Рішення № 108080263, 26.12.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2570/22

26 грудня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилам спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення інфляційних нарахувань за весь час прострочення виплати суми грошового зобов`язання та трьох процентів річних від суми грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 7 липня 2022 р. звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою Міністерства оборони України (далі МОУ, відповідач), в якій просив стягнути з Міністерства оборони України інфляційні втрати за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 187 550 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 68 копійок.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 31 серпня 2021 р. Тернопільським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №500/4200/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум (оформлене протоколом від 15 листопада 2019 р. №158).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 р., дане рішення залишено без змін.

20 червня 2022 р. Міністерством оборони України здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн.

З огляд на це, на думку позивача, термін прострочення, визначається періодом з дня, коли особа набула таке право до дня, що передує проведеній виплаті, зокрема з 16 листопада 2019 р. по 19 червня 2022 р.

Посилаючись на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), просив стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми (480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн) та інфляційні нарахування за весь час прострочення, з урахуванням сукупного розміру інфляції за період з 16 листопада 2019 р. по 19 червня 2022 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зіславшись на те, що рішення суду не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та не визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті певних документів, обраховує борг із моменту його настання. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення коштів. Тому судове рішення не породжує, а тільки підтверджує підставу виникнення зобов`язання.

Крім того, відповідач вважає, що належним відповідачем у даній справі, а відтак, боржником за грошовим зобов`язання, є відповідний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) сторін.

7 липня 2022 р. позивачем подано позовну заяву до суду. Здійснено автоматизований розподіл справи. Визначено головуючого суддю у справі Баб`юк П.М.

12 липня 2022 р. судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає вирішенню місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

6 вересня 2022 р. Восьмим апеляційним судом ухвалено судове рішення у формі постанови, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Василиша Костянтина Вікторовича задоволено. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 р. скасовано, справу №500/2570/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3 жовтня 2022 р. справа №500/2570/22 повернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду. Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду від 3 жовтня 2022 р., дану справу передано для продовження розгляду судді Баб`юку П.М.

4 жовтня 2022 р. судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25 листопада 2022 р. відповідачем надіслано на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, який зареєстрований відділом документального забезпечення суду за вх. №16915 / 22 від 25.11.2022.

28 листопада 2022 р. відповідачем надіслано (повторно) засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву, який зареєстрований відділом документального забезпечення суду за вх. №16951 / 22 від 28.11.2022.

28 листопада 2022 р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано клопотання про залучення до участі в справі №500/2570/22 наступних третіх осіб: (1) Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; (2) Державну казначейську службу України.

Клопотання аналогічного змісту відповідачем надіслано засобами поштового зв`язку, що зареєстроване відділом документального забезпечення суду за вх. №16978/22 від 28.11.2022.

1 грудня 2022 р. адвокатом Василишиним К.В. (представником позивача) подано через відділ документального забезпечення суду заяву з процесуальних питань, що зареєстрована за №17126 /22 від 01.12.2022. В поданій заяві представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб від 28.11.2022.

23 грудня 2022 року головуючий суддя вийшов з щорічної відпустки.

23 грудня 2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.

Обставини встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, має статус учасника бойових дій та отримав захворювання внаслідок несення такої служби.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом №110 від 23 серпня 2019 р., призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в сумі 480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн на підставі встановлення інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Після цього, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, стосовно позивача прийнято рішення, яке оформлене протоколом №158 від 15 листопада 2019 р., про призупинення вищенаведених виплат.

Не погодившись із указаним рішенням, ОСОБА_1 (разом з іншими особами) звернувся до окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: (1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, щодо призупинення виплат одноразової грошової допомоги позивачам; (2) зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме 480 250,00 грн.

31 серпня 2021 р. Тернопільським окружним адміністративним судом постановлено рішення у справі №500/4200/21, про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги, в тому числі, ОСОБА_1

21 лютого 2022 р. постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 р. у справі №500/4200/21 залишено без змін.

21 лютого 2022 р. рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500 / 4200 /21 набрало законної сили.

20 червня 2022 р. на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Міністерство оборони України одноразової грошової допомоги в розмірі 480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Відтак, позивач вважає, що Міністерство оборони України прострочило виконання грошового зобов`язання, тому зобов`язане сплатити, а позивач відповідно має право вимагати виконання сплати, проіндексованої суми заборгованості за весь час прострочення (16 листопада 2019 р. 19 червня 2022 р.) та трьох процентів річних від простроченої суми (480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн).

Вказане стало підставою для звернення до окружного адміністративного суду.

Зміст спірних правовідносин.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи спірними, є два питання: (1) чи вважається сума заборгованості, нарахована на виконання ухваленого рішення суду про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, грошовою заборгованістю; (2) чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Норми, які суд застосував до спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка аргументів сторін щодо наявності або відсутності правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір між сторонами суд, зазначає наступне.

За правилами статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За загальним правилом, про яке йдеться в частині другій статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, які передбачені статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України, між іншим, визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України.

Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Таке правозастосування узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловленою в постанові від 2 вересня 2020 року в справі № 802/1349/17-а.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в пункті 22 постанови від 27 жовтня 2022 року у справі № 280/6352/21, зазначив, що «Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові».

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19, від 2 вересня 2020 року № 802/1349/17-а, та від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19.

Разом з тим, у вказаних постановах Верховний Суд вирішував питання про можливість стягнення з Міністерства оборони України трьох процентів річних та інфляційних нарахувань за весь час прострочення, відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як наслідок невчасно виплаченої одноразової грошової допомоги призначеної та нарахованої на виконання судового рішення.

У спірних правовідносинах, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 р. у справі №500/4200/21, судом визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги позивачу. Вказане рішення набрало законної сили 21 лютого 2022 р., тобто після процедури його апеляційного оскарження. Втім, лише 20 червня 2022 р. відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу в сумі 480 250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят) грн. Протягом всього часу, після набрання вказаним рішенням суду законної сили, позивач мав законне право вимоги до відповідача про виплату йому, визначеної суми грошових коштів, а відповідач кореспондуючий такому праву обов`язок - здійснити виплату належну позивачу суму заборгованості.

Правовідношення, в якому одна сторона (фізична особа) має підтверджене законом право вимоги виплати одноразової грошової допомоги до іншої сторони (суб`єкта владних повноважень), яка, відповідно до вимог закону, має своїм обов`язок здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, що виникає з факту виплати (не виплати) одноразової грошової допомоги. Сторони в такому правовідношенні наділяються правами та обов`язками кредитора і боржника.

Отож, визначення правової природи таких виплат, як «грошового зобов`язання», дає підстави для поширення на них положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2022 р. у справі № 910/21124/20 розкрив зміст частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, зазначивши наступне: «За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові …».

Така правова позиція, є останньою, проте не новою для судової практики. Вперше дана позиція була сформована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 р. у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), на яку вірно покликається адвокат К. Василишин у позовній заяві.

Викладене свідчить в користь того, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання боржник сплачує в користь кредитора інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від суми боргу.

Разом з тим, позивач у даній справі вбачає, що періодом, за який підлягає нарахуванню індекс інфляції на основну суму грошового зобов`язання, є час з 16 листопада 2019 р. (дня наступного за днем прийняття рішення Міністерством оборони України від 15.11.2019 №158, яке в подальшому скасоване) по 19 червня 2022 р. (останній день, який передує дню перерахуванню на картковий рахунок позивача, визначеної суми грошових коштів, 20 червня 2022 р.).

Суд не погоджується з даним твердженням, оскільки рішення суду у справі №500/4200/21, яким встановлено протиправність дій відповідача, набрало законної сили 21 лютого 2022 р.

Таким чином, до 21 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем існував спір щодо правомірності рішень і дій суб`єкта владних повноважень, а оскаржене рішення Міністерства оборони України від 15.11.2019 №158 вважається протиправним і скасоване з дня набрання судовим рішенням законної сили (21.02.2022).

Тому, суд вважає, що 22 лютого 2022 року (наступний день після набрання рішенням суду законної сили) є днем, з якого підлягають обрахуванню інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми.

Щодо обрахунку інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", визначено індексацію грошових доходів населення, як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У правозастосовній практиці, в тому числі під час подання позовних заяв, частко виникають проблеми під час визначення інфляційних нарахувань від суми заборгованості за весь час прострочення.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Під час обрахунку сукупного індексу інфляції вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця. До прикладу: (1) якщо заборгованість виникла 17 січня 2022 р., а погашено її 21 квітня 2022 р., то при розрахунку інфляційного збільшення враховуються індекси інфляції за лютий, березень, квітень; (2) якщо заборгованість виникла 12 січня 2022 р., а погашено її 5 квітня 2022 р., то при розрахунку інфляційного збільшення враховуються індекси інфляції за січень, лютий, березень.

Отже, у математичному виразі сукупний індекс інфляції можна відобразити такою формулою:

Is=(I1:100%) x (I2:100%) x (I3:100%) … x (Iz:100%), де:

Is - сукупний індекс інфляції у відсотковому відношенні;

І1, І2, І3 індекс інфляції в першому, другому та третьому місяцях прострочення;

Iz - індекс інфляції в останньому місяці прострочення.

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними.

Відповідно до правил описаних вище, для обрахунку сукупного індексу інфляції враховуються індекси інфляції за березень червень 2022 року включно.

Згідно із даними Державного комітету статистики України, в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано наступні відомості про розміри індексу інфляції протягом указаного періоду: березень 104,50% («УК» від 03.05.2022 №100); квітень 103,10% («УК» від 12.05.2022 №107); травень 102,70% ( «УК» від 11.06.2022 №129); червень 103,10% («УК» від 12.07.2022 № 151).

Відтак, Іs ( сукупний розмір інфляції), з урахуванням наведених вихідних даних становитиме:

(104,50:100) х (103,10:100) х (102,70:100) х (103,10:100) = 1,14078569

Звідси вбачається, що розмір інфляційних нарахувань у на суму боргу становитиме:

(480250 х 1,14078569) 480 250 = 67 612, 34 гривень.

Таким чином, інфляційні нарахування за весь прострочення в даній справі становитимуть 67 612 (шістдесят сім тисяч шістсот дванадцять) грн 34 копійки.

Щодо обчислення трьох процентів річних від простроченої суми.

Математичною формулою обчислення трьох процентів річних можна відобразити наступним чином:

Z= (((S x 3%) : 100%) x D) : 365, де

Z сума стягнення трьох процентів річних від простроченої суми;

S загальна сума простроченої заборгованості, на яку нараховуються проценти;

D - кількість днів прострочення;

365 кількість днів у році.

Отож, сума заборгованості, на яку нараховуються три проценти річних становить 480250 гривень, а в розрахунковому періоді 118 календарних днів (між 22 лютого 2022 року та 19 червня 2022 року, включно із указаними днями).

Підставивши вихідні дані, отримуємо:

(((480250 х 3%) : 100%) х 118) : 365 = 4 657,77 гривень.

Отже, три проценти річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становить 4 657 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім тисяч) 77 копійок.

Відтак, загальною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, на підставі приписів частини другої статті 625 ЦК України становить 72 270 (сімдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн 11 копійок.

Стосовно визначення відповідача, в розглядуваному випадку позивач вірно висновувався тим, що такий обов`язок слід покласти на МО України.

Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, лише надсилає до МО України заяву про призначення відповідної допомоги, видає наказ про її виплату та здійснює перерахунок коштів на банківський рахунок особам, яким вона призначена.

Фактично рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги приймалося відповідним структурним підрозділом Міністерств оборони України, а тому саме на цього відповідача повинна покладатися відповідальність за порушення грошового зобов`язання перед позивачем в розглядуваному випадку.

Щодо виплати позивачу визначеної судом у даному рішенні суми, то для відновлення порушених прав та інтересів не бути мати значення чи таку виплату буде здійснювати безпосередньо Міністерство чи через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Висновки за результатами розгляду справи.

Суд вважає, що позивач вірно висновував з того, що правовідношення, в якому одна сторона (фізична особа) має підтверджене законом право вимоги виплати одноразової грошової допомоги до іншої сторони (суб`єкта владних повноважень), яка, відповідно до вимог закону, має своїм обов`язок здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням. Таке зобов`язання виникає з факту виплати (не виплати) одноразової грошової допомоги. При цьому, сторони в такому правовідношенні наділяються права та обов`язками боржника та кредитора. Між тим, саме позивач, в такому правовідношенні наділений правами кредитора по відношенню відповідача, який, є боржником. Оскільки вказане правовідношення, є грошовим зобов`язанням, то позивач вірно виходив з того, що до відносин заснованих на простроченні виплати суми заборгованості у виді одноразової грошової допомоги поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України.

Втім, суд не погодився із періодом прострочення, який обрав позивач для стягнення з відповідача, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, виплат (трьох процентів річних та індексу інфляції за весь період прострочення).

Суд знаходить, що такий періодом повинен визначатись з наступного дня за днем набрання законної сили рішенням суду, яким установлена протиправність дій та рішень відповідача, а завершуватись - днем, що передує дню перерахуванню відповідачем коштів на картковий рахунок позивача.

З огляду на це, судом перераховано суму інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, з наведенням відповідних мотивів та математичних формул для їх обрахунку.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Міністерства оборони України проіндексовану суму боргу з урахуванням сукупного розміру інфляції, за період з 22.02.2022 по 19.06.2022, в сумі 67 612 (шістдесят сім тисяч шістсот дванадцять) грн 34 копійки та три проценти річних від простроченої суми заборгованості, за період з 22.02.2022 по 19.06.2022, в сумі 4 657 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім тисяч) 77 копійок, що разом становить 72 270 (сімдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн 11 копійок.

Керуючись статтями 2, 12, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України в користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми та інфляційні нарахування за весь час прострочення, а саме за період з 22.02.2022 по 19.06.2022, в звальній сумі 72 270 (сімдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн 11 копійок

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168 код ЄДРПОУ 00034022);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.