Рішення № 10810207, 12.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 серпня 2010 р.           Справа 7/140-10

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Селенга", м. Вінниця

про стягнення заборгованності за теплову енергію в сумі 23295,32грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Рибаченко І.В - представник за довіреністю № 02/791 від 01.09.2009 року. відповідача: Денисюк В.А. - представник, довіренсть б/н від 02.08.2010 року, паспорт серія АА 170275, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області від 13.03.1996 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Селенга", м.Вінниця23295,32грн., з яких 19328,43 грн. заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 360,94 грн. 3% річних, 1425,55 грн. інфляційних втрат та 2180,40 грн. пені.

Ухвалою від 09.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/140-10 та призначено до розгляду на 05.08.2010 року.

04.08.2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з урахуванням того, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на попередній договір від 02.11.2009 року який не може регулювати правовідносини між сторонами, а лише визначає основні умови договору, який має бути укладеним в майбутньому. Одночасно відповідач зазначає, що він розрахувався за реально спожиту теплову енергію, також заперечує проти застосування позивачем двоставкового тарифу при розрахунку вартості наданої теплової енергії. Крім того у відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення пені посилаючись на те, що в попередньому договорі не було передбачено відповідальність у вигляді пені.

В судовому засіданні 05.08.2010 року оголошувалась перерва до 12.08.2010 року для надання можливості сторонам надати додаткові докази необхідні для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.11.2009 року між КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та ТОВ фірма "Селенга" (Споживач) укладено попередній договір № 5923 на постачання та споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Договору сторони планують на першому етапі співробітництва здійснити укладення Попереднього договору на постачання та споживання теплової енергії.

Сторони зобов'язуються до 31.12.2009 року укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який повинен містити в собі усі істотні умови за переліком (п.3 Договору).

Проект основного Договору доручається скласти Стороні 1, який Сторона 1 зобов'язана надати на розгляд Стороні 2 не пізніше 01.12.2009 року (п. 4 Договору).

У випадку безпідставної відмови однієї із сторін від укладення основного Договору за п.3 даного попереднього Договору або вчинення дій, у результаті яких, укладення вище зазначеного основного Договору стає неможливим, винна сторона несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків іншій стороні в повному обсязі (п.5 Договору).

З 01.11.2009 року Сторона 1 зобов'язується надавати Стороні 2 послуги тепло-, гарячого водопостачання в приміщення Сторони 2 за адресою: м. Вінниця, вул. Кармелюка, 2, а Сторона 2 зобов'язується отримувати та оплачувати вартість цих послуг згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт протягом 10 діб з моменту їх отримання (п.6 Договору).

До укладення основного Договору сторони при розрахунках використовують розрахункові та облікові дані, які визначені договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 923, укладеним між Стороною 2 та ДП "Вінницькі теплові мережі", який діяв на момент підписання цього попереднього Договору (п.8 Договору).

В п.10 попереднього Договору сторони погодили, що на момент його укладення діють тарифи, які затверджені рішенням Вінницької міської ради № 1656 від 23.07.2009 року.

Відповідно до п.11 попереднього Договору сторони передбачили, що цей попередній Договір вступає в дію з 01.11.2009 року та діє до 31.12.2009 року, або до дати укладення основного Договору, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Враховуючи умови п.8 попереднього договору судом досліджувались умови договору № 923.

Зокрема. Судом встановлено, що 23.10.2002 року між ТОВ "Селенга" (Споживач) та ДП "Вінницькі теплові мережі" (Енергопостачальна організація) було укладено договір № 923 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1 вказаного договору до договору № 923 енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.4.2.3 Договору енергопостачальна організація зобов'язана повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1 Договору № 923).

В п.п.6.2-6.5 Договору встановлено наступне: розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 70 % вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов’язку сплатити за спожиту теплову енергію. Остаточні розрахунки за спожиту Теплову енергію повинні бути проведені споживачем до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

До договору № 923 від 23.10.2002 року сторонами було підписано додаток № 1 в п.1.1 якого погоджено максимальне теплове навантаження в розмірі 0,05 Гкал/годину (Qо).

16.12.2005 року сторонами підписано продовження додатку № 1 в якому сторони погодили, що максимальне теплове навантаження становить 0,135 Гкал/годину.

За твердженням сторін, продовження додатку було підписано в зв'язку із введенням в експлуатацію відповідачем додаткових площ в зв'язку з чим сумарне максимальне теплове навантаження становитиме 0,185 Гкал/годину.

Як встановлено судом 23.07.2009 року Вінницькою міською радою прийнято рішення № 1656 про затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".

Вказане рішення було опубліковано в "Вінницькій газеті" № 60 від 31.07.2009 року, і таким чином виконано вимогу п.4.2.3 Договору № 923 стосовно повідомлення відповідача про зміну тарифів.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання попереднього Договору № 5923 позивач за період з листопада 20079 року по грудень 2009 року відпустив відповідачу теплову енергію загальним обсягом 24,8 Гкал, що підтверджується актами про відпуск теплової енергії за листопад 2009 року від 26.11.2009 року та за грудень 2009 року від 28.12.2009 року.

Таким чином, виходячи із розміру тарифу як плати за одиницю споживання теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання розмір нарахування до сплати становить 11619,05 грн. (24,8*468,51).

В свою чергу плата за листопад-грудень 2009 року за одиницю приєднаного теплового навантаження з централізованого опалення та гарячого водопостачання становить 13611,56 грн. (0,185*36788,00*2).

Отже позивачем за листопад –грудень 2009 року надано послуг по гарячому водопостачанню на загальну суму 25230,61 грн..

В підтвердження надання послуг на вказану вище суму, окрім зазначеного вище суду надано виписку з журналу нарахувань.

В підтвердження надіслання рахунків на оплату позивач надав суду реєстр вручення відповідних рахунків споживачам за листопад-грудень 2009 року.

Однак відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання за попереднім Договором та не у повному обсязі здійснено розрахунки за отриману теплову енергію.

Так, відповідачем здійснено розрахунки на загальну суму 11619,05 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 14.10.2009 року № 457, від 15.03.2010 року № 132, № 133.

Як наслідок утворився борг у розмірі 13611,56 грн. (25230,61-11619,05), який не погашався відповідачем у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене вище суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 19328,43 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 13611,56 грн., як обґрунтовану та правомірну, а в решті вказаної позовної вимоги відмовляє як не доведеної та заявленої безпідставно (5716,87 грн.).

Стосовно вимог про стягненні пені суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині позову з урахуванням того, що сторонами в попередньому договорі № 5923 від 01.11.2009 року не було встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання умов даного договору.

При цьому суд враховував наступні приписи законодавства.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В статті 547 ЦК України вказано, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вказано в п. 2.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1425,55 грн. інфляційних втрат та 360,94 грн. 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку 3% річних та інфляційних спричинені наявністю арифметичних помилок в розрахунках.

В результаті проведеного перерахунку судом отримано 1136,85 грн. інфляційних втрат та 261,95 грн. 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім вказаних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені та часткової відмови в стягненні основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

12.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенга", вул. Кармелюка, 2, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13334271) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33126849) - 13611 грн. 56 коп. - боргу, 1136 грн. 85 коп. - інфляційних втрат, 261 грн. 95 коп. - 3 % річних, 150 грн. 10 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 152 грн. 07 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 серпня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600 - річчя, 13, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Кармелюка, 2, 21001.