Постанова № 10807093, 12.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2010 р.Справа №2а-7680/10/4/0170 о 16:11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Гафаров С.І.;

від відповідача - Іванюк Г.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт"

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим

про визнання неправомірним та скасування рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення від 27.04.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10880,00 грн.

Позов мотивовано наступним. Під час перевірки, проведеної відповідачем, встановлено, що позивач є власником 32 платіжних терміналів, які він використовує в господарській діяльності. При їх використанні у період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року їх не було внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, не переведено у фіскальний режим роботи, що порушує положення п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265). Позивач вважає такі висновки помилковими, оскільки вказані платіжні термінали фактично використовувались фізичними особами - підприємцями, платниками єдиного податку, на підставі договорів комісії, укладених із позивачем. За допомогою платіжних терміналів реалізовувалась продукція, належна позивачеві, проте продаж здійснювався від імені комісіонерів. Таким чином, позивач вважає, що належними суб'єктами відповідальності за виявлене податковим органом правопорушення є згадані фізичні особи - підприємці, яких у той же час звільнено від обов'язку по застосуванню РРО в силу п. 6 ст. 9 Закону №265. Крім того, позивач зазначає, що при застосуванні фінансових санкцій відповідачем було пропущено срок, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України.

Ухвалами суду від 15.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що виручку при реалізації продукції через платіжні термінали отримував позивач, таким чином обов'язок по дотриманню норм Закону №265 покладено саме на нього. Стосовно доводів позивача про пропуск строків застосування фінансових санкцій, представника відповідача в судовому засіданні зазначив, що такі строки для податкового органу врегульовано ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і вони дорівнюють 1095 дням.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 24865331.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за її наслідками складено акт від 22.04.2010 року №700/23-02/24865331.

За висновками даного акту встановлено порушення п. 3 ст. 3 Закону №265, яке пов'язано із застосуванням у господарській діяльності 32 платіжних терміналів, не внесених до Державного реєстру РРО, не зареєстрованих в органах державної податкової служби і не переведених у фіскальний режим роботи.

На підставі цього акту пунктів 2, 4, 6 ст. 17 Закону №265 відповідач прийняв рішення від 27.04.2010 року №0000762330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12325,00 грн. (а.с. 8).

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим вказане рішення залишено без змін (а.с. 15-17).

У частині, що є предметом судового розгляду, спірне рішення прийнято на підставі п. 2 ст. 17 Закону №265.

Цим пунктом передбачено, що за порушення вимог Закону №265 до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Судом встановлено, що висновки податкового органу, покладені в основу спірного рішення, в частині, що оскаржується, пов'язані із наступним.

Позивачем для використання в господарській діяльності були придбані 32 платіжних термінали.

За допомогою таких терміналів фізичними особами - підприємцями (які здійснювали діяльність на підставі договорів комісії) виконувався продаж продукції, належної позивачеві.

Судом встановлено, що згідно із ст. 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, дійсно, при здійсненні розрахунків за реалізовані товари у безготівковій формі (з використанням платіжного терміналу) підприємство зобов'язано проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій із видачею розрахункового документу.

Разом із тим, відповідачем не надано належної правової оцінки тому факту, що продаж продукції фактично здійснювався не позивачем, а приватними підприємцями, що здійснювали таку діяльність на підставі договорів комісії, від їх імені (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Крім того, оцінюючи доводи позивача щодо пропуску встановлених ГК України строків застосування фінансових санкцій, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушенням правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію є мало місце у період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року (про що зазначено в акті перевірки), тож спірне рішення прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності. Зазначене є підставою для скасування даного рішення в частині, що оскаржується, і задоволення позову.

Суд не приймає до уваги помилкові доводи представника відповідача щодо поширення на спірні відносини положень ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Цей Закон, як зазначено в абз. 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

При цьому термін "штрафна санкція (штраф)" у цьому Законі застосовується у такому значенні: плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п. 1.5 ст. 1).

Застосування штрафної санкції за спірним рішенням не пов'язано із порушенням позивачем правил оподаткування, а Закон №265 (порушення якого виявлено податковим органом і не підставі якого застосовано штраф) не є законом про оподаткування.

Тож дія ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на спірні відносини не поширюється, а стосовно санкцій, застосованих за рішенням від 27.04.2010 року №0000762330 діють загальні строки, визначені ст. 250 ГК України.

Враховуючи, що позивач помилково заявив вимогу про визнання спірного рішення неправомірним і скасування, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 12.08.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.08.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим від 27.04.2010 року №0000762330 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" (ідентифікаційний код 24865331) штрафних (фінансових) санкцій на суму 10880,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кримопт" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Циганова Г.Ю.