Постанова № 10807334, 09.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. справа № 2а-14686/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

представника позивачаКосенка С.С.,

представників відповідачаКорба Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000042300/0, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000042300/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2010 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009, з 01.03.2009 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт № 8/23-111/31577486 від 15.01.2010, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, абз. а п.п. 7.7.2 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказане порушення виразилося у завищенні позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року внаслідок недостовірного визначення такого показника: частина залишку відємного значення, як фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування у сумі 153412 грн., із них за лютий 2009 року 89593 грн., березень 2009 року 63819 грн.; відхилення складає 50001 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується із таким рішенням податкового органу, оскільки вважає, що в його діях відсутні порушення, про які відповідач зазначив у акті перевірки. Так, відповідач не врахував, що попередніми перевірками показників податкових декларацій з ПДВ за лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, жовтень 2009 року було підтверджено правомірність визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди та будь-яких порушень не встановлено. Висновки відповідача базуються на отриманих матеріалах зустрічних перевірок по ланцюгам постачання, відповідно до яких виявлено взаємовідносини із субєктами господарювання місцезнаходження яких не встановлено, тобто дослідити кінцевого виробника неможливо. При цьому відповідач застосовує Наказ ДПА України від 18.08.2005 № 350 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, який не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Посилаючись на п.п. 7.7.3, 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає, що тільки дані податкової декларації за відповідний період є підставою для отримання бюджетного відшкодування. Законодавством не поставлено відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а отримана у результаті таких перевірок інформація не може бути умовою відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 4-7).

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Азовтрейдінжинірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року та складення за її наслідками акту позапланової виїзної перевірки № 8/23-111/31577486 від 15.01.2010, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000042300/0.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що по результатам зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до кінцевих виробників було встановлено взаємовідносини із субєктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, а також не визначено постачальників товарів по ланцюгу, тобто дослідити кінцевого виробника не є можливим. Правову позицію представник відповідача обґрунтовує положеннями наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350, яким затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та п. 1.8 ст.1, абз. «а» п.п. 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Азовтрейдінжірінг” є юридичною особою, зареєстроване 20.08.2001 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за № 31577486, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 14), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області (а.с. 15). Позивач здійснює діяльність відповідно до Статуту (у новій редакції), затвердженого рішенням зборів учасників товариства 07.12.2004 (а.с. 8-13). Позивач знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість.

У період з 11.01.2010 по 13.01.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ “Азовтрейдінжірінг” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009, з 01.03.2009 по 31.03.2009, за результатами якої був складений акт № 8/23-111/31577486 від 15.01.2010 (а.с. 25-32).

Згідно з висновками акту, позивачем допущено порушення п. 1.8 ст. 1, абз. «а», «б» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 50001 грн.; занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації з ПДВ за жовтень 2009 року) на суму 50001 грн.

27.01.2010 на підставі акту перевірки та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.5, абз. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 50001 грн., що була заявлена в декларації за жовтень 2009 року № 26925 від 19.11.2009 (а.с. 24).

09.06.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (а.с. 4-7).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

19.11.2009 позивач надав до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 із додатками (а.с. 18-23). В рядку 25 податкової декларації за жовтень 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 153412 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008 між ТОВ “Интерколтрейд” (Продавцем) та ТОВ “Азовтрейдінжірінг” (Покупцем) було укладено договір поставки вугільної продукції №29-09/08У.

Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, тобто з 01.02.2009 по 28.02.2009, з 01.03.2009 по 31.03.2009, ТОВ «Интерколтрейд» відповідно до умов вказаного вище договору були здійсненні декілька поставок вугілля ТОВ «Азовтрейдінжінірінг», що підтверджено відповідними актами приймання-передачі. При цьому на імя ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» були видані податкові накладні із зазначенням сум податку на додану вартість.

Тобто, позивачем правомірність визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 153412 грн. доведена та підтверджена відповідними документами. Крім того, податковим органом не заперечується реальність здійснення позивачем господарських операцій.

Однак, відповідачем у п. 3.4.2 акту перевірки «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2009 року» було встановлено відхилення у показниках розрахунку суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року між даними платника ПДВ та даними перевірки на суму 50001 грн. Вказане відхилення виникло внаслідок того, що по отриманим матеріалам зустрічних перевірок по ланцюгам постачання за лютий 2009 року виявлено факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування за жовтень у зазначеній вище сумі, а саме: за матеріалами позапланових зустрічних перевірок у 2, 3, 4 ланці, виявлено взаємовідносини із субєктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, тобто дослідити кінцевого виробника неможливо (а.с. 30).

Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, оскільки нормами Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня 2005 року № 350 від 18 серпня 2005 року суд вважає безпідставними, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції, і не можуть застосовуватися судом з огляду на положення частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, нормами якої запроваджений принцип законності як один з основних принципів адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів “поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів “у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а”підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Податок на додану вартість є непрямим податком.

Суд зазначає, що відємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обовязку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду. Бюджетне відшкодування за правилами Закону України “Про податок на додану вартість” виникло саме внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобовязань та податкового кредиту.

Пунктом 7.7.2 статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Наявність фактичної сплати податку на додану вартість у складі ціни за отриманий товар (послуги) позивач довів, надавши суду документи, що підтверджують розрахунки з постачальником.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд встановив, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року надана за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Отже, у даному випадку в відповідача були відсутні підстави зменшувати спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2009 року на 50001 грн., у звязку із чим це податкове повідомлення-рішення суд вважає таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, заявляючи вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та, водночас, про визнання його незаконним, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про незаконність (нечинність, протиправність) рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про скасування рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про визнання незаконним цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконним дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Азовтрейдінжинірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року та складення за її наслідками акту позапланової виїзної перевірки № 8/23-111/31577486 від 15.01.2010, то суд вважає ці позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Як вбачається з акту перевірки № 8/23-111/31577486 від 15.01.2010, перевірка позивача проводилася посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя відповідно до наказу від 11.01.2010 № 1 та на підставі направлення від 11.01.2010 № 000534/4, які були вручені під розписку посадовим особам підприємства. У судовому засіданні ці обставини представниками сторін не заперечувалися.

Наявність наказу від 11.01.2010 № 1 (що по суті є рішенням керівника податкового органу) та направлення доводить законність підстав для проведення перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та правомірність її здійснення посадовими особами цієї ДПІ. Крім того, позивачем було допущено посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення ч. 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно встановлює наслідки дотримання контролюючими органами цих умов. Згідно з частиною 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі, коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення вимогам закону чи компетенції органу державної податкової служби, що і було зроблене позивачем та є предметом даного спору. Юридичне значення для позивача має саме податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, прийняте за результатами проведеної перевірки, а не дії по її проведенню.

Отже, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з Державного бюджету України суд стягує на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000042300/0 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 27.01.2010 № 0000042300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 50001 (пятдесят тисяч одна) грн. 00 коп., що була заявлена в декларації за жовтень 2009 року № 26925 від 19.11.2009.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрейдінжірінг” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пров.Шепотініка, 10; ЄДРПОУ 31577486) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 09 серпня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 16 серпня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.