Постанова № 10808005, 09.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2010 року           17:50           № 2а-7716/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»

до Чернігівської митниці,

                    Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно

сплачених платежів

У судовому засіданні 9 серпня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Дочірнє підприємство «Агроцентр Єврохім-Україна»(надалі –також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Чернігівської митниці (надалі –також «Відповідач 1»), Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (надалі –також «Відповідач 2») про визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету України –Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, рахунок № 31117031700001 або з іншого відкритого для цих цілей рахунку, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 8200191) на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) суму надмірно сплачених платежів у розмірі 59447, 28 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста сорок сім гривень 28 коп.) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(п/р 26004003113700 у банку «ІНГ Банк Україна», м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33102216); стягнення з Державного бюджету України –Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019) на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) 601, 27 грн. (шістсот одну гривню 27 коп.) витрат по сплаті судового збору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(р/р 26004003113700 у банку «ІНГ Банк Україна», м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 31102216); зобов’язання Чернігівську митницю (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, 6) протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення по цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) висновок, в якому узгодити реквізити рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету, кодів бюджетної класифікації за доходами, та підтвердити зарахування надміру сплачених Дочірнім підприємством «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) платежів до бюджету із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 59447, 28 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста сорок сім гривень 28 коп.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Чернігівською митницею при винесенні рішення № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів, було порушено вимоги чинного митного законодавства.

Представник Позивача посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення Відповідачем 1 було неправомірно застосовано другий метод визначення митної вартості товару –методу визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну, за ціною договору щодо ідентичних товарів. При цьому, скоригована Відповідачем 1 вартість товару збільшилася із заявленої Позивачем в 534645, 77 грн. до 575772, 37 грн.

На думку представника Позивача, при визначенні митної вартості товару, який поставлявся Позивачу, Відповідач 1 повинен був застосувати перший метод визначення митної вартості, оскільки ціна товару, який поставлявся за відповідним Договором, –вартість селітри аміачної марки Б (185 доларів США за 1 тонну) є максимально наближеною до вартості продажу непов’язаним покупцям подібних (аналогічних) товарів для імпорту в Україну, який здійснювався в той же час, а тому у Відповідача 1 були відсутні правові підстави для застосування другого методу визначення вартості даного товару.

Внаслідок невірного визначення митної вартості товару Позивачем, як зазначив його представник, було надмірно сплачено до державного бюджету кошти в розмірі 59447, 28 грн., які, на думку представника Позивача, підлягають стягненню з Відповідача 2 як бюджетне відшкодування надмірної сплати ним податку на додану вартість.

Представник Відповідача 1 –Чернігівської митниці, –проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача 1 було зазначено про те, що при прийнятті рішення № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів, Чернігівська митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Представником Відповідача 1 було зазначено про те, що продавець та покупець товару у спірних правовідносинах є пов’язаними між собою особами, а декларантом у повному обсязі не доведено, що взаємозалежність між покупцем та продавцем не вплинула на ціноутворення товару, а, відтак, Відповідачем 1 при визначенні митної вартості експортованого товару було правомірно застосовано другий метод визначення митної вартості товару.

Представник Відповідача 2 –Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, –проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача 2 було зазначено про те, що стягнення із державного бюджету надмірно сплачених особою коштів відбувається за встановленою чинним законодавством процедур та за наявності відповідних підстав та умов.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи, на думку представника Відповідача 2, відсутні правові підстави для стягнення коштів з Державного бюджету України на користь Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представників Відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

11 грудня 2008 року між Дочірнім підприємством «Агроцентр Єврохім-Україна»та ВАТ «Новомосковская акционерная компания «Азот», Російська Федерація (надалі –також «Постачальник») було укладено Договір № 006-0186104 від 11 грудня 2008 року (надалі –також «Договір»), предметом якого є придбання Позивачем селітри аміачної марки Б.

Згідно з додатком № 31 від 24 березня 2010 року до Договору, Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити Позивачу 3000 тон +/- 5% селітри аміачної марки Б (надалі – також «товар») за ціною 195 доларів США за 1 тонну (з урахуванням упаковки, маркування та транспортування до станції прикордонного переходу).

На виконання умов Договору та Додатку № 31 до нього Постачальником (ВАТ «Новомосковская акционерная компания «Азот», Російська Федерація) було здійснено поставку селітри аміачної марки Б на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна».

8 квітня 2010 року Декларантом Позивача –ТОВ «Салті-Брок-2000» було заявлено товар в кількості 346 місць загальною вагою 346 тон до митного оформлення до Чернігівської митниці та подано Відповідачеві 1 наступні документи:

- декларацію митної вартості № 102000013/0/060130,

- лист про погодження № 100000016/2010/002824 від 26 березня 2010 року,

- вантажно-митну декларацію № 102000013/0/060130,

- облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 10000/11/08/14683,

- зовнішньоекономічний договір № 006-0186104 від 11 грудня 2008 року з додатковими угодами № 3 від 27 листопада 2009 року, № 4 від 24 лютого 2010 року та додатком № 31 від 24 березня 2010 року за № 006-0255277,

- залізничні накладні,

- рахунки-фактури та комерційні рахунки на товар,

- паспорти якості на товар,

- пакувальні листи,

- довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 13 січня 2010 року № 231/2,

- сертифікат походження товару,

- свідоцтво про державну реєстрацію товару в Україні серії А № 01930 від 5 листопада 2009 року,

- висновок ДП «Держзовнішінформ»від 30 березня 2010 року № 8/75-6 та інші документи.

Під час митного оформлення товару декларантом Позивача було застосовано перший метод визначення митної вартості товару – метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Заявлена Декларантом Позивача митна вартість партії товару складала 67 470 доларів США (534 645.77 грн.) по 195 доларів США за 1 тонну.

Під час митного контролю щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товарів Відповідач 1 витребував у Позивача додаткові документи, передбачені пунктом 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та надання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.

На виконання вимоги Відповідача 1 Декларантом Позивача було надано наступні документи:

- статут Позивача від 25 грудня 2007 року та рішення Засновника Позивача від 10 грудня 2007 року;

- планову калькуляцію Постачальника на 2010 рік;

- прайс-лист Постачальника на продукцію від 31 березня 2010 року;

- довідку про відсутність у Позивача фінансових зобов'язань від 9 квітня 2010 року № 09-04/10-1;

- висновок ДП «Держзовнішінформ»від 30 березня 2010 року № 8/75-6;

- огляд цін українського та світового товарних ринків № 3 (161) 2010;

- огляд цін українського та світового товарних ринків № 4 (162) 2010;

- Договір № Н-00000221 купівлі-продажу від 5 січня 2010 року;

- рахунок-фактуру від 16 березня 2010 року № Н-0002889;

- видаткову накладну № Н-001071 від 18 березня 2010 року;

- видаткову накладну № Н-001072 від 19 березня 2010 року.

9 квітня 2010 року Чернігівською митницею прийнято рішення № 102000006/2010/000319/1 про визначення митної вартості товару.

При прийнятті рішення № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року Відповідачем 1 при визначенні митної вартості товару було застосовано другий метод визначення митної вартості товарів –метод визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, за ціною договору щодо ідентичних товарів.

В результаті застосування другого методу визначення митної вартості товарів скоригована Відповідачем 1 вартість імпортованого Позивачу товару збільшилася із заявленої 534645, 77 грн. до 575772, 37 грн.

Позивач вважає Рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування Рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару, як рішення суб’єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення суб’єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до висновку про те, що Відповідачем 1 при прийнятті оскаржуваного рішення було неправомірно застосовано другий метод визначення митної вартості товару, з огляду на наступне.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, принципи забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, визначено Митним кодексом України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях –це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Згідно з частиною 2 статті 27 Митного кодексу України митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 88 Митного кодексу України визначено обов'язки декларанта.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою (частина 1 статті 88 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України визначено порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Так, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості (частина 1, 2 статті 265 Митного кодексу України).

Частиною 3 статті 256 Митного кодексу України визначено, що якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визнаено статтею 266 Митного кодексу України.

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною 5 статті 266 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження, визначено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766(в редакції, яка була чинною станом на час подання митної декларації та прийняття Відповідачем 1 оскаржуваного рішення) (надалі –також «Порядок»).

Відповідно до пункту 2 Порядку визначення митної вартості товарів –це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 7 Порядку визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено, що при заявленні товару до митного оформлення Декларантом Позивача –ТОВ «Салті-Брок-2000», було подано всі передбачені пунктом 7 Порядку документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 9 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Під час митного контролю щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товарів Чернігівською митницею було витребувано у Позивача додаткові документи, передбачені пунктом 9 Порядку.

Судом встановлено, що Позивачем на вимогу Відповідача 1 було надано передбачені пунктом 9 Порядку документи.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що аналіз змісту наданих Відповідачу 1 документів (зокрема, планової калькуляції Постачальника на 2010 рік, прайс-листа Постачальника на продукцію від 31 березня 2010 року, висновку ДП «Держзовнішінформ»від 30 березня 2010 року № 8/75-6, огляду цін українського та світового товарних ринків) свідчить про те, що визначена Додатком № 31 від 24 березня 2010 року до Договору вартість селітри аміачної марки Б (195 доларів США за 1 тонну) є максимально наближеною до вартості продажу непов’язаним покупцям подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну в аналогічний період.

Відповідно до пункту 10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що чинним митним законодавством України передбачено право декларанта доводити правильність визначення ним митної вартості заявлених товарів.

Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України визначено, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що між Чернігівською митницею та Позивачем (чи Декларантом Позивача) проводилися консультації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, як того вимагає частина 3 статті 266 Митного кодексу України.

Крім того, Відповідач не надав доказів того, що документи, подані Декларантом Позивача для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Не послався Відповідач і на обставини, які виключають використання першого методу визначення митної вартості товару.

Застосовуючи другий метод визначення митної вартості товарів, Відповідач 1 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним митним законодавством України.

Стосовно позовної вимоги про стягнення Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»суму надмірно сплачених платежів у розмірі 59447, 28 грн., Суд звертає увагу на наступне.

Чинним законодавством України визначено чіткий механізм повернення платникам податків (інших платежів) коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Відповідно до пункту 2. 2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44 –для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України (далі - ГУДК України) у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку (пункт 3.3 Порядку № 25/44).

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою. Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно з відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи (пункт 3.4 Порядку № 25/44).

Суд звертає увагу на те, що обов’язок у Відповідача 1 щодо вчинення відповідних передбачених вищенаведеними правовими нормами дій щодо повернення коштів Позивачу, виникне з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Відтак, позовна вимога про стягнення коштів є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Необґрунтованою є вимога Позивача про зобов’язання Чернігівську митницю протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення по цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві висновок, в якому узгодити реквізити рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету, кодів бюджетної класифікації за доходами, та підтвердити зарахування надміру сплачених Дочірнім підприємством «Агроцентр Єврохім-Україна платежів до бюджету із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 59447, 28 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста сорок сім гривень 28 коп.), з огляду на наступне.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин. Суд не вирішує вимог особи на майбутнє.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи у Суду відсутні підстави вважати, що Відповідач 1 ухилятиметься від виконання покладених на нього обов’язків щодо виконання даного судового рішення після набрання ним законної сили.

Відтак, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Окремо Суд вважає за необхідне зазначити, що в порядку частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача 1, 70 грн. судового збору, в той же час відмовляє в стягненні 601, 27 грн. судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення коштів, оскільки в задоволенні цієї вимоги Позивачу відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

          1. Адміністративний позов задовольнити частково.

          2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 9 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів.

          3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

          4. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна» 1, 70 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська