Рішення № 108096323, 30.11.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.11.2022

Справа №490/1808/20

Провадження №2/489/203/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на користь позивача 87 160 грн. 82 коп. матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу марки RenaultTrafic, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, з яких: 84 660,82 грн. вартість відновлювального ремонту; 2500,00 грн. вартість проведення авто товарознавчої експертизи; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 400, 00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 12.01.2019 о 09 год. 20 хв. у м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 98, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota FJ Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, після чого, перший транспортний засіб, продовжив самовільний рух та скоїв наїзд на наступний припаркований автомобіль "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого останній здійснив самовільний рух на вдарив наступний припаркований транспортний засіб "AudiQ7", д.н.з. НОМЕР_4 . Водії припаркованих транспортних засобів були відсутні за кермом в момент ДТП. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП. Згідно висновку за Звітом про оцінку вартості збитків, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з врахуванням зносу, складає 84 660,82 грн. також позивачем за власний рахунок було сплачено вартість проведення авто-товарознавчої експертизи на загальну суму 2500,00 грн. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «Галицька». У страхової компанії виникло зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений у вказаному ДТП транспортний засіб позивача. Своїх зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ СК «Галицька» не виконала.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2021, замінено неналежного відповідача на належного та передано справу за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2021, цивільну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2021, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.12.2021, відкладено розгляд справи та витребувано докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та відсутності позивача. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 12 січня 2019 року о 09 год. 20 хв. у м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 98, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ToyotaFJ Cruiser", д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 2.3 "б", 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб "RenaultTrafic", д.н.з. НОМЕР_1 , після чого перший транспортний засіб, продовжив самовільний рух та скоїв наїзд на наступний припаркований автомобіль "Renault Dokker",д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого останній здійснив самовільний рух на вдарив наступний припаркований транспортний засіб "AudiQ7", д.н.з. НОМЕР_4 . Водії припаркованих транспортних засобів були відсутні за кермом в момент ДТП. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019, визнано ОСОБА_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16.10.2019, постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, із закриттям провадження у справі за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, залишено без змін.

Власником транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

З перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ, вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota FJ Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на дату вчинення ДТП 12.01.2019, застрахована в ПрАТ СК «Галицька» за Полісом обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ3513318.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату вчинення ДТП, застрахована в ПАТ «НАСК Оранта» за Полісом обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5618005.

Згідно звіту № 154/01-19 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04.03.2019, на основі проведених досліджень та розрахунків визначено вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження, станом на дату оцінки, складає 84 660,82 грн.

За проведення експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем сплачено 2500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 123 від 03.02.2019 (а.с. 30).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Судом було встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota FJ Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату вчинення ДТП, застрахована в ПрАТ СК ПрАТ «СК «Галицька» за Полісом обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, судом було встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди у відповідача був дійсний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4статті 37 вказаного Закону, строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми вказаного Закону, не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «Галицька». Своїх зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ СК «Галицька» не виконала.

Судом встановлено, що позивач звертався до Моторне (транспортне) страхове бюро України з заявою щодо невиконання ПрАТ «СК «Галицька» своїх зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до листа Департаменту внутрішнього страхування Моторного (транспортного) страхового бюро України від 17.01.2020 за вих. № 3.1-04/1584, МТСБУ не може застосувати до зазначеного страховика ПрАТ «СК «Галицька» заходів впливу, оскільки членство останнього в МТСБУ було припинено. На теперішній час МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «СК «Галицька» чи визнання вказаної страхової компанії банкрутом.

Проте, з листа МТСБУ від 12.01.2022 за вих. № 3-01б/922, вбачається, що ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до норм п. 51.10 ст. 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинило членство в МТСБУ.

Відповідно до п.п. 52.4, 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено або ліцензія якого анульована, позбавляється права на провадження обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак не звільняється від обов`язку виконання укладених договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На засіданні Президії МТСБУ було прийнято рішення про організацію та здійснення процедури повернення залишків коштів гарантійного внеску ПрАТ «СК «Галицька» у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків та здійснення страхових відшкодувань за зобов`язаннями даного страховика. Розмір граничної суми, затвердженої рішенням Президії МТСБУ від 29.10.2019 (протокол № 488/2020), був визначений з розміру наявного залишку коштів гарантійних внесків страховика до фонду захисту потерпілих, а також обсягу загальних зобов`язань страховика перед потерпілими, за зобов`язаннями якого здійснюється виплати та складає 13000,00 грн.

З платіжного доручення № 2546447 від 24.12.2020, МТСБУ здійснило виплату на користь ОСОБА_1 по справі № 70706 у розмірі 13000,00 грн.

З урахуванням того, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому відомості про перебування вказаної страхової компанії у процесі припинення чи провадження у справі про банкрутство відсутні, а тому вказана страхова компанія може бути відповідачем у справі та не позбавлена цивільної та процесуальної дієздатності.

Про можливість відповідати за своїми зобов`язаннями юридичних осіб, які не перебувають у стані припинення або процедура припинення яких не закінчена також йде мова у правових висновках Верховного суду у справах №521/15071/14-ц від 25.03.2020 року та №405/10733/14-ц від 24.02.2021 року.

Отже, суд приходить до висновку, що обов`язок по відшкодуванню шкоди та виплаті страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО4512559 автомобіля марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає виконанню саме страховиком ПрАТ «СК «Галицька» (крім того, розмір завданої шкоди не перевищує ліміту страхової відповідальності).

Як випливає з приписів частини 2 статті 1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту193.1статті193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Відтак, в силу приписів частини 2 статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів частини 2статті 1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі №161/2017/16-ц.

Позивачем надано Акт виконаних робіт № 76 від 23.05.2019, витяг з реєстру платників єдиного податку, товарний чек від 23.05.2019 про сплату у розмірі 85670,00 грн. згідно Акта виконаних робіт № 76 (а.с. 31-34), що підтверджує факт того, що виконавець робіт є платником податку на додану вартість, а тому в сумі страхового відшкодування слід включити саме матеріальний збиток за вирахуванням вже сплаченої МТСБУ суми в розмірі 13000 грн.

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні правові висновки було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі N 337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі N 362/5422/15.

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 10березня 2020року у справі №761/2941/17, від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17, 11грудня 2019року у справі № 227/2996/16-ц; від 07лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц тощо.

Отже, з відповідача ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 71660,82 грн. (84660,82 грн. (сума матеріального збитку згідно висновку експерта) 13000 грн. виплачених МТСБУ), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн., суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат суду надані: договір про надання правничої допомоги від 14.01.2019; Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.01.2019; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001308 від 19.01.2018; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1012006 від 23.03.2020; квитанцію до прибуткового касового ордера № 78 від 24.01.2019, про сплату позивачкою послуги адвоката у розмірі 8400,00 грн.

Отже, враховуючи характер виконаних адвокатом обсяг робіт (первинний аналіз документів, претензійна робота, підготовка та подача до суду позовної заяви), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, а також наявності заперечення відповідача проти розподілу витрат на адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки розмір витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4,12, 89, 141, 259, 263-265,282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу в сумі 71660 грн. 82 коп. та вартість проведення авто товарознавчої експертизи у розмірі 2500 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь держави судовий збір у розмірі 689 грн. 46 коп. (82%)

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька», юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, ЄДРПОУ 22186790.

Третя особа: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено «27» грудня 2022.

Суддя Н.О. Рум`янцева