Постанова № 10808000, 06.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2010 року 15:15 № 2а-14426/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства трест «Київськміськбуд-1»імені

М.П. Загороднього

до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі

міста Києва

про скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (надалі трест «Київміськбуд-1», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва (надалі УПФ у Шевченківському районі, відповідач) про скасування рішення № 2325 від 22.10.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, яким до позивача застосовано штраф в сумі 67 955,70 грн. та пеню в розмірі 6018,57 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2009 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що фінансові санкції згідно з рішенням УПФ України у Шевченківському районі від 22.10.2009 р. застосовані до відокремленого структурного підрозділу позивача ВП СБУ № 30 ПАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього, який не є юридичною особою. Позивачем в якості доказу надані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якими за результатами розгляду скарг скасовані рішення УПФ в Оболонському районі м. Києва з підстав неправомірного застосування фінансових санкцій до відокремленого підрозділу позивача, оскільки останній не є юридичною особою, до якої може бути застосована відповідальність.

Окрім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав про те, що фінансові санкції застосовані безпідставно, оскільки перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці. Враховуючи те, що позивачем були перераховані кошти на оплату праці за січень 2009 року 05 березня 2009 року, за травень 2009 року 7, 9 липня 2009 року, за червень 2009 року 7, 11, 13, 27 серпня 2009 року, позивач вважає, що відсутні порушення строків перерахування страхових внесків.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог про скасування рішення № 2325 від 22.10.2009 року про застосування фінансових санкцій до ВП СБУ № 30 ПАТ «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього зареєстровано Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії АО1 № 480222, ідентифікаційний код 04012655) та має Відокремлений підрозділ Спеціалізоване будівельне управління № 30 Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (далі ВП СБУ № 30 ПАТ трест «Київміськбуд-1») (ідентифікаційний код 34299638) без статусу юридичної особи, який здійснює свою діяльність відповідно до Положення.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»ВП СБУ № 30 ПАТ трест «Київміськбуд-1»є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і згідно повідомлення зареєстровано в УПФУ у Шевченківському районі, реєстраційний № 26.10.03-37866.

Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва прийнято рішення № 2325 від 22.10.2009 року, яким застосовано до ВП СБУ № 30 ПАТ трест «Київміськбуд-1»ім.. М.П. Загороднього фінансові санкції в сумі 73974,27 грн. на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків.

Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

До страхувальників відносяться, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач та його відокремлений підрозділ є платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно з ст.ст. 19,20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 3 Закону України «Про збір на державне пенсійне страхування», та п. 2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»кожен суб'єкт господарювання повинен своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до ПФУ страхові внески.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 2.1 (розділ 11) Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 за № 26-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за № 1136/17152, страхувальники формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.

Позивач у судовому засіданні підтвердив своєчасність подання звітів відокремленим підрозділом СБУ № 30, на доказ чого подав копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий 2009, березень 2009, квітень 2009, травень 2009, червень 2009, липень 2009, серпень 2009 року. Водночас, на думку позивача, подання звітів і фактична сплата страхових внесків є окремими діями страхувальника і не завжди повинні збігатися у часі, таку позицію він обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з виписками по банківським рахункам ПАТ трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього за лютий 2009 року, червень 2009 року та серпень 2009 року, позивачем були перераховані кошти на оплату праці за січень 2009 року 05 березня 2009 року, за травень 2009 року 7, 9 липня 2009 року, за червень 2009 року 7, 11, 13, 27 серпня 2009 року. Таким чином, позивач вважає, що перерахував страхові внески одночасно із одержанням коштів на оплату праці, тому не вбачає порушень вимог Закону.

Аналізуючи норми законодавства щодо обовязку сплати страхових внесків, суд відмічає, що ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлені строки перерахування сум страхових внесків на рахунок Пенсійного фонду, а ч. 10 цієї статті передбачено, що до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески застосовуються фінансові санкції.

При цьому, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ»міститься посилання на постанову Верховного Суду України від 14 квітня 2009 року стосовно стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у якій висловлено позицію, що фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах, встановлених пунктом другим частини дев'ятої статті 106 вищеназваного Закону.

Разом з тим, суд погоджується позицією позивача щодо винесення УПФ у Шевченківському районі м. Києва рішення про застосування фінансових санкцій з порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі Інструкція).

Зазначена Інструкція затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, та визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Як передбачено пунктом 9.1. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.

Відповідно до п. 9.3.2. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

У п. 9.2 визначається, що фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2 - 9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1 - 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.

Фінансові санкції, зазначені у підпункті 9.3.1 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1 - 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Враховуючи те, що дія Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців, суд приходить до висновку, що тільки фінансові санкції, зазначені у пункті 9.3.1 (ухилення страхувальників від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду України) можуть бути застосовані до відокремлених підрозділів або до інших осіб, які не зареєстровані як юридичні особи у встановленому Законом порядку.

Як вбачається зі змісту Рішення про застосування фінансових санкцій № 2325 від 22.10.2009 року, зазначений документ винесено у відношенні ВП СБУ № 30 ВАТ трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього із зазначенням коду ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 34299638 та адреси: вул. Мельникова, 35, яка при цьому не відповідає адресі, зазначеній у довідці АБ № 233749 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України м. Київ, вул. Полупанова, 16.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»у розумінні пункту 9 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. Ця норма також кореспондується з положенням ч. 14 ст. 106 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків може бути прийнято відносно юридичної особи, оскільки в протилежному випадку це зробить неможливим його виконання.

На підтвердження того, що рішення Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу може бути винесено по відношенню до юридичної особи, позивачем надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про результати розгляду скарги від 17.11.2009 № 24228/08, 19.05.2010 № 10551/08, згідно з якими скасовані рішення УПФ в Оболонському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій до Відокремленого підрозділу УО ПАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність застосування санкцій до ВП СБУ № 30 ПАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього, оскільки незважаючи на те, що відокремлений підрозділ позивача є зареєстрованим страхувальником, останній здійснює свою діяльність від імені головного підприємства і не може нести відповідальність у вигляді сплати фінансових санкцій без відома юридичної особи, що його утворила.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване не це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено порушення законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій від 22.10.2009 р. № 2325 у вигляді штрафу в сумі 67955,70 грн. та пені в сумі 6018,57 грн., у звязку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд визнає позовні вимоги позивача такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Києва № 2325 від 22.10.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органам Пенсійного фонду.

3.Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 02.08.2010.