Ухвала суду № 108086362, 21.12.2022, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

21 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/978/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали клопотання Комунального підприємства «Водпостач» Ріпкинської селищної ради про призначення судової експертизи по справі за позовом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області 14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12 (chernigiv@dei.gov.ua)до Комунального підприємства «Водпостач» Ріпкинської селищної ради 15000, смт. Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 160-апро стягнення 727 877 грн. 63 коп.

у присутності представників:

від позивача: Мисник С.В. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: Качан М.І. директор, Куліш Ю.А. адвокат (ордер від 08.12.2022 ЧН № 101382)

Ухвала виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 08.12.2022 по 21.12.2022, на підставі ст. 183, 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.12.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Комунального підприємства «Водпостач» Ріпкинської селищної ради про відшкодування шкоди в розмірі 727 877,63 грн., заподіяної внаслідок здійснення користування ділянкою надр (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним була проведена позапланова перевірка КП «Водпостач» Ріпкинської селищної ради за результатами якої складено акт від 26.10.2021 № 173/05.

Перевіркою встановлено, що відповідач здійснює спеціальне водокористування в частині забору води та скиду зворотних вод у водний об`єкт на підставі дозволу № 267/ЧГ/49д-19, виданого Державним агентством водних ресурсів 17.05.2019. Строк дії дозволу з 17.05.2019 по 17.05.2022.

Згідно дозволу, на обслуговуванні відповідача перебувають 3 артезіанські свердловини: № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919.

Ліміт забору води, який встановлений в дозволі на спеціальне водокористування, становить 831,1 м3/добу, 298,7 тис. м3/рік. Фактично за добу з артезіанських свердловин забирається біля 400 м3 води. Первинний облік забору води з артезіанських свердловин здійснюється побічним методом за показниками електролічильників. У відповідності до звітів про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) за період з 01.06.2019 по 31.12.2019 підприємством забрано 100,0 тис. м3 води. За 2020 рік 166 тис. м3 води. За період з 01.01.2021 по 30.09.2021 з артезіанських свердловин забрано 89,80859 тис. м3 води. Динаміка забору і використання води підприємством за даними звітів про використання води за формою 2-ТП (водгосп) свідчить, що за останні роки доведені підприємству ліміти забору води не перевищуються.

Перевіркою було виявлено порушення відповідачем вимог Кодексу України про надра, зокрема, на с. 18 п. 12 акту № 173/05 зафіксовано користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності спеціального дозволу. На с. 12 в розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства» (п. 7) задокументовано, що відповідачем здійснюється користування ділянкою надр (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу, що є порушенням ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра.

На підставі акту перевірки № 173/05 та копій звітів про використання води за 2019 рік та 2020 рік (форма № 2ТП-водгосп (річна)), Інспекцією встановлено, що об`єм самовільно використаних водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування складає 355 808,59 м3. Інспекція провела розрахунки розміру відшкодування збитків, у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (надалі Методика № 389).

Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок здійснення самовільного водокористування КП «Водпостач» за період з 01.06.2019 по 30.09.2021 складає 727 877,63 грн.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків було направлено на адресу відповідача разом із претензією № 15/3783 від 04.11.2021 з пропозицією про відшкодування шкоди в добровільному порядку в десятиденний термін.

Відповідачем надана відповідь на претензію від 10.11.2021 № 112, де він заперечує наявність його вини у відсутності документів на право користування земельною ділянкою. При наявності таких документів з урахуванням фактичного об`єму забору води, який не перевищує обсяг видобування підземних вод 300 м3 на добу з кожного з водозаборів, він мав би право видобувати підземні води без спеціального дозволу на користування надрами.

Позивач наголошує, що чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами питного водопостачання як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Так, статтею 23 цього Кодексу встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України, водний об`єкт природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище; ставок, канал, а також водоносний горизонт); водозабір це споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта.

Пунктом 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ України) при Комітеті України з питань геології та використання надр від 04.02.2000 за № 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.02.2000 за № 109/4330, визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Відповідно до п. 1.5.8 зазначеної Інструкції, ділянка родовища підземних вод просторово обмежена частина родовища підземних вод, у межах якої існують сприятливі умови для видобутку підземних вод окремим водозабором.

У відповідності з п. 2.3, 2.5 зазначеної Інструкції, підземні питні води належить використовувати насамперед для задоволення потреб питного і господарсько побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості й тваринництва. Використання підземних вод питної якості для задоволення потреб технічного водопостачання допускається в районах, де існують достатні перспективні або прогнозні ресурси питних підземних вод або відсутні поверхневі джерела технічного водопостачання за узгодженням з органами, що здійснюють державне управління в галузі використання й охорони підземних вод.

Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 м3 на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.

У дозволі на спеціальне водокористування № 267/ЧГ/49д-19 від 17.05.2019 зазначено перелік місць водозабору три артезіанських свердловини: № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919. Джерелом водопостачання, із системи якого здійснюється забір води по всім свердловинам, зазначено: ЧЕР/ДНЕПР/00892/0191/Р.БІЛОУС, код та назва водогосподарської ділянки: М5.1.5.55 р. Десна від г/п Чернігів до гирла (виключаючи р. Остер). Тобто, всі артезіанські свердловини належать до єдиного водозабору.

Отже, відповідач повинен видобувати воду в межах до 300 кубічних метрів на добу з водозабору, який складається з 3 свердловин, а не до 300 кубічних метрів на добу із кожної з цих свердловин, що підтверджується єдиним лімітом забору води в обсязі 831 м3 на добу, встановленим у дозволі на спеціальне водокористування № 267/ЧГ/49д-19 від 17.05.2019, який виданий на єдину систему водозабору.

На думку позивача, зважаючи на викладене, ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра не може бути застосована до господарської діяльності відповідача, оскільки добовий ліміт забору надр (підземної води) останнього перевищував дозволений вказаною статтею ліміт у розмірі 300 м3/добу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2022, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу № 927/978/22 малозначною; задоволено клопотання Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлений процесуальний строк для подання відповідачем заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

17.11.2022 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 17.11.2022 № 74 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якою він просить здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2022 задоволено заяву КП «Водпостач» Ріпкинської селищної ради із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 08.12.2022.

У встановлений судом процесуальний строк відповідачем подано відзив на позов в якому він заперечив проти позовних вимог.

Свої заперечення відповідач мотивує тим, що на обліку КП «Водпостач» в періоді, що перевірявся, перебувало три артезіанські свердловини: № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919, які зазначені в дозволі на спеціальне водокористування № 267/ЧГ/49д-19 від 17.05.2019 як три окремі водозабори.

Артезіанська свердловина № 1/3372 глибиною 500 м розміщена в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:02:001:1229.

Артезіанська свердловина № 2/3603 глибиною 118 м розміщена в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:02:001:1229,

Артезіанська свердловина № 3/3919 глибиною 460 м розміщена в АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:02:001:1228.

Свердловини № 1/3372 та № 2/3603 розташовані поряд, а свердловина № 3/3919 розташована взагалі на іншій земельній ділянці на відстані більш ніж 500 м від інших свердловин. Водозабір здійснюється із підземних джерел різних водоносних горизонтів (підземних басейнів), що обумовлено конкретними конструктивними глибинами кожної зі свердловин, адже всі свердловини мають значну різницю в глибині. При цьому, хоч свердловини № 1/3372 та № 2/3603 і розташовані поряд, але вони мають настільки суттєву різницю в глибині (382 м), що їх ніяк не можна розцінювати як один водозабір.

В конструкції свердловин відсутні проміжні водозабірні фільтри, використання яких дозволяє здійснювати одночасний доступ води в свердловину із різних водоносних горизонтів (підземних басейнів).

Крім того, робота водозабору кожної зі свердловин є незалежною, оскільки свердловини облаштовані окремими електронасосами, мають незалежне один від одного підключення до мережі електричного живлення. Насоси на кожній свердловині працюють незалежно один від одного.

На думку відповідача, той факт, що у дозволі на спеціальне водокористування № 267/ЧГ/49д-19 від 17.05.2019 по всім свердловинам КП «Водпостач» встановлено єдиний ліміт забору води, джерелом водопостачання, із системи якого здійснюється забір води, зазначено ЧЕР/ДНЕПР/0892/0191/Р.БІЛОУС, а водогосподарська ділянка - М5.1.5.55 р. Десна від г/п Чернігів до гирла (виключаючи р. Остер), не є однозначним свідченням того, що всі свердловини відносяться до єдиного водозабору, адже, наприклад, згідно дозволу на спеціальне водокористування № 33/ЧГ/49д-22 від 16.08.2022, який можна переглянути у вільному доступі на порталі електронних послуг Державного агентства водних ресурсів України, Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради має одинадцять водозаборів, по яким також встановлено єдиний ліміт забору води та у десяти з яких джерелом водопостачання, із системи якого здійснюється забір води, зазначено ЧЕР/ДНЕПР/0892/Р.ДЕСНА, а водогосподарська ділянка - М5.1.5.55 р. Десна від г/п Чернігів до гирла (виключаючи р. Остер), а деякі з цих водозаборів ще і знаходяться досить близько один від одного. Хоча, якщо виходити з логіки позивача, такого не може бути, адже позивач зазначає, що всі свердловини, які знаходяться на одній водогосподарській ділянці, мають одне джерело водопостачання і один ліміт забору води однозначно є єдиним водозабором.

Крім того, якщо подивитися на гідрографічне та водогосподарське районування зони діяльності Деснянського басейного управління водних ресурсів, яке розміщене у вільному доступі на офіційному сайті управління, то видно, що водогосподарська ділянка М5.1.5.55 р. Десна від г/п Чернігів до гирла (виключаючи р. Остер) займає величезну площу і простягається від смт. Ріпки Чернігівської області на півночі майже до міста Києва на півдні, а джерело водопостачання ЧЕР/ДНЕПР/0892/0191/Р.БІЛОУС становить значну частину даної водогосподарської ділянки. І в цьому контексті твердження, що всі свердловини, джерелом водопостачання яких є ЧЕР/ДНЕПР/0892/0191/Р.БІЛОУС теоретично були б єдиним водозабором, якби обслуговувалися одним підприємством, не витримує жодної критики, адже в такому разі ні про яке компактне розміщення водозабірних споруд (основну характеристику водозабору) на такій великій площі не може бути і мови.

Відповідач вважає, що все вищезазначене свідчить про те, що артезіанські свердловини, які перебувають на обслуговуванні КП «Водпостач», є окремими, незалежними один від одного водозаборами і, як наслідок, для встановлення факту перевищення підприємством ліміту обсягу видобування підземних вод в 300 кубічних метрів на добу, встановленого ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, необхідно робити розрахунок по кожній свердловині (водозабору) окремо, а не сумувати обсяги води, добуті з усіх трьох свердловин.

Отже, КП «Водпостач» протягом періоду, що перевірявся, по жодному з водозаборів не перевищив обсяг видобування підземних вод в 300 кубічних метрів на добу, тобто підприємством не було порушено вимог ст. 19, 23 Кодексу України про надра.

Також, відповідач посилається на відсутність його вини у тому, що право користування земельними ділянками було оформлено несвоєчасно, адже підприємство робило все можливе для належного оформлення такого права, тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування шкоди.

В підготовчому засіданні 08.12.2022 відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи яким він просить призначити у справі судову інженерно технічну експертизу на вирішення якої поставити питання: чи є артезіанські свердловини № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919, які знаходяться на балансі КП «Водпостач» Ріпкинської селищної ради, окремими водозаборами чи вони в комлексі складають єдиний водозабір?

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву, та додатково вказує, що у разі наявності у підприємства декількох свердловин, в кожному конкретному випадку необхідно визначатися щодо питання належності цих свердловин до єдиного водозабору.

Визначення вимог до компактного розміщення споруд у межах одного водозабору законодавство не містить, тому доцільно звернути уваги на те, як зазначаються свердловини у дозволі на спеціальне водокористування, чи вказуються вони як єдиний водозабір, чи мають різні назви, розміщені вони на одній земельній ділянці чи на різних, на якій відстані одна від одної вони розташовані, яка їх глибина, працюють вони незалежно чи їх робота взаємопов`язана. Тільки враховуючи всі ці факти в сукупності можна визначити чи є свердловини окремими водозаборами чи єдиним.

Позивачем подані заперечення на клопотання про призначення судової експертизи. Позивач вважає, що виявлені перевіркою та зафіксовані в акті обставини свідчать про порушення відповідачем ст. 19 Кодексу України про надра і є підставою для нарахування заявленої до стягнення суми 727 877,63 грн., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Наявність права на землекористування відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра могло бути підставою для видобування підземних вод без спеціального дозволу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Але за відсутності у відповідача на момент перевірки права на користування земельними ділянками, з`ясування питання належності свердловин до одного чи різних водозаборів не має значення для вирішення справи по суті.

Згідно ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та змагальність сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів (п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Предметом спору по даній справі є відшкодування шкоди в розмірі 727 877,63 грн., завданої відповідачем внаслідок здійснення користування ділянкою надр (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу.

Між сторонами існує спір щодо визначення чи є артезіанські свердловини № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919, які знаходяться на балансі КП «Водпостач», окремими водозаборами чи вони в комлексі складають єдиний водозабір і для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання у іншій сфері, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Крім того, жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань.

Враховуючи наявність сукупності умов, необхідних для призначення експертизи за клопотанням учасника справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про призначення судової експертизи проведення якої доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 8.1, 8.2 Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, об`єктами екологічної експертизи є, зокрема, виробничі й складські приміщення промислових, комунальних та інших підприємств і організацій, їх очисні спорудження, газоочисні й пилоуловлювальні установки тощо; механізми, устаткування, їх вузли та деталі з місця, де відбулася надзвичайна екологічна ситуація; відомості з технічної документації й актів перевірки екологічного стану об`єктів; результати обстеження об`єктів навколишнього середовища санітарно-епідеміологічними, природоохоронними й іншими спеціально уповноваженими органами.

До основних завдань екологічної експертизи належить, зокрема, встановлення обставин, пов`язаних з порушеннями природоохоронного законодавства та умов експлуатації потенційно небезпечних об`єктів, а також з діями (бездіяльністю) спеціально уповноважених осіб у галузі охорони навколишнього середовища й природокористування, які сприяли заподіянню шкоди здоров`ю людини (смерті людини) або призвели до інших тяжких наслідків.

Таким чином, експертиза, яку просить призначити відповідач, є екологічною експертизою, а не інженерно технічною.

У рішенні ЄСПЛ «Дульський проти України» від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Положеннями ч. 1, 3, 5 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом запропонувати питання, роз`яснення яких, на його думку, потребують висновку експерта.

Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про призначення експертизи попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Керуючись ст. 99, 100, 228, 229, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Комунального підприємства «Водпостач» Ріпкинської селищної ради про призначення експертизи задовольнити.

Призначити по справі судову екологічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

На вирішення експерта поставити наступне питання:

Чи є артезіанські свердловини № 1/3372, № 2/3603, № 3/3919, розташовані в межах смт. Ріпки Чернігівської області, які знаходяться на балансі Комунального підприємства «Водпостач» Ріпкинської селищної ради (код 38720309), окремими водозаборами чи вони в комлексі складають єдиний водозабір?

Для проведення експертизи надати експерту матеріали справи № 927/978/22.

Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Водпостач» Ріпкинської селищної ради здійснити оплату судової експертизи в 10 денний строк, після виставлення рахунку на її оплату.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Водпостач» Ріпкинської селищної ради забезпечити експерту безперешкодний доступ до об`єктів дослідження для огляду, необхідного для проведення судової експертизи, належні умови його роботи.

На час проведення судової експертизи зупинити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 26.12.2022.

Дата набрання ухвалою законної сили 21.12.2022.

Суддя А.С.Сидоренко