Ухвала суду № 108075116, 23.12.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16070/22

Провадження № 1-кс/344/5407/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090000000370 від 28.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Залуччя Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, з неповною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_6 ,звернувся звказаним клопотанням,яке погодженопрокурором ОСОБА_3 ,в якомупросить обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що ОСОБА_5 , діючи умисно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, з метою збуту незаконно придбав та у строк до 11 серпня 2022 року (до моменту вилучення правоохоронними органами), з указаною метою незаконно зберігав за адресою: свого проживання по АДРЕСА_2 , особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, загальною кількістю 124,5 грама, а саме: частини рослин зі стеблами і листям, що містить канабіс, кількість якого у перерахунку на суху речовину становить 106,3 грама та рослинні речовини розфасовані у два пакети (один із яких він тримав при собі в лівій кишені штанів), що також містять канабіс, кількість якого у перерахунку на суху речовину становить 17,3 та 09 грама.

Він же, ОСОБА_5 діючи умисно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, без мети збуту, незаконно придбав та у строк до 11 серпня 2022 року (до моменту вилучення правоохоронними органами) незаконно зберігав у підсобному приміщенні за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , на внутрішній поверхні трьох частин полімерних пляшок та металевого предмета з полімерною вставкою особливо небезпечний наркотичний засіб, оббіг якого заборонено - екстракт канабісу, загальною кількістю 1,0409 грама.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом від 26.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 21.07.2022; протоколом обшуку від 11.08.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12078-НЗПРАП від 30.11.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12079-НЗПРАП від 30.11.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12071-НЗПРАП від 01.12.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.10.2022, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 цього Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177КПК України, а саме: п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в разі доведення його вини в суді; п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки йому в ході досудового розслідування стануть відомі їхні анкетні дані; - п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, що віддалені від місця його проживання, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду; п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, в 2017 році за ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 125 КК України (обвинувальні акти перебувають на розгляді в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області), а тому він з метою одержання грошових коштів може продовжити займатися злочинною діяльністю, пов`язаною із збутом наркотичних засобів або вчинити інші кримінальні правопорушення.

За таких обставин до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального провадження та запобігти указаним ризикам.

Вважають, що тільки максимальний розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 його процесуальних обов`язків як підозрюваного.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити. Вказав, що саме максимальний розмір застави здатен запобігти ризикам, зважаючи, що на розгляді в Коломийському міськрайонному суді знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України. В межах такого кримінального провадження ОСОБА_5 було сплачено заставу. Також просив, врахувати, що підозрюваний у межах даного кримінального провадження на виклики слідчого не з`являвся.

Слідчий клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_5 подав письмову заяву про проведення розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі захисника, зазначивши, що відмовляється від послуг захисника. Вказав, що одружений, має 3 неповнолітніх дітей, не працює, мати перебуває за кордоном, яка щомісячно допомагає йому грошовими коштами. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказав, що у іншому кримінальному провадженні, йому допомогли сплатити заставу. Він не працює, коштів для внесення застави немає. Разом з тим, хворіє ( хребцеві грижі). Обіцяє не уникати викликів слідчого.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000370 від 28.10.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

22.12.2022 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України- незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, ч. 1 ст. 309 КК України незаконне, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: рапортом від 26.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.07.2022; протоколом обшуку від 11.08.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12078-НЗПРАП від 30.11.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12079-НЗПРАП від 30.11.2022; висновком експерта № СЕ-19/109-22/12071-НЗПРАП від 01.12.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.10.2022.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме найбільш значним ризиком є те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від шести до десяти та він усвідомлює про можливість призначення йому судом саме такого виду покарання у разі доведення його вини; підозрюваний може впливати на свідків у даному провадженні, оскільки йому відомі чи після ознайомлення з матеріалами провадження стануть відомі їх анкетні відомості та перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме можливість чинити на них тиск, з метою уникнення від кримінальної відповідальності; ОСОБА_5 може перешкоджати досудовому розслідуванню, не з`являтися на виклики слідчого, прокурора чи суду, що віддалені від місця його проживання, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела доходів, не одружений, що підтверджує відсутність міцних соціальних зв`язків, з 2017 році за ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст.125 КК України обвинувальні акти перебувають на розгляді в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області, а тому він з метою одержання грошових коштів може продовжити займатися злочинною діяльністю.

Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Зокрема і домашнього арешту, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання саме за місцем проживання ОСОБА_5 було вилучено ряд речей, які можуть свідчити про вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його молодий вік, неповну середню освіту, те, що одружений, має 3 неповнолітніх дітей ( зі слів), те, що на обліках в лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває;а також те, що він раніше не судимий, з 2017 року за ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст.125 КК України зазнається кримінальному переслідуванню -обвинувальні акти перебувають на розгляді в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області. Згідно вимоги УІАП ГУНП в Івано-Франківській області, також вбачається, міу запобіжного заходу ОСОБА_5 з тримання під вратою було зміненно на заставу, яка внесена в сумі 33680 грн.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зумовлений корисливими інтересами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слід зазначити, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики, обставини, та саму особу підозрюваного, слідчий суддя , в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу як домашній арешт на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу, та спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, виключити ризики, враховуючи, що ОСОБА_5 немає офіційного джерела доходу, також не вказує на будь-які неофіційні заробітки, в той же час йому інкримінуються вчинення протиправних дій саме за місцем свого проживання АДРЕСА_2 .

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 ; інкриміновані кримінальні правопорушення, характер та обставини їх вчинення, відшукані обсяги наркотичного засобу; а також те, що відсутність офіційного джерела доходу свідчить ситуативну форму захисту підозрюваного, можливість приховування реальних заробітків.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 лютого 2023 року, з визначенням максимального розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 лютого 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 23 грудня 2022 року.

Визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: НОМЕР_1 ).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 19 лютого 2023 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися з місця постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, перебування;

3) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 19 лютого 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_11 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 26 грудня 2022 року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1