Постанова № 10807348, 12.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 р. справа № 2а-12153/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представника позивачаКостенко Т.І.

представника відповідача Присяжний С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Донбаскамінь» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.08.2004 року №17235/10/26-113,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Донбаскамінь», звернувся до суду із позовом у Господарський суд Донецької області до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.08.2004 року №17235/10/26-113.

В обґрунтування позову посилається на те, що інспекцією була проведена перевірка за результатами якої складений відповідний акт, яким встановлено, що товариством до складу податкового кредиту в червні 2004 року включений податок на додану вартість по придбанню у ЗАТ «ВО Техсировина» товару на загальну суму 1747646,80 грн., факт придбання якого не підтверджується у відповідності з вимогами діючого законодавства. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 19.08.2004 року №17235/10/26-113, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2004 року в сумі 1747646,80 грн. Висновок про відсутність у ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» в червні 2004 року права власності на придбання майна зроблений податковим органом з тих підстав, що товариством не надані документи, які підтверджують державну реєстрацію придбаного товару. Вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» повязує виникнення у платника податку права на податковий кредит не з датою виникнення права власності на придбання майна, а з датою отримання належним чином оформленої податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем також надані пояснення, в яких посилається на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції яка діяла в момент спірних правовідносин) не зв'язував виникнення податкового зобов'язання і податкового кредиту тільки з моментом обов'язкового отримання грошових коштів платником податку, і як слід сплату податку на додану вартість до бюджету і його відшкодування з бюджету також, не зв'язувалося тільки з фактичним отриманням грошових коштів платником податку або бюджетом.

Постановою Господарського суду Донецької області від 25 червня 2007 року по справі №29/159а, та залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року справа №22-а-2320/07, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Донбаскамінь» було задоволено та визнано недійсним повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 19.08.2004 року №17235/10/26-113.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2010 року справа 20349/07 Постанову Господарського суду Донецької області від 25 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

У своїх поясненнях від 16.07.2010, позивач зазначає, що однією з обовязкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична сплата цих сум, тобто право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобовязання по сплаті цього податку в ціні товару. Вважає, що позивач не має надмірної сплати податку на додану вартість, оскільки товариством розрахунки з постачальниками не проведені, що підтверджується актом перевірки. На момент проведення перевірки розрахунки з постачальниками товарів позивачем не було здійснено. Зазначає що інспекцією угоду яка була підставою для формування податкового кредиту з боку позивача, оскаржено до Господарського суду Донецької області. На час слухання справи ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.04.09 №к-14171/08 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі по визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення отриманого за угодою в доход держави. Розгляд триває. Також зазначає, що отримане майно було оплачене у повному обсязі платіжними дорученнями та шляхом передачі векселя. Просить суд у задоволені позову відмовити.

У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх запереченнях зазначив, що висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку, як особи, яка згідно із законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Як вбачається з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням встановлено прямий взаємозвязок, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодуванням ПДВ за рахунок коштів, що сплачені у вигляді ПДВ. Таким чином, однією з обовязкових підстав включення сум до складу податкового кредиту є фактична сплата цих сум до Державного бюджету. На момент перевірки розрахунки з постачальником товарів позивачем не було здійснено. У звязку з відсутністю права власності ЗАТ ВО «Техсировина» не мала права реалізовувати товари.

На цей час ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.04.2009 №к-14171/08 відкрито касаційне провадження за скаргою інспекції на рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі про визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення отриманого за угодою в доход держави. Розгляд справи триває.

Відповідно до п.4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», (помилково зазначаючи, що в редакції, яка діяла на момент видачі векселя), для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкового векселю.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заступником прокурора Донецької області направлено до Господарського суду Донецької області повідомлення від 15.06.2007 року №05/1-0807 про вступ прокурора у розгляд справи, але в судове засідання прокурор не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за №13477761, перебуває на обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

Відповідачем була проведена позапланова тематична документальна перевірка фінансово господарської діяльності з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період червень 2004 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2004 року №53/26-3/13477761 про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» за період червень 2004 року.

19.08.2004 року начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення рішення №17235/10/26-113, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року у розмірі 1747646,80 грн.

Правовою підставою зазначеного податкового повідомлення рішення є абзац «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Зі змісту акту перевірки (сторінка акту 5 6) вбачається, що перевіркою не підтверджено факт придбання товару (рухоме та нерухому майно, сільськогосподарський інвентар, сільськогосподарське устаткування, товарно матеріальні цінності), у звязку з тим що підприємством не оформлені належним чином документи, а саме документи підтверджуючі державну реєстрацію придбаного товару до перевірки підприємством не надані. На думку податкового органу право власності на майно у ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» у червні 2004 року не виникло, тому в порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено відємне значення податку на додану вартість за червень 2004 року на суму 1747646,80 грн.

Судом встановлено, що 14 червня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь» (покупець) та Закритим акціонерним товариством «ВО Техсировина» (продавець) укладено договір купівлі продажу №113/06, відповідно до якого останній зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити відповідно з умовами договору рухоме та нерухоме майно, сільськогосподарське устаткування, сільськогосподарський інвентар та товарно матеріальні цінності згідно зі специфікаціями. (а.с. 66 67).

На виконання зазначеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь» (покупець) та Закритим акціонерним товариством «ВО Техсировина» (продавець) складені акти приймання передачі майна від 17 червня 2004 року №1 (а.с. 60 61), №2 (а.с. 62 63), №3 (а.с. 64 65), відповідно до яких покупець прийняв відповідно до договору від 14.06.2004 року №113/06 майно яке зазначено в специфікаціях № 1 (а.с. 68 69), №2 (а.с. 70 71), №3 (а.с. 72 73).

Також Закритим акціонерним товариством «ВО Техсировина» (продавець) на виконання договору від 14 червня 2004 року №113/06 позивачу виписані податкові накладні від 17.06.2004 року №14-1 на загальну суму 7709428,00 грн., у тому числі ПДВ 1284904,80 грн. (а.с. 55 56), №14-2 на загальну суму 2071164,00 грн., у тому числі ПДВ 345194,00 грн. (а.с. 56 57), 14-3 на загальну суму 705288,00 грн., у тому числі 117548,00 грн. (а.с. 58 59).

Всього податкових накладних виписано на суму 10485880,80 грн., у тому числі ПДВ 1747646,80 грн.

Правильність визначення позивачем зазначених сум та правильність заповнення зазначених рядків в зазначених податкових накладних відповідачем у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Зазначені податкові накладні були відображені товариством у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) 17 червня 2004 року (а.с. 51).

Платіжними дорученнями від 29 березня 2005 року №1 на суму 847093,00 грн. (а.с. 46), від 05 квітня 2005 року №6 на суму 532400,00 грн. (а.с. 47) ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» здійснено оплату за майно відповідно до договору від 14.06.2004 року №113/06.

05 жовтня 2006 року укладено додаткову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь» та Закритим акціонерним товариством «ВО Техсировина» до договору від 14 червня 2006 року №113/06, якою у п. 2.2 договору змінено форму оплати товару, а саме оплата за товар здійснюється в вексельній формі шляхом видачі покупцем продавцю простого безпроцентного векселя зі строком платежу «через три роки від дати складання» на суму, що дорівнює загальній заборгованості покупця за договором 9106387,80 грн., який покупець зобовязується видати протягом 10 днів після укладення додаткової угоди (а.с. 50).

Згідно акту приймання передачі векселів від 17 жовтня 2006 року, на виконання договору купівлі продажу від 14.06.2004 року №113/06 ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» видало, а ЗАТ «ВО Техсировина» прийняло простий вексель серії АА 0212191 номінальною вартістю 9106387,80 грн. зі строком платежу до 17.10.2009 року (а.с. 48 49).

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору купівлі продажу від 14.06..2004 №113/06 та додатковій угоді від 05.10.2006 було продовжено строк платежу за векселем до 15 жовтня 2012 на суму яка дорівнюється загальній заборгованості за договором 9106387,80грн.

Таким чином, отримане майно за договором від 14 червня 2004 року №113/06 оплачено позивачем платіжними дорученнями та шляхом передачі векселя.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2006 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь» до ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства «ВО Техсировина» про визнання договору купівлі продажу від 14.06.2004 року №113/06 дійсним задоволено.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями чинними на дату формування податкового кредиту, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями чинними на дату формування податкового кредиту, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, першою подією, за якою позивачем і був сформований податковий кредит за вищенаведеними податковими накладним, є дата отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд не приймає посилання відповідача, що відповідно до п.4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», (помилково зазначаючи, що в редакції, яка діяла на момент видачі векселя), для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкового векселю. Згідно з п.4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції що діяла на червень 2004 року, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Редакція п.п 7.7.1, п.п.7.7 ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка діяла на час виникнення спірних правовідношень встановлювала, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходженняподаткову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні. (п.п. 7.7.2)

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягаєвідшкодуванню платнику податкуз Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. (п.п..7.7.3)

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Тобто законодавець на той час повязував отримання відшкодування тільки з даними податкової декларації за звітний період. Зміни до п.п.7.7.2. згідно яких бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) були внесені Законом України від 03.06.2008 №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами і доповненнями чинними на час здійснення господарської операції, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З пунктів 5.3 5.8 ст. 5 зазначеного Закону вбачається, що вони не містять обмежень щодо включення до складу валових витрат сум, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з придбанням майна, право власності на яке підлягає обовязковій державній реєстрації, але не було зареєстроване.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції що діяла на той час), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, з наведеного вбачається, що Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує виникнення права на податковий кредит у платника податку на додану вартість з датою державної реєстрацією права власності на придбане майно.

Суд не приймає посилання відповідача на оскарження інспекцією угоди від 14.06.2004 №113/06, яка була підставою для формування податкового кредиту, оскільки Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 справа №22-а-5604/08 залишено без змін Постанову Господарського суду Донецької області від 22.02.2008 у справі 22/23пд. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Донбаскамінь» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.08.2004 року №17235/10/26-113 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 19.08.2004 року №17235/10/26-113.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Донбаскамінь» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157/112, код ЄДРПОУ 13477761) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 січня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 17 січня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.