Рішення № 108074283, 21.12.2022, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1132/22

Провадження №2-а/173/9/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бурхан С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Баранник Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови про накладення адміністративного

стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

26.08.2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі , стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження) юридичної особи) на території України серії ВМ №00004327 від 21.12.2021 року, винесену спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної Служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) Дмитренко Максимом Олександровичем відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

- закрити справу про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що місцем виявлення правопорушення є ділянка дороги державного значення за адресою: М-04 км 186+337, Дніпропетровська область. Максимальне навантаження на одну вісь автомобіля на такій дорозі допускається 11,0 тонн. В той же час, в оскаржуваній постанові не зазначено нормативну, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, повну масу / масу без навантаження транспортного засобу. Фактична повна маса транспортного засобу не вимірювалася. В оскаржуваній постанові не має тих даних на підставі яких встановлено перевищення на одиночну вісь транспортного засобу на вказаний у постанові відсоток. Постанова не містить інформації про максимальне дозволене навантаження на вісь, як обов`язкові реквізити постанови. Виходячи з технічних характеристик вказаного у постанові транспортного засобу (має повну масу 19000 кг, маса без навантаження 7778 кг) а також виходячи з місця виявлення правопорушення , де максимальне навантаження на одну вісь автомобіля допускається 11,0 тонн неможливо встановити факт скоєння цього правопорушення позивачем. Крім того, оскаржувана постанова не містить інформацію про те, що вказаний у постанові транспортний засіб відноситься до великовантажного та загальна маса з вантажем була в межах граничного конструктивного навантаження. Крім того, позивач вказує, що на роздрукованій на папері копії постанови серії № 00004327 від 21 12.2021 року від руки нанесена дата набрання сили цією постановою та строк пред`явлення її до виконання, зверху печатка, хоча сама постанова створена в електронному вигляді документ) та підписана з використанням службовою особою КЕП. Позивач не зміг з використанням ідентифікатору доступу та QR коду, які зазначені у оскаржуваній постанові переглянути в Інтернеті на веб-сайті за посиланням (із зображенням відображеним у постанові), отримати повну інформацію про порушення, оскільки веб сайт за вказаним у постанові ідентифікатором доступу та QR кодом технічно не дає можливості отримати інформацію.

ІІ. Рух справи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 р. відкрито провадження у справі № 173/1132/22, судове засідання призначено на 20.10.2022 року.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 р. відповідно до статті 49 КАС України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Спеціаліста відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Дмитренка М.О.

20.10.2022 року розгляд справи відкладено на 03.11.2022 року.

03.11.2022 року розгляд справи відкладено на 16.11.2022 року за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 16.11.2022 позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх, представником позивача долучено документи.

16.11.2022 року розгляд справи відкладений на 13.12.2022 року для додаткового вивчення розрахунку наданого представником позивача.

13.12.2022 року розгляд справи відкладено на 21.12.2022 року.

21.12.2022 року сторони по справі до суду не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

ІІІ. Стислий виклад заперечень відповідачів.

Відповідач подав до суду відзив на позов відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позовна заява подана позивачем після закінчення строку на її оскарження. Закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової. Дії відповідача є законними та такими, що відповідають вимогам закону. Жодні дописи та виправлення відсутні у самій Постанові. Крім того, перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування та навантаження на одиничну вісь транспортного засобу перевищує на 3301 тонн (14301 кг замість дозволених 11000 кг), що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Таким чином, постанова серії ВМ №00004327 від 21.12.2021 року відповідає вимогам законодавства, містить всю необхідну інформацію передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, зміст оскаржуваної постанови відображає всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

ІV. Обставини, встановлені судом при розгляді даної справи.

21 грудня 2021 року спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної Служби України з безпеки на транспорті Дмитренко Максимом Олександровичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ №00004327 від 21.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Суть правопорушення полягає в тому, що 16.12.2021 року о 13 год.15 хв. за адресою М-04 км 186+337 Дніпропетровська обл. зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.400 НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 9,2% (3,301 тонн).

VІ. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні даного рішення та застосовані норми права.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Санкція частини 2 статті 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Частинами 2, 3, 4 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи з приписів пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Частина 1 статті 251 КУпАП України визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Тобто, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні статті 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні від 22.12.2010 у справі № 23-рп/2010.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Згідно пункту 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі Інструкція), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт.

Отже, форма постанови про адміністративне правопорушення повинна відповідати формі згідно Додатку №1 Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

Згідно вказаного Додатку №1 у постанові зазначаються: - дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; - марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги; - суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; - назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер.

Відповідно форма і зміст постанови повинна відповідати Додатку №1, як визначає вказана Інструкція.

Згідно пунктів 1, 2 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до пункту 3 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 8 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) , винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 3 Розділу IV Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), винесені уповноваженими посадовими особами постанови, роздруковані на паперових бланках, обліковуються в автоматичному режимі з використанням засобів системи в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові відсутня наступна інформація, у розділі «установив»: максимальне дозволене навантаження на вісь, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі), а також допустимі габаритно - вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження, зазначеному розміру перевищення навантаження визначеному в тоннах.

Таким чином, оскаржувана постанова серія ВМ №00004327 від 21.12.2021 року не містить даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено.

З урахуванням вищезазначеного, відсутність в оскаржуваній постанові даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Враховуючи вищенаведене, відсутність в оскаржуваній постанові даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті.

Посилання відповідача на інформаційну картку габаритно-вагового контролю, яка містить дані про навантаження на осі транспортного засобу в момент фіксації правопорушення, а також відомості про загальну масу транспортного засобу, не впливає на вирішення даної справи по суті, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо суттєвих недоліків оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, а також необґрунтованості доводів відповідача щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2022 р. №105 до Постанов Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 і 27 червня 2007 р. №879. У Правилах дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 пункт 22,5 було викладено в наступній редакції : 22.5 Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на одинарну вісь 11,5 т. для автомобільних доріг державного значення.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до формули розрахунку, що вказана відповідачем у поданому відзиві, відсоткове перевищення від максимально допустимого навантаження становить 4,46 %, у зв`язку з чим у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У той же час, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 543/775/17, у якій виклала правову позицію щодо розміру ставки судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення.

Так, у вказаній постанові міститься такий висновок: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня складає 2 481, 00 грн.

Таким чином, за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

Проте, позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,4 грн., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 139 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496, 20 грн., а залишок зайве сплаченого судового збору буде повернутий позивачу у разі подання ним відповідного клопотання згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72, 77, 242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ №00004327 від 21.12.2021 року.

3. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1КУпАП закрити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

5. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21.12.2022 року.

Суддя С.М.Бурхан