Рішення № 108079115, 26.12.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12916/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.05.2022 року №1310/2-969 та рішення від 05.07.2022 року №2455 та зобов`язання відповідача призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року з березня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.04.2022 року він звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи. 06.05.2022 року відповідачем прийнято рішення №1310/2-969 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Згодом позивач із родиною змінив фактичне місце проживання у м. Одесі та звернувся з відповідною заявою до відповідача про отримання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, а також повторно звернувся з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

04.07.2022 року відповідач надав позивачу нову довідку внутрішньо переміщеної особи. 05.07.2022 року відповідач прийняв рішення №2455 про відмову у наданні допомоги на проживання ВПО.

Позивач не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

06.10.2022 року представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, який обґрунтований тим, що згідно з абзацом 7 пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Таким чином, оскільки заявник проживає в Одесі з 23.03.2020 року, тобто до ведення воєнного стану 24.02.2022 року йому відмовлено у наданні допомоги на проживання, про що повідомлено листом №13-10/2-969 від 06.05.2022 року.

Також представником відповідача зазначено, що позивач звертався із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 20 червня 2022 року та надав роздруківку з Порталу «Дія» про пошкоджене або втрачене майно за місцем реєстрації у м. Маріуполь.

Відповідно до Порядку подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 26 березня 2022 р. №380 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. №505), його дія поширюється на громадян України, які є власниками пошкодженого або знищеного нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, з моменту введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.

Згідно із відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно правом власності на житло у місті Маріуполь Донецької області ОСОБА_1 не володіє, тому дія цього Порядку на нього не поширюється.

Враховуючи вищевказане, у наданні допомоги на проживання заявнику відмовлено, про що повідомлено листом №13-10/2-2420 від 27.06.2022 р.

Отже відповідач вказує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у зв`язку із військовими діями у Донецькій області, був змушений переїхати до м. Одеса.

Відповідно до довідки від 25.03.2020 року №5106-5000280183 позивач взятий на облік як ВПО за адресою проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8).

11.04.2022 року позивач звернувся до відповідача за місцем обліку як ВПО із заявою про надання допомоги на проживання ВПО.

Рішенням УСЗН в Київському районі №1310/2-696 від 06.05.2022 року позивачу відмовлено у наданні вказаної допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (а.с.8).

04.07.2022 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання ВПО (а.с.11).

Рішенням УСЗН в Київському районі №2455 від 05.07.2022 року позивачу відмовлено у наданні вказаної допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (а.с.7).

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Статтею 2 Закону визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

До 20.03.2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою КМУ №505.

Пунктом 2 вказаного Порядку №505 було встановлено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок № 332, відповідно до п.1 якого Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою КМУ №322 втратила чинність постанова КМУ №505 та затверджений нею Порядок.

Пунктом 2 Порядку №332 встановлено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. 204.

Згідно з п.3 Порядку №322 в редакції на час виникнення спірних правовідносин допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Абзацом 7 п.3 в редакції на час виникнення спірних правовідносин було встановлено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналіз п.3 Порядку №332 в редакції на час спірних правовідносин свідчить про те, що право на допомогу на проживання ВПО мають: - особи, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 на підставі Порядку №505 (при цьому таким особам не потрібно звертатись із заявою, їм автоматично виплачується допомога вже на підставі Порядку№322); - які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку.

Позивач є ВПО станом на 24.02.2022 зареєстрований та проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , тобто на території Одеської області, яка включена у перелік адміністративно-територіальних одиниць визначених розпорядженням КМУ від 06.03.2022 року №204-р.

Посилання відповідача на абз.7 п.3 в редакції на час виникнення спірних правовідносин як на підставу відмови у наданні допомоги є неспроможним, оскільки відповідач основними критеріями для відмови у наданні допомоги визначає наявність статусу ВПО до 24.02.2022 року та не отримання допомоги до 24.02.2022 року, проте зміст абз.7 п. 3 Порядку свідчить про те, що особам, які отримували допомогу до 24.02.2022 року допомога відповідно до нового Порядку №322 надається автоматично без заяви. Інші ВПО повинні звернутися за допомогою із заявою при умові, що вони обліковані як ВПО до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку.

Отже внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" згідно розпорядження КМУ від 06.03.2022 року №204-р та які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають право на отримання допомоги на проживання згідно Постанови №332, за умови надання відповідної заяви.

Частинами 1,2 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 58 Конституції України закріплює один принцип права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі , крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення цього принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (зокрема, рішення у справах Беєлер проти Італії, заява №33202/96, Онер`їлдіз проти Туреччини , Москаль проти Польщі, заява №10373/05). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, заява № 55555/08, Тошкуце та інші проти Румунії, заява №36900/03) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч.2 ст.2 у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши заяву у межах позовних вимог, оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанції №5958 від 15.09.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 06.05.2022 року №1310/2-969 та рішення від 05.07.2022 року №2455 винесені стосовно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року з березня 2022 року.

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. сплачені за квитанцією №5958 від 15.09.2022 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідач Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська 2д, код ЄДРПОУ 36290160).

Суддя Іванов Е.А.