Постанова № 10807981, 12.08.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3199/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Вітебській А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

16.06.2010 року позивач, відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» на користь Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 8910,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Згідно форми звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» у 2009 році становила 125 осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 5 робочих місць, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність становить 4 особи. Відповідачем не виконано норматив - 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2009 рік становить 8750,40 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 8750,40грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 160,43 грн. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача повторно в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечення на позов не надав, правом участі в судовому засіданні на скористався. Надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням юрисконсульта у терміновому відрядженні, але належних доказів щодо перебвання представника у відрядженні не надав.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятись і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 125 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 5 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 4 особи, фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році - 1093,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2009 році -8750,40 грн. Відповідачем розрахована адміністративно-господарська санкція за нестворені робочі місця для інвалідів в сумі 8750,40 грн.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 5 осіб.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обовязок підприємств, установ, організацій у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарської санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інвалідів, кваліфікації та знань з урахування його бажань.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Куликівського районного центру зайнятості № 532 від 22.06.2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро», звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН щодо вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2009 року не подавались.

Отже, відповідачем не доведено, що ним вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідачем розрахована адміністративно-господарська санкція в сумі 8750,40 грн. Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення норматив, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 160,43 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме з вини відповідача, який не повідомив Куликівський районний центр зайнятості Чернігівської області про наявність вакансій для інвалідів, інваліди не були направлені для працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» у 2009 році.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України ,ст.ст. 9, 69-71, 97, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» (р/р 2600400018292 Укрексімбанк, МФО 353679, код ЄДРПОУ 35493502) до Державного бюджету Куликівського району (р/р 31214230700258 в УДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) адміністративно-господарських санкцій в сумі 8750 (вісім тисяч сімсот пятдесят) грн. 40 коп. та пені в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подання через суд першої інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Соломко І.І.