Рішення № 108094146, 01.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10471/20

Провадження № 2/932/1545/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Скопа Н.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпрі впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін цивільнусправу запозовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень посилається на те, що на підставі укладеного договору № б/н від 24.03.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту до 5200 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між нею та Банком Договір. Відповідач зобов`язалася погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним і комісію у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на її картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратила та не повертає. Внаслідок цього, станом на 18.08.2020 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 7 602 грн. 94 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2102 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 року зазначена цивільна справа перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлева Д.О.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2020 року за № 522 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 року, справу передано для розгляду в провадження судді Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.12.2020 року цивільна справа прийнята до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2021 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій до суду заяві просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві просила розглянути справу у її відсутності.

29.06.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач зазначила, що до вересня 2019 року вважала, що всі зобов`язання перед Банком виконала ще у 2016 році і не має заборгованості. Проте, у 2019 році вона довідалась про заборгованість та протягом вересня 2019 року лютого 2020 року сплатила грошові кошти у розмірі 1400грн. Також зазначила, що взагалі не згодна з розрахунком позивача та вважає його таким, що не відповідає ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року.

22.07.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що при оформленні кредиту заява підписувалась відповідачкою, якою вона підтвердила щодо ознайомлення з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Відповідач безпідставно посилається на положення ДСТУ 4163-2003, адже цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Натомість ні Умови та правила надання банківських послуг, ні розрахунок заборгованості не входить до переліку організаційно-розпорядчих документів, а тому положення ДСТУ 4163-2003 не поширюється на оформлення документів доданих до позовної заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 24.03.2008 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, згідно з яким позичальнику надано кредит, з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту до 5200грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить посилання на те, що вона (заява), разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг. Одночасно із цим, суду доказів того факту, що позичальник розписувався у примірниках Умов та Правил надання банківських послуг тим самим зафіксувавши погодженні ним умови та правила, не надано, як і не надано доказів на погодження відповідача з Тарифами банку.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, станом на 18.08.2020 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 7 602 грн. 94 коп., з яких: 5 364 грн. 12 коп. - заборгованість за тілом кредита, 2 238 грн. 82 коп. - заборгованість за відсотками згідно зі ст. 625 ЦК України.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Анкету-заяву від 24.03.2008 року про приєднання відповідача до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» підписана відповідачем; розрахунок заборгованості за кредитним договором; довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки щодо зміни розміру кредитного ліміту; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; Умови та правила надання банківських послуг та виписку про рух коштів по рахунку відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Банк уклав із ОСОБА_1 кредитний договір та надав їй у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення, по мірі витрачання зі сплатою відсотків за користування грішми. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кредитні кошти витратила, після чого їх кредитору не повернула. Внаслідок цього, право банка на повернення йому його власності кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , і реалізував це право, звернувшись до суду.

Однак, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 364 грн. 12 коп. є недоведеною, через те, що наданими доказами підтверджується факт видачі кредиту лише на суму 5200 грн. Про це свідчить надана суду довідка про зміну умов кредитування щодо зміни розміру кредитного ліміту. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту збільшення кредитного ліміту та його використання відповідачем, суду не надано.

Оскільки заборгованість відповідача за самим кредитом не може перевищувати встановленого та доведеного перед судом розміру кредитного ліміту, який є рівним 5200 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення із відповідача саме 5200 гривень, як суми отриманого та неповернутого нею кредиту.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача із вказаними Умовами та правилами, а також доказом погодження сторонами інших істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст. 207, 1055 ЦК України.

Враховуючи відсутність підпису відповідача, наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не є доказом того, що саме такі умови та правила розумів відповідач, ознайомився і погодився із ним, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи, на момент отримання їх відповідачем, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафів за порушення строків виконання зобов`язання із повернення кредиту, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Так, у постанові від 03 липня 2019 року, у справі № 14-131цс19, Верховним Судом викладена правова позиція про неможливість застосування до аналогічних спірних правовідносин норм, що викладені у ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», як з моменту виникнення спірних правовідносин, так і до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Внаслідок цього, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих суду доказів про конкретні, запропоновані відповідачу, Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В даному випадку заява позичальника має істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, спосіб його встановлення, розмір відсоткової ставки за користування кредитним коштами. Заява позичальника не містить лише умов та порядку нарахування пені та штрафів у випадку порушення строку виконання основного зобов`язання. Внаслідок наведених вище норм матеріального права та правових позицій Верховного Суду, вважати розмір пені таким, що визначені у наданих суду витягах із Умов та правил надання банківських послуг, неможливо. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів погодження розміру неустойки, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.

Оскільки заборгованість відповідача за самим кредитом не може перевищувати встановленого та доведеного перед судом розміру кредитного ліміту, який є рівним 5200 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення із відповідача саме 5200 гривень, як суми отриманого та неповернутого нею кредиту та суми заборгованості по відсоткам в розмірі 2 238 грн. 82 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеної суми позовних вимог, що становить 97,80% від ціни позову. Розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується судом наступним чином: 2102 грн. * 0,9780 = 2 056 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ст. 247, ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором №б/н від 24.03.2008 року, яка склалася у сумі 7 435 грн. 82 коп., з яких:

- 5 200 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом,

- 2 238 грн. 82 коп. заборгованість по відсоткам

судові витрати у сумі 2 056 грн. 60 коп., а всього - 9 492 грн. 42 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева