Ухвала суду № 108070987, 24.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30139/21-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказана справа.

Представником відповідача ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення у справі судової авто-товарознавчої експертизи, яке обґрунтоване тим, що ліміт відповідальності СК «Альфа Гарант» становить 230 000, 00 грн та особою, відповідальною за завдані збитки за обома договорами обов`язкового і добровільного страхування, є СК « Альфа Гарант». Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Представник відповідача ОСОБА_1 зазначає, що в обґрунтування позовних вимог щодо вартості матеріального збитку, позивач посилається на Висновок судового експерта №270/21 від 29 квітня 2021 року. У зв`язку з тим, що згідно з чинною Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз), а позивач не враховує дані величини у своєму позові, які суттєво можуть впливати на величину матеріального збитку. Отже, вказане дослідження проведено з грубим порушенням чинної Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та не може прийматися судом, як належний доказ визначення матеріального збитку, завданого транспортному засобу позивача. Відповідач має намір замовити судову авто-товарознавчу експертизу з метою визначення суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз).

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обов`язком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Крім того, як зауважує Європейський суд з прав людини, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 116 ЦПК України визначено, що способами забезпечення судом доказів є, зокрема призначення експертизи.

Відповідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу ( осіб), якій доручення проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З урахуванням положень статті 103 ЦПК України, суд може призначити експертизу для з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII («Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що для з`ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, суд має право призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Предметом позову у справі є стягнення з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхового відшкодування, яке становить витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, у розмірі 59 600, 73 грн, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП у розмірі 111 379, 76 грн, яка становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням та 10 000, 00 грн моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 встановлено, що спір виник щодо стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди та його страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів різниці між вартістю ремонту автомобіля та сплаченою сумою страхового відшкодування. Верховний Суд зазначив, що спеціальні правила Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Верховний Суд зробив висновок про те, що якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Тому пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Аналогічні висновки за подібних фактичних обставин справи зроблено також у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що визначення суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) не має значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , а ТзДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ у розмірі 70 399, 27 грн.

На підставі наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення у справі судової авто-товарознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 133, 136, 252, 253, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Вовк