-3,4 щодо розгляду справи за їх відсутності, закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів-3,4 та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 16.12.2008р. до 15.01.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Виробниче підприємство „Межирічпродукт” було створено громадянами Соломатіною В.Г. та Чикун А.Ю. та зареєстровано 05.04.2001р. Павлоградською райдержадміністрацію, яким станом на час укладення спірних договорів, належали частки у статутному капіталі товариства у розмірі по 50%.

Згідно з Статутом ТОВ ВП „Межирічпродукт” в редакції, зареєстрованій 30.05.2008р. учасниками товариства є Кушка В.М. з часткою у статутному капіталі 40%, Василенко О.А. з часткою у статутному капіталі 40% та Проценко І.М. з часткою у статутному капіталі 20%, яка є спадкоємцем померлої Соломатіної В.Г. щодо 1/3 частки у розмірі 20% статутного капіталу ТОВ ВП „Межирічпродукт” відповідно до свідоцтва про право спадщини за законом від 05.07.2007р., виданого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Черновською Л.Г. Згідно з заявами інших спадкоємців Соломатіна М.О. та Соломатіна О.М. від 21.06.2007р., які подані до справи, останні відмовилися від правонаступництва за зазначеним позовом на користь Проценко І.М.

05.02.2002р. між ТОВ ВП „Межирічпродукт” (надалі - товариство) та ДФ АКБ „Український банк торгового співробітництва” (надалі - банк) було укладено кредитний договір № 05-02 про надання товариству кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 500000 грн. 00 коп. зі строком погашення до 05.02.2003 року, який був продовжений до 05.05.2003р., із щомісячною сплатою 45 відсотків річних, розмір яких було зменшено сторонами договору до 40% та 34 % шляхом підписання додаткових № 01 від 01.07.2002р. та № 02 від 30.08.2002р.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 05.02.2002р., між ТОВ ВП „Межирічпродукт” (заставодавець) в особі директора Реви Вячеслава Володимировича та ДФ АКБ „Український банк торгового співробітництва” (заставодержатель) в особі заступника директора Дніпропетровської філії АКБ "Український банк торгового співробітництва" Гагрень Л.П. було укладено договір застави майнового комплексу № 3-02, а саме - належних заставодавцю будівель та споруд цеху розливу, що розташовані у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області по вул. Молодіжна, 1 „а”, будівель та споруд консервного цеху по вул. Молодіжна, 1 “б”, а також обладнання винного та консервного цехів згідно з додатком до договору застави.

Сторони договору застави № 3-02 від 05.02.2002р. в пунктах 11, 12 Договору передбачили, що у випадку несплати заставодавцем в обумовлений у кредитному договорі термін боргу (кредити та/або процентів), заставодержатель здобуває право звернення стягнення на заставлене майно. Реалізація майна для погашення боргу по кредиту здійснюється банком на свій розсуд одним із вказаних способів: на підставі доручення Заставодавець доручає Заставодержателю реалізувати майно на свій розсуд; звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи те, що сума кредиту заставодавцем повернута не була, банк 25.03.2003р. звернувся до ТОВ "ВП "Межирічпродукт" з повідомленням про реалізацію заставленого майна. Однак заставлене майно було продано наступним чином.

02.04.2003р. між ТОВ "ВП "Межирічпродукт" (Продавець), в особі Гагрень Леоніда Петровича, та ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" (Покупець), в особі директора Голуб С.М., було укладено три Договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та обладнання за №№ 02/04-01, 02/04-02, 02/04-03, а саме: будівель та споруд цеху розливу, що розташовані у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області по вул. Молодіжна, 1 „а”, будівель та споруд консервного цеху по вул. Молодіжна, 1 “б”, а також обладнання виного та консервного цехів тобто майна, яке було предметом застави, відповідно до Договору застави № 3-02.

При цьому, Гагрень Л.П., який на той час був заступником директора Дніпропетровської філії АКБ "Український банк торгового співробітництва" при укладенні зазначених договорів, виступав по дорученню від 21 листопада 2002 року, яке йому було надано директором ТОВ "ВП "Межирічпродукт" Ревою В.В.

Як вбачається з зазначеного доручення воно було надано Гагрень Л.П., як фізичній особі, а не як представникові АКБ «Український банк торгового співробітництва». Отже, Гагрень Л.П. не мав ніяких представницьких повноважень від АКБ «Український банк торгового співробітництва»на укладення вищезазначених договорів купівлі-продажу та відповідно в порушення вимог п. 11 та п.12.1 Договору застави, Гагрень Л.П., виступаючи як фізична особа, привласнив собі права, які мав заставодержатель - АКБ «Український банк торгового співробітництва»по реалізації заставленого майна.

Таким чином, укладаючи спірні договори купівлі-продажу, відповідачі - Рева В.В., який на той час був директором ТОВ «ВП «Межирічпродукт»та фізична особа - Гагрень Л.П. діяли всупереч договору застави № 05\02 від 05.02.2002р., оскільки спірний майновий комплекс ТОВ «ВП Межирічпродукт», згідно вказаного договору застави, перебував в заставі і право його реалізації мав не фізична особа - Гагрень Л.П., а заставодержатель - АКБ «Український банк торгового співробітництва».

Відповідно до договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна № 02/04-01 від 02.04.2003р. покупець купив будівлі цеху розливу, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Межиріч вул. Молодіжна, 1-А. Крім того, відповідно до вказаного Договору у власність покупця перейшли: холодильник, сокове відділення, бункер, естакада, прохідна, бродильний цех, винцех, трубопровід, склад тари, туалет, септик, огорожа, скважина, башта Рожковського, розподільник. Продаж вчинено за 87 844,00 гривень.

Відповідно до Договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна № 02/04-02 від 02.04.2003р. покупець купив будівлі консервного цеху, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межиріч, вул. Молодіжна, 1-Б, на земельній ділянці Межирічської сільської ради: промвузол, склад ядохімікатів, бойлерна, побутове приміщення, модуль, консервний цех, майстерня, склад, скважина, ємкість, башта Рожковського, вбиральня, бункер, огорожа, лінія переробки гарбузів. Продаж вчинено за 140 329,84 гривень.

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 02/04-03 від 02,04,2003р. було продано обладнання ТОВ "ВП "Межирічпродукт" (визначене в додатку №1 до договору) на загальну суму 312 862,61 гривень.

Отже загальна сума продажу склала - 541 036,46 гривень., яка була сплачена ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" на користь ТОВ "ВП "Межирічпродукт" за платіжними дорученнями №№ 4,5,6 від 04.04.2003р. Об’єкти купівлі-продажу були передані продавцем покупцю за актами прийому-передачі від 09.04.2003р., які підписані представниками сторін.

Між тим, видавши довіреність № 319817 від 21.11.02р. на ім’я Гагрень Л.П. на реалізацію майна ТОВ «ВП «Межирічпродукт»на суму не менше 530 000грн., директор ТОВ «ВП «Межирічпродукт», Рева В.В., порушив ст. 13 Статуту ТОВ «ВП «Межирічпродукт», якою йому надано право укладати угоди на суми, що не перевищують 500000,00грн., та п. „л” ст.12 Статуту товариства, відповідно до якої зняття з балансу основних фондів відноситься до виключної компетенції Загальних Зборів.

Також, відповідно до договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна та обладнання № 02\04-01; № 02\04-02; № 02\04-03 від 02.04.2003р. купівлю-продаж цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»було здійснено за 541 036,45грн., тоді як відповідно до експертної оцінки від 21.01.2002р., яка провадилась на замовлення ТОВ «ВП «Межирічпродукт»ППФ «Експертно-технологічне бюро», вартість вказаного майна становить - 2 032 109,00грн.

Отже, з урахуванням Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого наказом Мінфіну України 23.07.1999р. за № 499\3792, справедливою вартістю цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»є вартість, яка встановлена 21.01.2001р. експертами ПП «Експертно-технологічне бюро»в розмірі - 2 032 109,00грн.

Крім того, відповідно до п. 16-21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. № 92, зареєстроване в міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288\4509, керівництво ТОВ «ВП «Межирічпродукт»після проведеної експертної оцінки цілісного майнового комплексу повинно було здійснити переоцінку вартості активів і відобразити ці зміни вартості в фінансовій звітності за перший квартал 2001р.

Таким чином, ціна, за якою повинен був бути реалізований цілісний майновий комплекс ТОВ «ВП «Межирічпродукт», мала бути не менше ніж - 2 032 109,00грн., а тому ціна, зазначена в договорах купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна та обладнання № 02\04-01; № 02\04-02; № 02\04-03 від 02.04.2003р. не відповідає рівню звичайної ціни цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт».

Вищезазначені обставини були відомі Реві В.В., як директорові ТОВ «ВП «Межирічпродукт», та учаснику товариства і в подальшому одночасно директору вказаного товариства - Чикуну А.Ю.

Окрім того, після укладення спірних договорів ТОВ «Дніпровська продовольча компанія» уклала з АКБ «Український банк торгового співробітництва»кредитний договір № 09-03 від 04.04.2003р., а в забезпечення вимог за кредитним договором було укладено чотири договори застави від 27.06.2003р., за якими передало банку в заставу майно набуте за спірними договорами. Під час же укладення зазначених договорів застави вартість заставленого майна сторонами договорів застави була оцінена у загальній сумі 2383000,00грн., що навіть більше вартості визначеної експертами ПП «Експертно-технологічне бюро».

Також, як вбачається з матеріалів справи, відомості які викладені в довіреності серії ВАС №319817 від 21.11.2002р., якою директор ТОВ «ВП «Межирічпродукт»Рева В.В. уповноважив фізичну особу громадянина Гагрень Л.П. здійснити продаж цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпрдукт»не відповідають дійсності оскільки, відповідно до листа ДП «Інформаційний центр»Міністерства Юстиції України № 97 від 01.02.2005р. вказана довіреність, а саме: довіреність серії ВАС №319817 від 21.11.02р. реєстраційний запис №5335 в Єдиному реєстрі доручень, посвідчених у нотаріальному порядку - не значиться.

Крім того, згідно листа № 05-7\2148 від 19.04.2005р. Дніпропетровського обласного управління юстиції, бланк серії ВАС №319817, на якому була оформлена довіреність Реви В.В. на ім’я Гагрень Л.П. з правом продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»приватний нотаріус, який посвідчив вказану довіреність, отримав лише 25.11.2002р.. Тобто, 21.11.2002р. нотаріус фізично не могла оформити вищезазначену довіреність. За наведених обставин рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.04.2005р. довіреність серії ВАС №319817 від 21.11.2002р., реєстровий запис № 5335 була визнана недійсною з моменту її видачі.

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення з цивільної справи, яке обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, не підлягають доказуванню обставини щодо фіктивності довіреності серії ВАС № 319817 від 21.11.2002р., на підставі якої відповідачі по даній цивільній справі Рева В.В., Гагрень Л.П. та третя особа Чикун А.Ю. діяли при укладенні спірних договорі купівлі-продажу.

З матеріалів справи, також вбачається, що третя особа по даній справі - Чикун А.Ю., на момент здійснення продажу майна ТОВ «ВП «Межирічпродукт», тобто на 02.04.2003р., був учасником як ТОВ «ВП «Межирічпродукт», так і учасником ТОВ «Дніпровська продовольча компанія», а тому був зацікавлений в укладенні спірних договорів, так як укладаючи вказані договори діяв у власних інтересах.

На підтвердження особистої зацікавленності Чикуна А.Ю. свідчить і той факт, що на момент продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт», Чикун А.Ю. був як учасником, так і директором вказаного товариства, оскільки він, як учасник ТОВ «ВП «Межирічпродукт», призначив себе на цю посаду, що зокрема підтверджується заявою щодо зміни керівника поданою до Західно-Донбаської ДПІ 24.01.2003р., карткою із зразками підписів та відбитком печатки від 05.12.2002р., яка була подана до обслуговуючого банку, а тому достовірно знав про укладення спірних договорів. До того-ж, саме Чикун А.Ю. розпорядився грошовими коштами у розмірі 541036,46 гривень, які надійшли на рахунок ТОВ «ВП «Межирічпродукт» від ТОВ «Дніпровська продовольча компанія» в оплату за придбане майно за спірними договорами. Також, у квітні 2003р. Чикун А.Ю. звернувся до Павлоградського БТІ з заявою про перереєстрацію об’єктів нерухомості, які знаходяться у с. Межиріч, вул.. Молодіжна, 1а з ТОВ «ВП «Межирічпродукт»на ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»

Крім того, Чикун А.Ю., як один із засновників ТОВ «Дніпровська продовольча компанія», відповідно до протоколу № 5 загальних зборів ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»від 31.03.2003р., приймав рішення про придбання цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт».

Саме ж ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»згідно з установчим договором від 25.03.2003р. було створено громадянами Васик О.М., Костюк О.О. та Чикун А.Ю. та зареєстровано виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська 27.03.2003р., тобто за 6 днів до укладення спірних договорів

На момент же укладення спірних договорів, ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»не мало достатніх коштів і здійснило купівлю цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»за кредитні кошти, які отримало в АКБ «Український банк торгового співробітництва»за кредитним договором № 09-03 від 04.04.2003р., тобто в тому ж самому банку, де працював відповідач по даній справі - Гагрень Л.П., який представляв інтереси ТОВ «ВП «Межирічпродукт»за довіреністю.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, а також подані сторонами відповідні докази у їх сукупності, а саме: порушення директором ТОВ «ВП «Межирічпродукт»Ревою В.В. під час видачі фізичній особі, а не представникові заставодержателя за договором застави - АКБ «Український банк торгового співробітництва», Гагреню Л.П. довіреності на право продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»положень ст.12, 13 Статуту вказаного підприємства; продаж майна ТОВ «ВП»Межирічпродукт»за ціною, яка є набагато нижчою від його дійсної (справедливої) ціни; укладення спірних договорів з відома, за участю та в інтересах Чикун А.Ю., який одночасно був учасником та директором ТОВ «ВП «Межирічпродукт» та учасником ТОВ «Дніпровська продовольча компанія», яке було створено лише за шість днів до укладення спірних договорів, тобто саме з метою придбання майнового комплексу ТОВ «ВП «Межирічпродукт»; використання ТОВ «Дніпровська продовольча компанія» для придбання майна ТОВ «ВП»Межирічпродукт»кредитних коштів та передання в заставу придбаного за спірними договорами майна АКБ «Український банк торгового співробітництва», посадовою особою, якого на той час був Гагрень Л.П.; продаж майна ТОВ «ВП»Межирічпродукт»без згоди вищого органу товариства та іншого учасника Соломатіної В.Г., а також особою, яке не мала відповідних повноважень на його відчуження зі сторони ТОВ «ВП»Межирічпродукт» - Гагрень Л.П. та в порушення умов договору застави укладеного з АКБ «Український банк торгового співробітництва», слід дійти висновку про наявність зловмисної угоди представників сторін під час укладення спірних договорів, якими були відповідачі по справі - Рева В.В., Гагрень Л.П. та третя особа по даній справі - Чикун А.Ю. та яка була спрямована на позбавлення ТОВ «ВП»Межирічпродукт» належного йому майна.

При цьому, суд вважає посилання відповідачів-2,3,4 в обґрунтування відмови у позові позивачу на вирішення аналогічного спору у справі № 39-9/27, погодження ТОВ «ВП»Межирічпродукт»укладення спірних договорів та відсутність у відповідачів зловмисної згоди на укладення спірних договорів безпідставними, оскільки в межах справи № 39-9/27 розглядався спір між іншими сторонами (позивач не брав у ньому участь) та з інших підстав, тому відмова у позову у справі № 39-9/27 не є підставою для відмови у позові в даній справі, якій має інші правові підстави пред’явлення. Відповідачі у справі та третя особа, як встановлено судом, також є заінтересованими особами в укладенні спірних договорів, отже заперечення ними наявності зловмисної згоди на укладення спірних договорів підлягає критичній оцінці та спростовується матеріалами справи. Укладення ж спірних договорів відбулося в той час коли фактичним керівником останнього був Чикун А.Ю., тобто товариство набувало цивільні права та обов’язки саме в особі Чикун А.Ю., який був звнтересований у їх укладенні та діяв внаслідок зловмисної згоди з відповідачами.

Про укладення спірних договорів купівлі-продажу та про перерахунок коштів за продане майно учасник ТОВ «ВП «Межирічпродукт»- Соломатіна В.Г., позивач по справі, не мала відомостей, що підтверджується листами директора ТОВ «ВП «Межирічпродукт»Реви В.В. від 25.11.2002р. та заступника директора ДФ АКБ «Український банк торгового співробітництва Гагарень Л.П. від 09.12.2002р., яких вони відмовили Соломатіній В.Г. в наданні будь-якої інформації щодо діяльності ТОВ «ВП «Межирічпродукт»та щодо виконання підприємством умов кредитного договору, вже маючи при цьому на той час оформлену довіреність на продаж майна ТОВ «ВП «Межирічпродукт».

Відчуження майнового комплексу ТОВ «ВП»Межирічпродукт»у вищенаведений спосіб та внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною є порушенням корпоративних прав позивача у справі щодо управління та одержання прибутку від діяльності товариства, які передбачені Законом України „Про господарські товариства”, оскільки внаслідок укладення спірних договорів ТОВ «ВП»Межирічпродукт»було позбавлено основних засобів виробництва та здійснення господарської діяльності, що є підставою для захисту судом порушеного права позивача у справі шляхом задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.57 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), який діяв на час укладення спірних договорів купівлі-продажу, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин згідно з ст.. 5 ЦК України (в редакції 2003р.), угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно з ст.. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідачів-2,3,4 безпідставними.

Відповідно до вимог ст.. 49 ГПК України, судові витрати сплачені позивачем за подання позову підлягають стягненню на його користь з відповідачів у рівних частках.

Клопотання ж позивача про винесення судом окремої ухвали, якою повідомити прокуратуру Дніпропетровської області про вчинення посадовими особами ТОВ "ВП "Межирічпродукт" під час оформлення договорів купівлі-продажу №№ 02/04-01, 02/04-02, 02/04-03 від 02.04.2003р. цілісного майнового комплексу підприємства неправомірних дій, які підпадають під дію ст.ст. 191 ч. 5, 212 ч. 3, 366 ч.2 КК України як незаконне заволодіння чужим майном, ухилення від сплати податків та службове підроблення, суд вважає задовольняти не доцільним, оскільки як вбачається з матеріалів справи Прокуратурою м. Павлограда вже розслідується відповідна кримінальна справі, отже у задоволенні наведеного клопотання слід відмовити.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 57, 59 ЦК УРСР, ст.ст. 1, 12, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу № 02/04-01, № 02/04-02, № 02/04-03 від 2 квітня 2003 року, нерухомого та рухомого майна, що були укладені між ТОВ "ВП "Межирічпродукт" (продавець), в особі Гагрень Л.П. та ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" (покупець), в особі директора Голуб С.М. з моменту їх укладення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Межирічпродукт»(49081, м. Дніпропетровськ, пр. Воронова, 73, кім.614, р\р.26007010109530 в АКБ ДФ «Южкомбанк», МФО 305266) на користь Проценко Інни Миколаївни (м. Дніпропетровськ, вул.. Малиновського, 16/40) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 425,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29,50грн., видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія»(49107, м. Дніпропетровськ, б-р. Зоряний, 1/165, р\р 26008013000271 в Дніпропетровській філії ”ВАТ «Іноваційно-промисловий банк», МФО 306989, ЄДРПОУ 32434043) на користь Проценко Інни Миколаївни (м. Дніпропетровськ, вул.. Малиновського, 16/40) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 425,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29,50грн., видати наказ.

Стягнути з Реви В’ячеслава Володимировича (м. Дніпропетровськ, вул.. Роторна 6/38) на користь Проценко Інни Миколаївни (м. Дніпропетровськ, вул.. Малиновського, 16/40) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 425,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29,50грн., видати наказ.

Стягнути з Гагрень Леоніда Петровича (м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, 55/76) на користь Проценко Інни Миколаївни (м. Дніпропетровськ, вул.. Малиновського, 16/40) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 425,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29,50грн., видати наказ.

СуддяА.Є. Чередко Суддя                                                                       О.В. Ліпинський

Суддя                                                                                           Н.М. Євстигнеєва

Рішення підписано